Hyperoplus lanceolatus
| Great sand eel | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Променепері (Actinopterygii) |
| Ряд: | Trachiniformes |
| Родина: | Піщанкові (Ammodytidae) |
| Рід: | Hyperoplus |
| Вид: | Great sand eel (H. lanceolatus)
|
| Біноміальна назва | |
| Hyperoplus lanceolatus (Le Sauvage, 1824)
| |
| Синоніми[2] | |
|
Ammodytes lanceolatus Le Sauvage, 1824 | |
Великий піщаний вугор (лат. Hyperoplus lanceolatus) — найбільший вид піщаного вугра[3]. Максимальний розмір — 35 сантиметрів (14 дюймів).
Великий піщаний вугор має видовжене тіло з округлим поперечним перерізом. Має довгу загострену голову та виступаючу нижню щелепу[3]. Його верхня щелепа, однак, не виступає, і цей вид не здатний утворювати ротом трубку. Монокль «зубоподібної» структури можна побачити в передній частині піднебіння. Луска на тілі не може утворювати шевронний малюнок[3]. Шкірний хребет, що проходить уздовж боків тіла, поширюється на одну третину основи анального плавця. Низько і довго посаджені спинні плавники складаються з 52—61 променя[3]. Анальний плавець приблизно вдвічі менший за спинний і вищий[3]. Грудні плавці мініатюрні, черевні плавники відсутні[3]. Забарвлення коливається від лаймового кольору на спині та верхній стороні до яскраво-сріблястого на нижній стороні та череві. Крім того, між очима та мордою з'являється специфічна чорна пляма, розмір якої приблизно такий же, як діаметр ока[3].
Великого піщаного вугра можна відрізнити від малого піщаного вугра, оскільки початок його довгого спинного плавника розташований за рівнем грудного плавця[4]. Піщаний вугор Корбіна (лат. Hyperoplus immaculatus) дуже схожий на великого піщаного вугра тим, що у нього відсутня виступаюча верхня щелепа та подібний розмір. Однак його можна відрізнити по відсутності чорної плями на морді, але у нього є чорне підборіддя[3]. Його спинний плавник має від 59 до 62 променів. Загальний колір темніший, ніж у інших піщаних вугрів, він зустрічається в прибережних водах і, як правило, більше на західній стороні Сполученого Королівства[3].
Розмноження відбувається з березня по серпень. Харчується планктоном, личинками риб і великою кількістю ракоподібних[3].
Великий піщаний вугор мешкає у східній частині Північної Атлантики від Мурманська (70° пн. ш.) і Шпіцбергена (75° пн. ш.) на південь до Португалії (38° пн. ш.), включаючи Ісландію та Балтійське море. Він не був зафіксований ні в Середземному морі, ні в Баренцевому морі. Його можна знайти від позначки низької води до понад 100 метрів, як правило, над чистими піщаними субстратами.
Піщаний вугор є важливою частиною раціону багатьох морських птахів. Надмірний вилов піщаного вугра в промислових масштабах у Північному морі був пов'язаний із зниженням успішності розмноження кошачих, крячків, фумарів і бакланів[5].
- ↑ Fernandes, P.; Collette, B. & Heessen, H. (2014). Hyperoplus lanceolatus. The IUCN Red List of Threatened Species. 2014: e.T18155982A44739208. doi:10.2305/IUCN.UK.2014-3.RLTS.T18155982A44739208.en.
- ↑ Froese R., Pauly D. (eds.) (2018). Hyperoplus lanceolatus на FishBase. Версія за February 2018 року.
- ↑ а б в г д е ж и к л Greater Sand-eel. Архів оригіналу за 1 січня 2007. Процитовано 8 грудня 2006.
- ↑ Greater sandeel: Hyperoplus lanceolatus. NatureGate. Процитовано 16 грудня 2013.
- ↑ Urquhart, Frank (1 грудня 2013). Sandeel fishing linked to Scottish seabird decline. The Scotsman. Процитовано 15 грудня 2013.
