Гірахіус
| †Гірахіус Час існування: еоцен—олігоцен | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Гірахіус (Hyrachyus) — викопний рід непарнокопитних ссавців монотипової родини Hyrachyidae, що існував в еоцені у північній півкулі. Це були тварини середнього розміру, вони досягали розмірів вовка і жили у тропічних та субтропічних лісах поблизу води. Є спірним, систематичне положення гірахіуса. Деякі дослідники бачать тварину біля основи еволюції носорогів, інші — тапірів[1].
Гірахіуси досягали півтора метра в довжину і важили 45—90 кг. Його розміри розцінюються палеонтологами як середні. Це була виключно рослиноїдні істоти. Жили в тропічних і субтропічних лісах і болотах, заплавах або на берегах озер. Статевий диморфізм полягав у різних розмірах самців та самиць.
Численні викопні рештки знайдені у Північній Америці та Євразії. Відомо близько 150 решток, у тому числі й повні скелети. Скам'янілості виявлені у Китаї, Японії, Німеччині, Великій Британії, Франції, Іспанії, Ямайці та США[2].
- Hyrachyus affinis
- Hyrachyus bicornutus
- Hyrachyus douglassi
- Hyrachyus eximius
- Hyrachyus implicatus
- Hyrachyus minimus
- Hyrachyus modestus
- Hyrachyus singularis
- ↑ Hayden, F.V. Report of the United States Geological Survey of the Territories, Volume III. (1883)
- ↑ Domning, D. P.; Emry, R. J.; Portell, R. W.; Donovan, S. K.; Schindler, K. S. (December 1997). Oldest West Indian Land Mammal: Rhinocerotoid Ungulate from the Eocene of Jamaica. Journal of Vertebrate Paleontology. Society of Vertebrate Paleontology. 1 (4): 638—641. JSTOR 4523853.
|
Це незавершена стаття про викопних ссавців. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |