Вівсянка-інка
| Вівсянка-інка | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Вівсянка-інка велика (Incaspiza pulchra)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Haemophila Reichenbach, 1850 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вівсянка-інка[2] (Incaspiza) — рід горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Представники цього роду є ендеміками Перу[3].
Вівсянки-інки — невеликі, граційні птахи, середня довжина яких становить 13-18 см, а вага 17-38 г. Вони живуть в чагарникових заростях на посушливих схилах Анд, на півночі і заході Перу. Вівсянкам-інкам притаманні оранжево-жовті дзьоби, їхні голови і груди переважно сірі, животи світло-охристі або білуваті, крайні стернові пера білі, помітні в польоті, на обличчі у них чорна "маска". За виключенням сірокрилої вівсянки-інки, всі представники цього роду мають руду спину або руді крила. Вівсянки-інки зустрічаються поодинці або парами, вони рідко приєднуються до змішаних зграй птахів.
Рід Incaspiza традиційно відносили до родини вівсянкових (Emberizidae)[4], однак за результатами молекулярно-філогенетичних досліджень він, разом з низкою інших родів, був переведений до родини саякових (Thraupidae)[5]. Генетичні дослідження показали, що найближчими родичками вівсянок-інків є представники родів Великий вівсянчик (Rhopospina) і Синя вівсянка (Porphyrospiza). Ці три роди систематики відносять до підродини Porphyrospizinae[6].
Виділяють п'ять видів:[7]
- Вівсянка-інка велика (Incaspiza pulchra)
- Вівсянка-інка маскова (Incaspiza personata)
- Вівсянка-інка сірокрила (Incaspiza ortizi)
- Вівсянка-інка вусата (Incaspiza laeta)
- Вівсянка-інка мала (Incaspiza watkinsi)
Рід Incaspiza отримав назву на честь народу інків, з додаванням слова дав.-гр. σπιζα — в'юрок.[8]
- ↑ Ridgway, Robert (1898). Descriptions of supposed new genera, species, and subspecies of American birds: I Fringillidae. The Auk. 15: 223-230 [224]. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ J. Rising, A. Jaramillo, J.L. Copete, S. Madge, P. Ryan: Family Emberizidae (Buntings and New World Sparrows). W: J. del Hoyo, A. Elliott, D.A. Christie: Handbook of the Birds of the World. Cz. 16: Tanagers to New World Blackbirds. Barcelona: Lynx Edicions, 2011, ss. 618–621. ISBN 978-84-96553-78-1.
- ↑ Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-List of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 116. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ Remsen, J. Van Jr; Burns, Kevin (2011). Proposal (512) to South American Classification Committee: Transfer genera from Emberizidae to Thraupidae. South American Classification Committee (SACC) of the American Ornithological Society (AOS). Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 4 November 2020.
- ↑ Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 75: 41—77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 204. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- Schulenberg, T., D. Stotz, D. Lane, J. O'Neill, & T. Parker III. (2007). Birds of Peru. Christopher Helm Publishers. ISBN 978-0-7136-8673-9
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |