Inocarpus fagifer
_Fosberg.jpg) Inocarpus fagifer у книзі Вільяма Роксбера «Plants of the coast of Coromandel»
| ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Inocarpus fagifer (Parkinson) Fosberg, 1941 | ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
*Aniotum fagiferum Parkinson
| ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Inocarpus fagifer — вид квіткових рослин родини бобові.
Рослина відома під назвами: гаїтянський каштан, полінезійський каштан, мапе.
Високе дерево до 15 м висоти з міцним рифленим стовбуром, що нагадує велику зв'язку ліан. Припускають, що така будова стовбура є зародком дошкоподібних коренів. Прості довгасті листки досягають 30 см довжини. Квітки прості з 5-ма біло-кремовими пелюстками, зібрані у китиці. Плід яйцеподібний до 10 см з твердим покриттям, що не розкривається, містить всередині велику їстівну серцевину.[1]
Квітне у віці 3-5 років зазвичай у листопаді-грудні. Плодоносить у січні-лютому. Плоди розкривають та споживають какаду та крилани.
Росте у вологих місцях у тропіках. Поширився з Малайзії на північ Австралії, острови Меланезії, Мікронезії, Полінезії. Поширений у вторинних лісах, мангрових лісах.
Настоянка з кори використовується проти опіків та діареї.[1]
Плоди дерева токсичні у сирому вигляді, проте їстівні у приготовленому. Слугують важливим джерелом їжі на островах. 25-ти річне дерево може давати до 75 кг плодів в рік. Гаїтянський каштан — єдиний вид у своєму роді Inocarpus, що використовується людьми.
-
Рифлений стовбур дерева -
Листя та плоди -
Плід -
Страва з мапе
- ↑ а б Whistler, W. Arthur (1992). Tongan Herbal Medicine (англ.). University of Hawaii Press. ISBN 9780824815271. Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 8 січня 2018.
- Меннинджер Э. Причудливые деревья // Мир, 1970, 371 с. — С. 28