Перейти до вмісту

Jazz Samba

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jazz Samba
Студійний альбом
ВиконавецьСтен Гетц, Чарлі Берд
Дата випуску20 квітня 1962
Записаний13 лютого 1962
Жанрбосанова, джаз
Тривалість33:12
Студія звукозаписуПірс-Хол, Унітарна Церква Всіх душ, Вашингтон
ЛейблVerve V6-8432
ПродюсерКрід Тейлор
Хронологія Стен Гетц
Попередній
←
 Recorded Fall 1961
(1961)
Big Band Bossa Nova
(1962)
Наступний
→
Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
Down Beat 4.5/5 зірок[1]
Allmusic 5/5 зірок[2]
The Rolling Stone Jazz Record Guide 4/5 зірок[3]

Jazz Samba — альбом саксофоніста Стена Гетца та гітариста Чарлі Берда, що вийшов на студії звукозапису Verve Records 1962 року. Альбом започаткував поширення босанови у Сполучених Штатах і її подальшу світову популярність.

Чарлі Берд аранжував низку композицій, вперше почутих під час туру його тріо Бразилією 1961 року і запросив відомого соліста, Стена Гетца, виконати сольні партії. До складу виконавців також увійшли два басисти: Кітер Беттс і Джо (Джин) Берд, брат Чарлі, та два барабанщики: Бадді Деппеншмідт і Білл Райхенбах. Беттс і Деппеншмідт були постійними членами тріо Чарлі Берда і доклали багато зусиль, аби переконати Чарлі у доцільності і важливості цього музичного проєкту.

Оформлення альбому виконано пуерториканською художницею Ольгою Альбіцу в стилі абстрактного експресіонізма.[4]

Альбом був записаний в приміщенні унітарної Церкви Всіх душ у Вашингтоні, округ Колумбія, 13 лютого 1962 року і 20 квітня того ж року відбувся його реліз. З першого дня Jazz Samba мав значний успіх, тримався у чартах протягом 70 тижнів, за 18 місяців було продано півмільйона його копій. Він дотепер залишається єдиним джазовим альбомом, що посів перше місце в чарті Billboard.[5]

Роберт Дімері включив Jazz Samba у свої «1001 альбом, які ви повинні почути перш, ніж помрете» (англ. «1001 Albums You Must Hear Before You Die»).[6]

Історія створення

[ред. | ред. код]

1961 року тріо гітариста Чарлі Берда, до якого належали контрабасист Кітер Беттс та барабанщик Бадді Деппеншмідт, за ініціативи Держдепартаменту США в рамках культурного обміну здійснило гастрольний тур в Бразилії та 17 інших країнах Південної та Центральної Америки. Під час подорожі музиканти познайомилися і зацікавилися босановою — новим захопленням бразильців. Особливу увагу американських музикантів привернули твори Жобіма і Жілберту, Деппеншмідт і Беттс навіть купили в Сальвадорі (штат Баїя) дві платівки у виконанні Жілберту. Після повернення гурту додому нові бразильські знайомі писали Деппеншмідту листи і слали нові записи. Чарлі Берд не виявляв ентузіазму щодо створення альбому на бразильському матеріалі. За різними версіями учасників подій, в доцільності запису його переконали Деппеншмідт і Кітер Беттс або дружина Джинні, на це знадобилось півроку. Так чи інакше, Берд врешті звернувся з ідеєю створення альбому з використанням бразильських композицій до студії Riverside Records, з якою тоді співпрацював, і отримав відмову. Тоді він запросив долучитися до проєкту Стена Гетца, на той час постійного виконавця студії Verve, і разом вони отримали згоду продюсера Кріда Тейлора.[7] Саме Тейлор дав назву альбому.[8]

Сім треків альбому були записані 13 лютого 1962 року у Пірс-Холі, Унітарній Церкві Всіх душ, Вашингтон, усього за чотири години, без жодної репетиції, з лише приблизним планом чергування соло та музичних інтродукцій.[8]

Гетц і Тейлор негайно сіли у літак і увечері повернулися назад, до Нью-йорка, навіть гадки не маючи, що вони щойно записали один з найвпливовіших джазових альбомів всіх часів.[7] «Ми не знали, що цей альбом виявиться таким історично значущим», — згодом скаже Деппеншмідт.[5]

Музика

[ред. | ред. код]

Альбом складається з семи композицій: двох інструментальних інтерпретацій пісень Антоніу Карлуса Жобіна (одна з яких створена у співавторстві з Ньютоном Мендосою), однієї композиції Чарлі Берда («Samba Dees Days»), чотири інші належать бразильським композиторам.[9]

Найвизначною мелодією Jazz Samba мала стати «Desafinado», але весь альбом, писав британський оглядач Джон Фродман, «світився незабутнім матеріалом, включно з «Samba de Uma Nota Só» Жобіма і Мендонси, мерехтливою «Baia» і сумною «Samba Triste».[10]

Чарлі Берд був досідченим класичним гітаристом і на той час був єдиним з американських джазових гітаристів, спроможних до аутентичного відтворення бразильської техніки гри.[11]

Jazz Samba підкорила Сполучені Штати своєю свіжою вишуканістю, затьмаривши популярністю академічну і поп-музику. Після величезного успіху Jazz Samba багато джазових і естрадних виконавців прагнули дослідити і використати нове звучання. Серед тих, хто записав бсанова-пісні або навіть натхненні босановою альбоми на початку 1960-х років, були Кеннонбол Еддерлі, Квінсі Джонс, Коулмен Гокінс, Діззі Гіллеспі, Гербі Манн, Елла Фіцджеральд, Герб Алперт, Тоні Беннетт, Нет Кінг Коул і Майлз Девіс. Навіть Елвіс Преслі навіть співав «Bossa Nova Baby», а Ейді Горме — «Blame it on the Bossa Nova».[9]

В есе, присвяченому 50-й річниці альбому, Кріс МакГован зауважив, що насправді Jazz Samba не є босановою, це визнавали і Берд, і Деппеншмідт. Це, фактично, «джаз боса», інтерпретація босанови гуртом джазових музикантів. І це працює, особливо завдяки чудовому виконанню «Desafinado». В підсумку альбом Jazz Samba допоміг затвердити босанову як глобальний жанр, що став подарунком для шанувальників музики в усьому світі. Пісні з альбому (особливо ті, що належать Жобіму) зараз є частиною як джазового, так і поп-канону.[9]

Навколо альбому

[ред. | ред. код]

Успіх Jazz Samba викликав суттєві тертя між двома лідерами альбому. Роздратований звичайною компенсацією за запис, що став видатним хітом з гігантськими продажами, Чарлі Берд звернувся у вересні 1964 року до суду з позовом проти студії Verve. Йому знадобилося майже три роки, аби домогтися виплати 50 000 доларів та прав на майбутні роялті за альбом. Берд також публічно висловлював незадоволення Гетцем і його непропорційною грошовою винагородою. «Все, що [Гетцу] потрібно було зробити, — це вийти і грати», — скаржився він у інтерв'ю 1963 року з Леонардом Пером у часописі Down Beat. Дональд Л. Маггін, автор біографії «Stan Getz: A Life in Jazz» (Morrow, 1996), пише, що Гетц домігся від керівництва Verve окремої статті до контракту, яка захищала його проти можливих позовів Чарлі.[7]

Приблизно 2001 року барабанщик Бадді Деппеншмідт подав позов проти Verve та її материнської компанії, Universal Music Group, щодо виплати колишніх і майбутніх роялті на Jazz Samba, котрий продовжує успішно продаватися і має принаймні три десятки антологізацій. За свою участь у записі Деппеншмідт свого часу отримав 150 доларів. Імена Гетца і Берда з'явились на обкладинці, вони отримали левову частку визнання, а барабанщики або не згадані істориками джазу взагалі, або згадані побіжно. У відкритому прес-релізі, надісланому широкому колу джазових ЗМІ, Деппеншмідт наполягав, що створення альбому Jazz Samba було його ідеєю і взагалі не відбулося б без спільних зусиль його і Кітера Беттса. Сам Беттс відмовився приєднатися до позову, але його версія подій багато в чому збігається з викладеною Деппеншмідтом.[7]

Список композицій

[ред. | ред. код]

[12]

Трек Назва Автори Тривалість
A1 «Desafinado» Антоніу Карлус Жобін 5:47
A2 «Samba Dees Days» Чарлі Берд 3:30
A3 «O Pato» Джеймі Сілва, Neuza Teixeira 2:35
A4 «Samba Triste» Баден Павелл, Біллі Бьянку 4:45
B1 «Samba de Uma Nota Só» Антоніу Карлус Жобін, Ньютон Мендонса 6:07
B2 «E Luxo So» Арі Баррозу, Луїс Пеїксоту 3:40
B3 «Baia» Арі Баррозу 6:35

Виконавці

[ред. | ред. код]

[12]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Down Beat: June 21, 1962 Vol. 29, No.13
  2. ↑ Huey, Steve. Stan Getz / Charlie Byrd — Jazz Samba (англ.). AllMusic. Архів оригіналу за 13 вересня 2017.
  3. ↑ Swenson, J., ред. (1985). The Rolling Stone Jazz Record Guide. Random House. с. 82. ISBN 978-0-3947-2643-4.
  4. ↑ McCann, Bryan Daniel (2018). João Gilberto and Stan Getz's Getz/Gilberto (англ.). Bloomsbury Publishing USA. с. 103. ISBN 978-1-5013-2397-3.
  5. ↑ а б Richards, Chris (19 квітня 2012). ‘Jazz Samba,’ landmark album recorded in a D.C. church, turns 50. The Washington Post (англ.). Архів оригіналу за 11 травня 2012.
  6. ↑ Dimery, Robert (2011). 1001 Albums You Must Hear Before You Die: You Must Hear Before You Die (англ.). Hachette UK. ISBN 978-1-8440-3714-8.
  7. ↑ а б в г Adler, David R. (1 червня 2004). Stan Getz and Charlie Byrd: Give the Drummer Some. Jazz Times (англ.). Архів оригіналу за 4 листопада 2017.
  8. ↑ а б Schudel, Matt (26 травня 2014). Blame it on ‘Jazz Samba’: Bossa nova craze started in D.C. The Washigton Post (англ.). Архів оригіналу за 28 травня 2014.
  9. ↑ а б в McGowan, Chris (17 квітня 2012). Blame It on the Bossa Nova: Jazz Samba's 50th Birthday. The Huffington Post (англ.). Архів оригіналу за 19 квітня 2012.
  10. ↑ Fordham, John (17 серпня 2010). 50 great moments in jazz: Stan Getz's Jazz Samba. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 26 вересня 2015.
  11. ↑ McGowan, Chris; Pessanha, Ricardo (1998). The Brazilian Sound: Samba, Bossa Nova, and the Popular Music of Brazil (англ.). Temple University Press. с. 66. ISBN 978-1-5663-9545-8.
  12. ↑ а б Огляд релізу Verve Records ‎– V6-8432. discogs.com. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 19 березня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Jazz_Samba&oldid=43798537