Jequitinhonha (1864)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c1/Epis%C3%B3dios_da_Campanha_do_Sul._O_vapor_Jequitinhonha%2C_incendiado_pelo_guardi%C3%A3o_do_Amazonas_Pedro_Tape..jpg/220px-Epis%C3%B3dios_da_Campanha_do_Sul._O_vapor_Jequitinhonha%2C_incendiado_pelo_guardi%C3%A3o_do_Amazonas_Pedro_Tape..jpg)
Паровий корвет Jequitinhonha був військовим кораблем в Імператорському флоті Бразилії під час Війни Потрійного альянсу.
«Жекичіньонья» - єдиний корабель ВМС Бразилії з цим ім'ям. Його побудували у Британії на початку 1850-х, і прибув до Бразилії 25 січня 1854. Своє ім'я Jequitinhonha отримав на честь річки, що протікає через Мінас-Жерайс та Баїю. Першим капітаном корабля був Йоакім Раймундо Де Ламаре (Joaquim Raimundo De Lamare). У 1864 корвет включений до складу дивізіону яким командував Франціско Перейро Пінто, що діяв проти Уругваю.
Під командуванням Йоакіма Жозе Пінто ,[1] корвет відплив з Буенос-Айреса 30 квітня 1865 у складі ескадри разом з фрегатом Amazonas, корветами Beberibe Belmonte та Parnahyba та канонерськими човнами Araguary, Mearim, Ipiranga та Iguatemy під загальним командуванням адмірала Баррозо. Їх завданням було запобігти переправі парагвайських військ через Парану.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c8/Gravura_mostrando_um_aspecto_da_Batalha_Naval_do_Riachuelo_ocorrida_no_rio_da_Prata%2C_na_Argentina.jpg/220px-Gravura_mostrando_um_aspecto_da_Batalha_Naval_do_Riachuelo_ocorrida_no_rio_da_Prata%2C_na_Argentina.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/fe/Epis%C3%B3dios_do_dia_13_de_Junho_de_1865._Combate_Naval_de_Riachuelo._Os_vapores_Ypiranga_%28com._Alvaro_de_Carvalho%29%2C_Mearim_%28com._Barboza%29%2C_Araguary_%28com._Hoonholtz%29_e_Iguatemy_%28com._Coimbra%29%2C_trabalhando_em_desencalhar_o_Jequitinhonha.jpg/220px-thumbnail.jpg)
11 June 1865 «Жекичіньонья» взяв участь у Вбитві при Ріачуелдо. Парагвайський флот зробив несподівану атаку зранку поки бразильські кораблі не розвели пару у котлах.[2] «Жекичіньонья» був найближчим до наступаючих парагвайців і отримав наказ негайно їх атакувати.[1]
Парагвайські кораблі і баржі обстрілювали бразильців, проходячи вниз за течією, а потім зайняли оборонні позиції. Коли бразильці переслідували їх, більшість бразильських кораблів трималися головного русла річки, але «Жекичіньонья» та ще один корабель намагалися пройти бічним руслом. [1] Мабуть, капітан Пінто вирішив обстріляти парагвайські берегові батареї, що змусило нього повернути корабель у річці. Під час цього маневру корабель налетів на піщану мілину. [3]
Корвет був другим за розмірами у бразильській ескадрі і перевозив 200 морських піхотинців. Коли берегові батареї відкрили по ньому вогонь, одним із перших загинув місцевий лоцман, що не залишило кораблю шансів знятися з піщаної мілини. Гоменсоро, командир морських піхотинців, продовжував вести вогонь з максимально можливої кількості корабельних гармат, скільки тільки можна було нанести на ворога, поки корабель не міг маневрувати. [3]
Три парагвайські кораблі, Tacuarí, Salto Oriental та «Маркіз де Олінда» зробили низку рішучих спроб наблизитись та взяти «Жекичіньонья» на абордаж[1] але не змогли досягти успіху через постійний вогонь з корабля. Інший бразильський корабель «Парнаїба» намагався врятувати «Жекичіньонья», але також зазнав аварії, коли повернув на допомогу, пошкодивши своє стерно. [3]
Після бою всю ніч і більшу частину наступного дня бразильці намагалися стягнути «Жекичіньонья» з мілини. Але врешті-решт Пінто та його екіпаж покинули корабель. Тоді парагвайці висадилися на корабель і захопили корабельні гармати. Вони також відрізали її основну рею і доставили її як трофей до Умаїти. Згодом рея була використана як центральна колона танцювальної зали. [3]
- ↑ а б в г Hernâni Donato (1996). Dicionário das batalhas brasileiras. IBRASA. с. 440—41. ISBN 978-85-348-0034-1. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 23 березня 2020.
- ↑ Charles Ames Washburn (1871). The History of Paraguay: With Notes of Personal Observations, and Reminiscences of Diplomacy Under Difficulties. Lee & Shepard. с. 67–72.
- ↑ а б в г Thomas Whigham (2002). The Paraguayan War: Causes and early conduct. U of Nebraska Press. с. 308—326. ISBN 0-8032-4786-9.