Kepler-186f
| Kepler-186f | |
 | |
| Маса | 1,76 ± 0,44 Маса Землі[1] |
|---|---|
| У межах природно-географічного об'єкта | Зона придатна для життя |
| Каталожний код | Kepler-186f[2], KOI-571.05[2][3][4], KOI-571f[3][4] і TIC 268159861f[3] |
| Першовідкривач або винахідник | Кеплер |
| Дата відкриття (винаходу) | 17 квітня 2014 і квітень 2014[5] |
| Спосіб виявлення | транзитний метод[5][4] |
| Сузір'я | Лебідь |
| Батьківське небесне тіло | Kepler-186[2][5][4] |
| Ексцентриситет орбіти | 0,04 ± 0,07[6] |
| Нахил орбіти | 89,96 ± 0,04 °[6] |
| Період обертання | 129,942511215 ± 0,0005131318 доба[7] |
| Велика піввісь орбіти | 0,432 ± 0,171 астрономічна одиниця[6] |
| Паралакс | 5,602 ± 0,0244 кутова мілісекунда[8][2] |
| Власний рух за схиленням | −4,361 ± 0,042 кутова мілісекунда на рік[8][2] |
| Власний рух за прямим піднесенням | 2,099 ± 0,041 кутова мілісекунда на рік[8][2] |
| Радіус | 1,438 ± 0,137 Радіус Землі[9] |
| Епоха | J2000.0[2][3][4] |
| Пряме піднесення | 5,212473343707 радіан[8][2] |
| Схилення | 0,767159598251 радіан[8][2] |
 Kepler-186f у Вікісховищі | |
Kepler-186f — екзопланета в планетній системі червоного карлика Kepler-186 в сузір'ї Лебедя на відстані 492 світлових років від Землі[10]. Це перша планета з радіусом, близьким до земного, виявлена в населеній зоні іншої зірки[11]. Планета виявлена за допомогою космічного телескопа «Кеплер»[12] транзитним методом разом з чотирма іншими планетами, що обертаються набагато ближче до зірки (кожна дещо більше Землі). Для виявлення сигналу планети знадобився аналіз даних за три роки[13]. Результати були первісно представлені на конференції 19 березня 2014[14] і тоді ж деякі подробиці були оприлюднені в пресі[15][16].
Про відкриття було оголошено 17 квітня 2014 року[17].
Kepler-186 f здійснює один оберт за 129,9 дня навколо своєї зірки, світимість якої дорівнює лише 4 % світимості Сонця. Велика піввісь орбіти планети становить 0,393 а. о.[18] (для порівняння, у Меркурія це значення дорівнює 0,387). Жила зона цієї планетної системи, за консервативною оцінкою, знаходиться на відстані від зірки, якій відповідало б від 88 % до 25 % земної освітленості (від 0,22 а.е. до 0,4 а. о.). Kepler-186 f має освітленість 32 %, перебуваючи тим самим безумовно всередині жилої зони[11], хоча ближче до зовнішнього її краю, аналогічно положенню Марса в Сонячній системі. Потік випромінювання, одержуваний Kepler-186 f, аналогічний потоку Глізе 581 d[19].
Маса, щільність і склад планети невідомі. Маса може варіюватися від 0,32 маси Землі, якщо планета повністю складається з води і льоду, до 3,77 маси Землі, якщо складається з заліза. Якщо склад планети схожий з земним, то маса складе 1,44 маси Землі[19].
Радіус Kepler-186 f більше земного на 13 %
Щільна воднево-гелієва атмосфера вважається малоймовірною для планет з радіусами до півтора земного. Червоні карлики, до яких належить зірка планети, випромінюють сильний потік високоенергетичного ультрафіолетового випромінювання на ранніх стадіях існування зірки. Планета могла втратити первинну атмосферу під впливом цього випромінювання, зокрема значну частину водню і гелію шляхом термальної диссипации атмосфери[19].
Kepler-186 — червоний карлик класу M1 головної послідовності, розташований на відстані 151 ± 18 парсеків (493 ± 59 світлових років) у сузір'ї Лебедя.
Зірка трохи прохолодніше, ніж Сонце, приблизно в половину його металічности. Це змінна зоря типу BY Дракона, її яскравість трохи змінюється, ймовірно через зоряні плями з періодом 33,7 дня.
Навколо зірки обертаються п'ять планет. Зірка має ще чотири інші планети, виявлені до теперішнього часу: Kepler-186b, Kepler-186c, Kepler-186d і Kepler-186e розташовуються дуже близько до зірки, і на них занадто висока температура, щоб можна було знайти рідку воду.
- ↑ Ireland M. J. Planetary Magnetism as a Parameter in Exoplanet Habitability // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2019. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1093/MNRAS/STZ667 — arXiv:1903.03123
- ↑ а б в г д е ж и к SIMBAD Astronomical Database
- ↑ а б в г Exoplanet Archive — 2011.
- ↑ а б в г д Енциклопедія позасонячних планет — 1995.
- ↑ а б в Barclay T., Quarles B., Coughlin J. L. et al. An Earth-sized planet in the habitable zone of a cool star // Science / H. Thorp — Northern America: AAAS, 2014. — Vol. 344, Iss. 6181. — P. 277–280. — ISSN 0036-8075; 1095-9203 — doi:10.1126/SCIENCE.1249403 — arXiv:1404.5667
- ↑ а б в Newton E. R., Barclay T., Borucki W. J. et al. Validation of 12 small Kepler transiting planets in the habitable zone // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2015. — Vol. 800, Iss. 2. — P. 99. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/800/2/99 — arXiv:1501.01101
- ↑ Gajdoš P., Vaňko M., Parimucha Š. Transit Timing Variations and linear ephemerides of confirmed Kepler transiting exoplanets // Research in Astronomy and Astrophysics — IOP Publishing, Elsevier BV, 2019. — Vol. 19, Iss. 3. — P. 041. — ISSN 1674-4527; 0253-2379; 0275-1062; 1009-9271 — doi:10.1088/1674-4527/19/3/41 — arXiv:1809.11104
- ↑ а б в г д Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
- ↑ Jennifer L. van Saders, Gaidos E., Huber D. Revised Radii of Kepler Stars and Planets Using Gaia Data Release 2 // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2018. — Vol. 866, Iss. 2. — P. 99. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.3847/1538-4357/AADA83 — arXiv:1805.00231
- ↑ Телескоп Kepler знайшов першу екзопланету, розміром із Землю, у пригоднії для життя зоні. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 9 жовтня 2016.
- ↑ а б На планеті Kepler-186f може бути життя. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 жовтня 2016.
- ↑ Мрії про космічне життя: знайдений новий «близнюк» Землі. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 9 жовтня 2016.
- ↑ Elisa Quintana. Kepler 186f - First Earth-sized Planet Orbiting in Habitable Zone of Another Star (англ.). Інститут SETI. Архів оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 20 квітня 2014. [Архівовано 2014-04-18 у Wayback Machine.]
- ↑ The Search for Life Beyond the Solar System: Exoplanets, Biosignature & Instruments (англ.). The ACTIVE Network. Архів оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 20 квітня 2014. [Архівовано 2014-04-18 у Wayback Machine.]
- ↑ Irene Klotz (20 березня 2014). Scientists Home In On Earth-Sized Exoplanet (англ.). Discovery Communications. Архів оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 20 квітня 2014. [Архівовано 2014-04-18 у Wayback Machine.]
- ↑ Victoria Woollaston (24 березня 2014). Has Nasa found a new Earth? Astronomer discovers first same-sized planet in a 'Goldilocks zone' that could host alien life (англ.). Daily Mail. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 20 квітня 2014.
- ↑ а б Alicia Chang (17 квітня 2014). Astronomers spot most Earth-like planet yet (англ.). Associated Press. Архів оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 20 квітня 2014.
- ↑ Formation, tidal evolution and habitability of the Kepler-186 system. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 9 жовтня 2016.
- ↑ а б в Earth-Sized Planet in the Habitable Zone of a Cool Star (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 квітня 2014. Процитовано 9 жовтня 2016. [Архівовано 2014-04-18 у Wayback Machine.]