Kepler-18 d
Kepler-18 d (GSC 03149-02089 d, KIC 8644288 d, 2MASS J19521906+4444467 d[1]) — остання з трьох екзопланет у зірки Kepler-18 в сузір'ї Лебедя.[2][3]
Екзопланета належить до класу гарячих нептунів і являє собою газового гіганта, нагрітого до 730 Кельвінів, що не має твердої поверхні. Її середня щільність набагато менша, ніж у Нептуна, що говорить про малу кількість важких елементів в хімічному складі. Радіус Kepler-18 в дорівнює семи земних радіусів. Вона обертається на відстані 0,12 а.о. від зірки, здійснюючи повний оборот за п'ятнадцять діб.
Автори відкриття вирахували, що планета має масивне ядро і спостерігається орбітальний резонанс 2:1 з планетою Kepler-18 c.
Зірка Kepler-20, також відома як GSC 03149-02089, відноситься до зірок спектрального класу GV. Зірка знаходиться в 1761 світлових років від Землі в сузір'ї Лебедя. Навколо зірки обертаються, як мінімум, Три планети[2][3]
Kepler-18 - зірка 13,5 величини, за своїми параметрами схожа на наше Сонце. Її маса і радіус практично ідентичні сонячним; температура поверхні становить близько 5345 кельвінів. У хімічному складі зірки виявлено підвищений вміст важких елементів. Однак, за віком Kepler-18 набагато старше нашого Сонця - їй близько 10 мільярдів років. Зірка отримала своє найменування на честь космічного телескопа Кеплер, який відкрив у неї планети.[2][3]
- ↑ NASA Exoplanet Archive.
- ↑ а б в 1110.0820v1.
- ↑ а б в 1102.0541v2.
- Michael Perryman. Part 6. Transits // The Exoplanet Handbook. — Cambridge University Press, 2011. — С. 103-114. — 424 с. — ISBN 9780521765596.
- William D. Cochran et all. Kepler 18-b, c, and d: A System Of Three Planets Confirmed by Transit Timing Variations, Lightcurve Validation, Spitzer Photometry and Radial Velocity Measurements : [арх. 30 липня 2019] : [англ.]. — 2011. — arXiv:1110.0820v1.
- William J. Borucki. Characteristics of planetary candidates observed by Kepler, II: Analysis of the first four months of data : [арх. 6 листопада 2015] : [англ.]. — 2011. — arXiv:1102.0541v2.
- Stephen R. Kane, Dawn M. Gelino. Decoupling Phase Variations in Multi-Planet Systems : [арх. 6 листопада 2015] : [англ.] // The Astrophysical Journal. — 2012. — arXiv:1211.6747v1.
- Montet B., Johnson J.. DModel-Independent Stellar and Planetary Masses from Multi-Transiting Exoplanetary Systems : [англ.]. — 2012. — arXiv:1211.4028v1.[недоступне посилання з лютого 2019]
- NASA's Kepler announces 11 planetary systems hosting 26 planets (англ.). Ames Research Center. Архів оригіналу за 10 липня 2013.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка)