Learjet 28

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Learjet 28/29
Learjet 28/29 - перші реактивні літаки з вінглетами
ТипБізнес-джет
РозробникСША Learjet
ВиробникСША Learjet
Перший політ24 серпня 1977
Статусексплуатуються
Роки виробництва1977 — 1982
Базова модельLearjet 25D

CMNS: Learjet 28 у Вікісховищі

Learjet 28 — дводвигуновий літак бізнес-класу виробництва американської фірми Learjet, розроблений для заміни лайнерів Learjet 25.

У моделі Learjet 29 число пасажирських місць було зменшено з десяти до шести, за рахунок цього на 379 літрів збільшено об'єм паливного бака. Всього було випущено два літаки, які отримали назву «Learjet 29 Longhorn»[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Перший літак Learjet 28 піднявся у повітря 24 серпня 1977 року[2].

29 липня 1979 року Learjet 28 був сертифікований Федеральним управлінням цивільної авіації США.

Моделі Learjet 28/29 розроблялися на основі Learjet 25D і були оснащені новим крилом більшої площі, що мав вигнутий профіль передньої кромки. Learjet 28 став першим реактивним літаком, на крилі якого були встановлені вінглети, що дозволили поліпшити економічну ефективність експлуатації лайнера при польотах на крейсерських режимах. Тим не менш, в цілому велика витрата палива на колишніх (з моделі Learjet 25) двигунах і висока вартість виробництва призвела до припинення у серпні 1982 року подальшої роботи над проектом Learjet 28/29.

Всього було випущено 5 лайнерів Learjet 28 і два літаки Learjet 29.

Оператори

[ред. | ред. код]
США США

Технічні характеристики Learjet 28

[ред. | ред. код]

Джерело: Jane's Civil and Military Aircraft Upgrades 1994–95[3]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 2
  • Пасажиромісткість: 8 пасажирів
  • Довжина: 14,51 м
  • Висота: 3,73 м
  • Розмах крила: 13,35 м



Льотні характеристики



Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. A history of the LJ23-LJ29 series on Airliners.net. Архів оригіналу за 20 лютого 2007. Процитовано 20 липня 2017.
  2. Learjet company timeline. Архів оригіналу за 31 грудня 2006. Процитовано 20 липня 2017.
  3. Michell 1994, pp. 317–318.

Посилання

[ред. | ред. код]