Онцила

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Leopardus tigrinus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Онцила
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feliformia)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Малі кішки (Felinae)
Рід: Леопард (Leopardus)
Вид:
Онцила (L. tigrinus)
Біноміальна назва
Leopardus tigrinus
(Schreber, 1775)
Синоніми

Oncifelis tigrinus
Felis tigrina

Онцила[1], або леопард онцила (Leopardus tigrinus) — вид невеликих хижих плямистих південноамериканських ссавців із роду леопард (Leopardus) родини котові (Felidae). Раніше називався «тигрова кішка» (Felis pardinoides). У іспаномовних країнах Південної Америки також відомий під назвами «тигрина», «тигрилло», «кунаґаро» та ін. У Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи фігурує як уразливий вид.

У 2013 році було запропоновано приписати популяцію в південній Бразилії до підвиду Leopardus guttulus, оскільки було виявлено, що популяція не схрещується із онцилами півночі Бразилії[2].

У 2024 році було запропоновано відділити новий таксон Leopardus pardinoides[3]

Еволюція

[ред. | ред. код]

Генетичні дослідження показали, що філогенетична лінія роду Leopardus відокремилася від лінії спільного предка 8 млн років тому. Вид L. tigrinus відокремився від споріднених видів L. guigna та L. geoffroyi трохи менше ніж 0.9 млн років тому[4].

Філогенетичне древо роду Leopardus

   Leopardus   
 
 

 Leopardus pardalis — Оцелот

 
 

 Leopardus wiedii — Маргай

 
 
 
 
 

 Leopardus colocolo — Колоколо

 
 

 Leopardus jacobita — Андський

 
 
 
 

 Leopardus tigrinus — Онцила

 
 
 

 Leopardus guigna — Кодкод

 
 

 Leopardus geoffroyi — Жофруа

 
 
 
 
 


Зовнішній вигляд

[ред. | ред. код]

Назва цієї дикої кішки перекладається як «маленький ягуар», оскільки будовою і забарвленням вона нагадує мініатюрного ягуара. При цьому онцила — найменша з кішок Неотропічної області; за розмірами вона навіть менша від своїх родичів, оцелота і марги[5]. Онцила трохи більша за звичайну домашню кішку; маса великого самця становить близько 2,8-3 кг[6] при довжині тіла до 65 см. Хвіст онцили коротший (30—40 см), а очі й вуха порівняно більші, ніж у інших представників роду Leopardus.

Хутро онцили м'яке і коротке. Забарвлення хутра вохристе, з білуватим черевцем і грудьми, світлими відмітинами на морді. Малюнок на спині і боках складається з кільцеподібних, неправильної форми темних плям, розташованих подовжніми рядами. Плями суцільні, не розсипаються на окремі цятки. Хвіст укритий поперечними темними плямами, які ближче до кінця хвоста зливаються в кільця. Вуха округлі, із зовнішнього боку чорні, з білою цяточкою посередині. Часто зустрічаються кішки-меланісти; їх кількість доходить до 1/5 від всієї популяції.

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Онцила зустрічається від Коста-Рики і північної Панами до південного сходу Бразилії і півночі Аргентини[7]. Повідомлень про зустрічі з нею в басейні Амазонки немає; мабуть ареал онцили обмежений гірськими і субтропічними лісами. Її ареал дуже мозаїчний, і в більшості місць вона рідкісна.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Відомо 3-4 підвиди онцили, що відрізняються тоном основного забарвлення, довжиною шерсті та інтенсивністю малюнка:

  • Leopardus tigrinus tigrinus — водиться на сході Венесуели, в Гаяні і на північному сході Бразилії
  • Leopardus tigrinus guttulus — водиться в центральній і південній Бразилії, Уругваї, Парагваї, на півночі Аргентини
  • Leopardus tigrinus pardiniodes — водиться на заході Венесуели, в Колумбії і Еквадорі.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Онцили мешкають у субтропічних лісах, віддаючи перевагу вологим вічнозеленим і гірським «туманним» лісам на висоті до 3000 м над рівнем моря. Вони також зустрічаються в сухих лісах Венесуели, в покинутих посадках евкаліптів і на ділянках із вирубаним лісом, зокрема недалеко від людських поселень.

Онцила — практично невивчений вид. Мабуть, вона веде поодинокий спосіб життя, активна переважно вночі, а вдень відпочиває в гілках дерев, де строкате протекційне забарвлення робить її майже непомітною.

Харчування

[ред. | ред. код]

Полює кішка на дрібних гризунів, птахів, можливо, на неотруйних змій і деревних жаб. Повідомлялося, що в Бразилії онцилли ловлять невеликих приматів.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Еструс триває від 3 до 9 днів, старіші кішки мають коротший період. Самиці народжують від одного до трьох кошенят через 74–76 днів вагітності. Кошенята відкривають очі через 8–17 днів після народження. На відмінно від інших котових, у онцил всі зуби прорізуються одночасно через 21 дні[8]. Кошенята не приймають ніякої їжі, окрім материнського молоко допоки їм не виповниться 38–56 днів. Повністю відлучаються від годування молоком лише у три місяці.

Статевої дозрілості онцилли досягають у 2–2,5 роки. У дикій природі живуть приблизно 11 років, але є випадки про кішок, які досягали у 17 років.

Статус популяції і охорона

[ред. | ред. код]

Онцили поширені на великій території, проте зустрічаються досить рідко. У 1970–80-х рр. через своє красиве хутро вони були об'єктом полювання і їх убивали до декількох десятків тисяч. Тільки у 1983 р. у браконьєрів було конфісковано 84 000 шкур онцил. Її сучасна популяція оцінюється приблизно в 50 000 дорослих особин, проте ця цифра поступово зменшується через вирубування лісів під плантації кави і полювання.

В даний час на більшій частині ареалу полювання на онцил заборонене, проте вони як і раніше не перебувають під охороною в Еквадорі, Гаяні, Нікарагуа, Панамі і Перу. У 1989 р. CITES (Міжнародна Конвенція про торгівлю дикими тваринами і рослинами) внесла онцилу до Додатку I.

У неволі онцила непогано приручається, проте в європейських зоопарках вона рідкісна.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Харчук, С. Огляд історії таксономії та критеріїв виду в родині котових (Felidae) // Novitates Theriologicae. — 2021. — Вип. 12. — С. 300–314.
  2. ↑ Trigo, T. C.; Schneider, A.; de Oliveira, T. G.; Lehugeur, L. M.; Silveira, L.; Freitas, T. R.O.; Eizirik, E. (2013). Molecular data reveal complex hybridization and a cryptic species of Neotropical Wild Cat. Current Biology. 23: 2528—2533. doi:10.1016/j.cub.2013.10.046. PMID 24291091.
  3. ↑ de Oliveira, T. G., Fox-Rosales, L. A., Ramírez-Fernández, J. D., Cepeda-Duque, J. C., Zug, R., Sanchez-Lalinde, C., ... & Rodrigues, F. H. Ecological modeling, biogeography, and phenotypic analyses setting the tiger cats’ hyperdimensional niches reveal a new species // Scientific Reports. — 2024. — Вип. 14. — № 1. — С. 2395. — DOI:10.1038/s41598-024-52379-8.
  4. ↑ Stephen J. O'Brien and Warren E. Johnson The Evolution of Cats — Scientific American. 08/2007; 297(1):68-75 PDF (англ.)
  5. ↑ Leyhausen, P. (1963). Über südamerikanische Pardelkatzen. Zeitschrift für Tierpsychologie. 20 (5): 627—640. doi:10.1111/j.1439-0310.1963.tb01179.x.
  6. ↑ University of Michigan Museum of Zoology
  7. ↑ Mondolfi, E., Hoogesteijn, R. (1986). Notes on the biology and status of the small wild cats in Venezuela. Miller, S. D., Everett, D. D. (eds.), Cats of the World: Biology, Conservation and Management. Washington, DC: National Wildlife Federation. с. 125—146.
  8. ↑ Quillen, P. (1981). Hand-rearing the little spotted cat or oncilla. International Zoo Yearbook. 21: 240—242. doi:10.1111/j.1748-1090.1981.tb01994.x.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Онцила&oldid=43644591