Leporillus apicalis
| Leporillus apicalis | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Мишеві (Muridae) |
| Рід: | Leporillus |
| Вид: | †L. apicalis
|
| Біноміальна назва | |
| †Leporillus apicalis (Gould, 1854)
| |
| Синоніми | |
|
Hapalotis apicalis Gould.[2] | |
Leporillus apicalis — вимерлий вид гризунів із родини Muridae. Він мешкав у центральній Австралії, де будував гнізда з паличок, які накопичувалися роками й ставали дуже великими. Останнє підтверджене спостереження цього щура було в 1933 році, хоча є достовірний звіт про спостереження в 1970 році. У 2008 році Міжнародний союз охорони природи вніс його до списку «під загрозою зникнення», припускаючи, що він все ще може вижити у віддалених районах необстежена територія, але в 2016 році знову переглянула свою оцінку на «вимерлий»[1].
Вид досягав довжини голови й тулуба від 170 до 200 мм, довжини хвоста від 220 до 240 мм, довжини задніх лап від 41 до 44 мм, довжини вух від 27 до 33 мм і ваги приблизно 150 грамів. Відмінною рисою був пучок білого волосся на кінчику хвоста. Колір хутра на спині був світло-сіро-коричневим, а на животі чисто білим.
Це наземний, стадний і нічний вид. Він знаходив притулок групами в дуплах дерев або в гніздах. Харчувався стеблами трави, листям і насінням[3].
- ↑ а б Woinarski, J.; Burbidge, A.A. (2016). Leporillus apicalis. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T11633A22457421. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-1.RLTS.T11633A22457421.en. Процитовано 12.11.2021.
- ↑ Gould, John (1851). Remarks on the genus Hapalotis. Proceedings of the Zoological Society of London. 1851: 126—127. doi:10.1111/j.1096-3642.1851.tb01146.x.
- ↑ Peter Menkhorst & Frank Knight, A Field Guide to the Mammals of Australia, Oxford University Press, USA, 2001, ISBN 9780195508703