Liasis
Liasis | ||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Liasis | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Liasis[1] — рід змій родини пітонових (Pythonidae). Поширені в Австралії, Індонезії та Папуа Новій Гвінеї. Один із 10 родів родини родини пітонових. З них 3 види ендеміки, усі види занесені до ряду природоохоронних документів, зокрема до Червоного списку МСОП.[1][2][3][4]
Назва на інших мовах: (Australian) water python (англ.; дослівно «(австралійський) водяний пітон»); Australische Felsenpythons (нім.; дослівно «австралійські скельні пітони»); водяные питоны (рос.).[5]
Загальна довжина представників роду коливається від 1 до 3 м, найбільші особини Liasis olivaceus можуть сягати 4 м. Голова трохи витягнута. Тулуб стрункий, неширокий.
забарвлення досить одноманітне: переважно темне, оливкове, коричневе. Буває чорна спина та світле черево. Часто спина має перламутровий відлив, нижньогубні щітки зазвичай світлі, в тон черева.
Мешкають в Австралії, Папуа Новій Гвінеї та в Індонезії. З них 3 види є ендеміками, зокрема Liasis dunni (Індонезія), Liasis olivaceus (Австралія), Liasis savuensis (Індонезія).[2]
Всі водні пітони тісно пов'язані із водно-болотними ландшафтами. Населяють заболочені луки, береги озер, річок, зустрічаються також у саванних й гірських лісах, по ущелинах та розпадках.
Живляться невеликими ссавцями та птахами, однак можуть поїдати і плазунів, іноді навіть інших пітонів або новонароджених крокодилів.
Австралійські водяні пітони належать до яйцекладних змій. Самиця у вересні та жовтні відкладає 12—20 великих білих яєць у шкірястій оболонці. Увесь інкубаційний період вона не кидає кладку, що характерно для пітонових. Через 60—70 днів з'являються молоді пітони.
Стан природних популяцій 4 видів австралійських водяних пітонів (Liasis fuscus, Liasis mackloti, Liasis olivaceus, Liasis papuanus) в межах їх ареалів залишається більш-менш стабільним. Саме тому вони, згідно Червоного списку МСОП, отримали охоронний статус «відносно благополучні види». Статус Liasis dunni внаслідок недостатності даних про стан популяцій залишається невизначеним. Liasis savuensis раритетний і перебуває під загрозою зникнення (охоронна категорія EN: вид перебуває у небезпечному стані).[2]
Всі представники роду в тій чи іншій мірі страждають від неконтрольованої торгівлі домашніми тваринами. Тому ряд видів занесені до Вашингтонської конвенції (CITES).[6]
Станом на 2024 рік описано 3(6) видів:[1][2][3][4]
- ↑ а б в Reptile-database: Liasis
- ↑ а б в г RepFocus: Liasis
- ↑ а б Reptile-database: Pythonidae
- ↑ а б RepFocus: Pythonidae
- ↑ Пятиязычный словарь названий животных. Амфибии и рептилии. Латинский-русский-английский-немецкий-французский / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С., Орлов Н. Л. — М. : Рус. яз., 1988. — 560 с. (с. 275)
- ↑ Даревский И. С., Орлов Н. Л. Редкие и исчезающие животные. Земноводные и пресмыкающиеся: Справ. пособие. — М. : Высш шк., 1988. — 463 с. (с. 313—314)
- Даревский И. С., Орлов Н. Л. Редкие и исчезающие животные. Земноводные и пресмыкающиеся: Справ. пособие. — М. : Высш шк., 1988. — 463 с. (с. 313—314). — ISBN 5-06-001429-0
- Жизнь животных. В 7 т. / Гл. ред. В. Е. Соколов. Т. 5. Земноводные. Пресмыкающиеся / А. Г. Банников, И. С. Даревский, М. Н. Денисова и др.; под ред. А. Г. Банникова. — М. : Просвещение, 1985. — 400 с. (с. 271)
- Knauf, S. 2000. Haltung und Nachzucht des Neu-Guinea-Wasserpythons (Liasis mackloti mackloti) (DUMÉRIL & BIBRON 1844). Elaphe 8 (4): 16—21
- Schleip, Wulf D & O'Shea, M. 2010. Annotated checklist of the recent and extinct pythons (Serpentes, Pythonidae), with notes on nomenclature, taxonomy, and distribution. ZooKeys 66 (2010) : 29—79