Lixus (підрід)
| Lixus (підрід) | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(14873498234).png) Lixus paraplecticus (Linnaeus, 1758)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Líxus — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).
Єдиний палеарктичний вид цього підроду — Lixus paraplecticus — має довжину тіла 13-24 мм. Основні ознаки підроду[1]:
- тіло дуже вузьке, видовжене;
- очі майже круглі, по боках сильно виступають з-за контурів голови;
- вершини надкрил, кожна окремо, сильно видовжені і загострені у вигляді шипів і далеко виступають за вершину черевця;
- ноги дуже тонкі, довгі, лапки довгі та вузькі, кігтевий членик такої самої довжини, як решта лапки, кігтики при основі зрослися.
Типовий для роду Lixus. Життєвий цикл пов'язаний із рослинами з родин Селерові навколо прісних водойм. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини серцевини, заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками, зимівля — поза кормовою рослиною[2].
Вказаний вид поширений майже по всій Європі, в тому числі й в Україні, Західному та Східному Сибіру, Далекому Сході, Ірані, Сирії, Туреччині, Алжирі. Включений до Червоної книги Фінляндії[3] та узятий під охорону у деяких інших країнах Європи.
У Палеарктиці мешкає один вид цього підроду — Lixus paraplecticus Linnaeus, 1758[4].
- ↑ Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92-94
- ↑ Воловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-ликсин (Coleoptera, Curculionidae). V. Род Lixus F., подроды Lixus F., Ortholixus Reitt., Compsolixus Reitt., Callistolixus Reitt. // Энтомологическое обозрение, 2012. — Т. 91. — В. 3. — С. 583–590. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf14.htm [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Rassi, P., Hyvarinen, E., Juslen, A. & Mannerkoski, I. (eds.). Suomen lajien uhanalaisuus — Punainen kirja 2010, The 2010 Red List of Finnish Species. Edita Ltd. Helsinki 2010. 685 рр.
- ↑ Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 469 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.