Перейти до вмісту

M61 Vulcan

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з M61 Вулкан)
M61 Vulcan
M61A1 Vulcan з полум'ягасником, який використовується в контейнері SUU-16/A
M61A1 Vulcan з полум'ягасником, який використовується в контейнері SUU-16/A
ТипРоторна гармата
ПоходженняСША
Історія використання
На озброєнніз 1959
ОператориСША, члени НАТО, Південна Корея, Саудівська Аравія, та інші партнери США
Війни
Історія виробництва
РозробникGeneral Electric
Розроблено1946
ВиробникGeneral Dynamics
ВаріантиM61A1, M61A2
Характеристики
ВагаM61A1: 112 кг
M61A2: 92 кг (легкі стволи), 103 кг (важкі стволи)
Довжина1827 мм
Довжина ствола1520 мм
Набій20×102mm Vulcan
Калібр20 мм
Стволи6 стволів
Діяроторна гармата з гідравлічним приводом
Темп вогню6000 пострілів за хвилину[1]
Дульна швидкість1050 м/с зі снарядом PGU-28/B
Дальність вогню
Ефективна3000 м
Система живленняРемінна (стрічкова) або безланкова система подачі
M61 Vulcan у Вікісховищі

M61 Vulcan — 20-мм швидкострільна шестиствольна авіаційна гармата з обертовим блоком стволів. Гармата має пневматичний або гідравлічний привід, повітряне охолодження стволів. Стріляє 20×102 мм снарядами з надзвичайно високою швидкістю (зазвичай 6000 пострілів за хвилину). Понад 60 років гармата ставиться на американські бойові літаки, а також іншу бойову техніку[2].

Спочатку M61 вироблялася компанією General Electric. Після кількох злиттів і поглинань з 2000 року її виробляє компанія General Dynamics[2].

Історія

[ред. | ред. код]

Наприкінці Другої світової війни США почали дослідження в галузі створення більш ефективного гарматного озброєння для реактивних винищувачів. Через збільшення швидкостей польоту були потрібні більш скорострільні гармати. У Німеччині були захоплені зразки револьверних одноствольних гармат (Mauser MG213C), що мали велику швидкострільність, яка, проте, була обмежена системою подачі патронів, перегрівом і зносом ствола. ПС США були потрібні більш ефективні гармати, армія хотіла щось, що поєднувало б надзвичайно високу швидкість стрільби з винятковою надійністю[3]. Фірма General Electric Armament Division почала розробку багатоствольної гармати по старій схемі Гатлінга. Оригінальна гармата Гатлінга не набула поширення через велике споживання потужності приводу обертання блоку стволів, проте реактивні винищувачі кінця 1940-х років володіли потужними електричними і гідравлічними системами, що дозволяло застосувати на них багатоствольні гармати[4]. Багатоствольні гармати порівняно з револьверними мають меншу швидкострільність у розрахунку на один ствол, але більшу для всієї гарматної установки.

Повітряні сили США уклали контракт з фірмою General Electric в 1946 році для розробки в рамках проєкту «Project Vulcan»[5], шестиствольної гармати зі скорострільністю 6000 пострілів на хвилину. У Європі після Другої світової війни набули поширення 30 мм гармати з більш потужними снарядами, в США було прийнято рішення застосовувати 20 мм гармати, що мали меншу масу, але великі швидкострільність і дульну швидкість. Перший прототип гарматної установки, T-171, був створений фірмою General Electric в 1949 році.

У 1956 році на озброєння ПС США була прийнята авіаційна гармата M61 Vulcan під набій 20×102 мм з електрокапсульним займанням. M61 — шестиствольна гармата з гідравлічним приводом, що має два режими вогню: 4000 і 6000 постр / хв. При випробуваннях надзвукового винищувача F-104 Starfighter було виявлено ряд труднощів і відмов, пов'язаних із 20-мм гарматною установкою Т171 «Вулкан». Труднощі були викликані затримками в системі ланковий подачі патронів, і небезпекою, що подається окремими ланками. Для модернізованого варіанту гармати М61А1 була розроблена безланкова система подачі патронів. Гармата М61А1 стала пізніше стандартним озброєнням американських винищувачів[6].

M61 також є основою для системи ППО ближньої дії Mk 15 Phalanx ВМС США та системи M163 VADS Vulcan, яка використовує варіант M168[7].

Боєприпаси для гармати випускаються на заводі Olin Ordnance у Сент-Пітерсберзі, Флорида[6].

Модифікації

[ред. | ред. код]

M61A2

[ред. | ред. код]

Легша версія гармати «Вулкан», розроблена для використання на F-22 Raptor, позначена як M61A2, механічно така ж, як і M61A1, але з тоншими стволами, щоб зменшити загальну вагу до 92 кілограмів. Ротор і корпус також були модифіковані для видалення будь-яких металевих деталей, які не є абсолютно необхідними для роботи, а деякі металеві компоненти замінені на легші матеріали. Ця версія також використовується на F/A-18E/F Super Hornet[8]. Легші стволи M61A2 дозволяють дещо вищу швидкість стрільби, до 6 600 пострілів на хвилину[9].

Боєприпаси

[ред. | ред. код]
Позначення Тип Вага снаряду [г] Вага заряду [г] Дульна швидкість [м/с] Опис
M53 API ? 4,2 г запальний[10] 1030 Проникнення 6,3 мм ГКБ при куті 0-градусів влучанні і дальності 1000 м[10].
M56A3/A4 HEI 102[11] 9 г фугас (RDX/wax/Al) і 1,5 г запальний[10][11] 1030 Детонатор у носі снаряда, без трасера. Ефективний радіус ураження осколками 2 м[10], дальність уражаючої дії осколків 20 м[11]. Пробиття ГКБ товщиною 12,5 мм при куті зустрічі 0 градусів на дальності 100 м[10].
PGU-28A/B HEIAP 102,4 10[11] 1050 Багатофункціональний снаряд без детонатора з запалювальним зарядом у носовій частині, який підриває осколково-фугасний заряд із невеликою затримкою, щоб максимізувати летальність проти літаків. Без трасера або механізму самоліквідації. Пелета з цирконію в нижній частині фугасної порожнини забезпечує додатковий запалювальний ефект.

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Вулкан був вперше використаний в повітряному бою 4 квітня 1965 року, коли чотири винищувачі ПС Народної Армії В'єтнаму МіГ-17[12] атакували групу з 10 літаків North American F-100 Super Sabre (два з яких були призначені для метеорологічної розвідки), що супроводжували 48 F-105 Thunderchief, озброєних гарматами M61A1 Vulcan та завантажених бомбами. Лідер МіГів і єдиний, хто вижив з чотирьох, капітан Чан Хань, повідомив, що американські винищувачі переслідували їх, і що F-105 збили три його літаки, вбивши лейтенантів Фам Гіая, Ле Мінь Хуана і Чан Нгуєн Нама. Капітан Дональд Кілгус, пілотуючи F-100, отримав офіційне підтвердження ймовірного знищення за допомогою своїх чотирьох 20 мм гармат М39 під час зіткнення; проте жоден інший американський пілот не повідомляв про знищення МіГів під час бою, залишаючи відкритою можливість того, що щонайменше два МіГ-17 могли бути збиті їх власними засобами ППО[13][14][15].

Перше підтверджене знищення з гармати Вулкан відбулося 29 червня 1966 року, коли майор Фред Трейсі, пілотуючи свій F-105 з 421-ї винищувально-бомбардувальної ескадрильї, випустив 200 20 мм снарядів у МіГ-17, який щойно випустив 23 мм снаряд, що пройшов через його кабіну. Коли МіГ ПС Народної Армії В'єтнаму пролетів перед ним після атаки, Трейсі відкрив вогонь[16][17].

Гармата була інтегрована в новіші варіанти F-4E Phantom II, які активно використовувалися під час війни у В'єтнамі. Спочатку F-4 був розроблений без гармати, оскільки вважалося, що ракети зробили гармати застарілими. Бойовий досвід у В'єтнамі показав, що гармата може бути ефективнішою, ніж керовані ракети в багатьох бойових ситуаціях, і що зовнішньо встановлена гармата була менш ефективною, ніж внутрішня; перше покоління гарматних контейнерів, таких як SUU-16, не було синхронізоване з прицілами винищувача. Покращені контейнери були автономними і належним чином синхронізовані з прицілами, тоді як версії F-4 для ПС були поспішно оснащені внутрішніми гарматами M61 у видному обтічнику під носом, задовго до закінчення війни (флотські «Фантоми» ніколи не отримували гармат, продовжуючи покладатися лише на ракети класу «повітря-повітря»). Наступне покоління винищувачів, побудованих після В'єтнаму, мало вбудовані гармати M61[18][19][20][21].

Знищення літаків за допомогою гармати М61 Вулкан під час В'єтнамської війни 1966–72 років[22]
Дата/рік Літак з якого вівся вогонь Варіант гармати M61 Vulcan Збитий літак Підрозділ ПС США/коментарі
29 червня 1966 F-105D Thunderchief M61A1 МіГ-17 421-а тактична винищувальна ескадрилья[23]
18 серпня 1966 F-105D M61A1 МіГ-17 34-а ТВЕ
21 вересня 1966 F-105D M61A1 МіГ-17 333-а ТВЕ
21 вересня 1966 F-105D M61A1 МіГ-17 431-а ТВЕ
4 грудня 1966 F-105D M61A1 МіГ-17 469-а ТВЕ
1967 F-105D/F-105F M61A1 (5) МіГ-17 333-а ТВЕ
1967 F-105D M61A1 (8) МіГ-17 354-а ТВЕ
1967 F-105D/F-105F M61A1 (4) МіГ-17 357-а ТВЕ
1967 F-4C Phantom II контейнер SUU-16 (2) МіГ-17 480-а ТВЕ
13 травня 1967 F-105D M61A1 МіГ-17 44-а ТВЕ
3 червня 1967 F-105D M61A1 МіГ-17 13-а ТВЕ: Капітан Ральф Кустер[24]
23 серпня 1967 F-105D M61A1 МіГ-17 34-а ТВЕ
24 жовтня 1967 F-4D контейнер SUU-23 МіГ-21 433-а ТВЕ
1967 F-4D контейнер SUU-23 (3) МіГ-21 435-а ТВЕ
3 січня 1968 F-4D контейнер SUU-23 МіГ-21 433-а ТВЕ; пілот, майор Б. Дж. Богослофскі, ОСЗ, капітан Річард Л. Хаскі[25]
14 лютого 1968 F-4D контейнер SUU-23 МіГ-17 555-а ТВЕ
1972 F-4E M61A1 (3) МіГ-21 35-а ТВЕ; F4E був першим Phantom II, який вступив у війну з внутрішньою гарматою Vulcan.[26]
2 червня 1972 F-4E M61A1 МіГ-19 58-а ТВЕ; перше знищення на надзвуковій швидкості (1,2 Маха); Майор Філ Хендлі/ОСЗ лейтенант Дж. Дж. Смолвуд[27]
9 вересня 1972 F-4E M61A1 МіГ-21 555-а ТВЕ
15 жовтня 1972 F-4E M61A1 МіГ-21 307-а ТВЕ
Всього МіГ-17 32
Всього МіГ-19 1
Всього МіГ-21 6
Всього 39

Російське вторгнення в Україну

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російське вторгнення в Україну (з 2022)

13 грудня 2024 року український F-16 збив одразу шість російських крилатих ракет. За словами Юрія Ігната, це новий світовий рекорд. Для знищення повітряних цілей пілот бойового літака використав авіаційні ракети та гармату[28].

Носії M61 Vulcan

[ред. | ред. код]

Нижче перераховані літальні апарати-носії гармати [6]:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ » 20mm M61A1/M61A2 Gatling Gun.
  2. ↑ а б M61 20mm cannon. Federation of American Scientists. 23 квітня 2000. Архів оригіналу за 14 грудня 2001. Процитовано 28 лютого 2009.
  3. ↑ https://archive.org/stream/The_Machine_Gun_V5/The_Machine_Gun_V5_djvu.txt M61 Al, CHAG, and GAU-8/A Machine Guns, History of Vulcan
  4. ↑ Elec key Gatling (image). US: Image shack. Архів оригіналу (JPEG) за 25 липня 2011. Процитовано 5 вересня 2010.
  5. ↑ Wahl, Paul F; Toppel, Donald R (5 жовтня 2005) [Arco Publishing Company, New York, NY, 1965]. The Gatling Gun. Aircraft Armament & Small Arms Product Support Integration Directorate. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 28 вересня 2008.
  6. ↑ а б в Long Range Acquisition Estimates (FY 91 Base Year Projections) [Архівовано 2019-02-08 у Wayback Machine.]. — Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 1990. — P. 28 — 549 p.
  7. ↑ M163 Vulcan. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 23 травня 2019.
  8. ↑ F/A-18E/F Super Hornet Maritime Strike Attack Aircraft, Projects, …features new lightweight gun system is the General Dynamics M61A2, which has a switchable firing rate of 4,000 or 6,000 rounds per minute and a fully integrated linkless ammunition feed system
  9. ↑ GAU-4 20mm Vulcan M61A1/M61A2 20mm Automatic Gun. Federation of American Scientists. Архів оригіналу за 25 червня 2017. Процитовано 4 січня 2018.
  10. ↑ а б в г д «20-Millimeter at aircav.com, http://www.aircav.com/cobra/ammo20.html [Архівовано 30 липня 2010 у Wayback Machine.]
  11. ↑ а б в г ORDATA: Ordnance Identification Tool. JMU. Архів оригіналу за 28 August 2008.
  12. ↑ Toperczer (MiG-17/MiG-19 Units) p. 65
  13. ↑ Hobson, 2001, p. 17.
  14. ↑ Anderton, 1987, p. 71.
  15. ↑ Toperczer (MiG-17/MiG-19 Units) pp. 30, 31, 88
  16. ↑ McCarthy Jr. p. 38, photograph of 23 mm cannon exit hole on Maj. Tracy's F-105
  17. ↑ Michel III p. 56
  18. ↑ F-16 Fighting Falcon. Архів оригіналу за 13 грудня 2018. Процитовано 5 грудня 2018.
  19. ↑ F-15 Eagle. Архів оригіналу за 8 грудня 2018. Процитовано 5 грудня 2018.
  20. ↑ F-14A Tomcat | National Naval Aviation Museum. Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 5 грудня 2018. [Архівовано 2018-12-05 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Boeing: Historical Snapshot: F/A-18 Hornet Fighter. Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 5 грудня 2018.
  22. ↑ McCarthy Jr. pp. 148–57. Excludes combination air-to-air missile/gun kills.
  23. ↑ McCarthy Jr. p. 38
  24. ↑ Campbell & Hill p. 43/photo of his F-105 plate # 213
  25. ↑ Davies45, 2004, p. 86.
  26. ↑ Michel III pp. 181, 267
  27. ↑ Davies55, 2005, pp. 37–38.
  28. ↑ Український F-16 збив шість крилатих ракет. Мілітарний. Процитовано 7 січня 2025.

Література

[ред. | ред. код]
  • Hobson, Chris. Vietnam Air Losses, United States Air Force, Navy and Marine Corps Fixed-Wing Aircraft Losses in Southeast Asia 1961–1973. — USA : Midland Publishing, 2001. — ISBN 1-85780-115-6.
  • Anderton, David A. North American F-100 Super Sabre. — UK : Osprey Publishing, 1987. — ISBN 978-0-85045-662-2.
  • Davies, Peter E. U.S. Air Force F-4 Phantom II MiG Killers 1965–68. Combat Aircraft 45. — UK : Osprey Publishing, 2004. — ISBN 1-84176-656-9.
  • Davies, Peter E. U.S. Air Force F-4 Phantom II MiG Killers 1972–73. Combat Aircraft 55. — UK : Osprey Publishing, 2005. — ISBN 1-84176-657-7.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=M61_Vulcan&oldid=44304614