Macrotis leucura
| Macrotis leucura | |
|---|---|
| |
| Опудало екземпляра в Музеї Трінга | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Інфраклас: | Сумчасті (Marsupialia) |
| Ряд: | Бандикутоподібні (Peramelemorphia) |
| Родина: | Білбові (Thylacomyidae) |
| Рід: | Білбі (Macrotis) |
| Вид: | †M. leucura
|
| Біноміальна назва | |
| †Macrotis leucura Thomas, 1887
| |
| |
| історичний ареал | |
Macrotis leucura (білбі малий[1]) — вид сумчастих ссавців із ряду бандикутоподібних. Вид мешкав у пустелях центральної Австралії (Північна територія, Квінсленд, Південна Австралія, Західна Австралія). Приблизно з 1960 року вважається, що він вимер[2].
Самці більші за самиць. Довжина тіла самців 365–440 мм, самиць — 320–390 мм. Довгі хвости від 115 до 275 мм. Мішок відкривався донизу й назад. Верх тіла світлого, зазвичай сірого, кольору; низ білий. Хвіст білий, із сірою лінією. Вуха дуже довгі й загострені. Унікальною характеристикою є лапи з трьома міцними пальцями з вигнутими кігтями; інші два пальці дуже маленькі. На задніх лапах тільки три пальці[3].
Проживав у піщаних пустелях або пустелях з піщаними дюнами, але також займав рідколісся Acacia aneura й купинні місцевості[2].
Це були солітарні тварини. Ховалися в норах до 2.7 м завдовжки, вхід до нір прикопувався, щоб вороги не проникли в гніздо. Вели виключно нічний спосіб життя. Обмежені дані свідчать про те, що вони були переважно м'ясоїдними, їли дрібних комах (мурах, термітів, жуків, личинок), а також насіння, гриби, плоди, у тому числі Solanum. Ці білбі не потребували пити воду[3][2].
Розмножувався в період з березня по травень. Вагітність тривала 21 день. Зазвичай народжувалося від 1 до 3 дитинчат[3].
Головною причиною вимирання вважають хижацтво інтродукованих диких котів і лисиць, яке, ймовірно, посилилося зміною режиму пожеж[2]. На малих білбі колись полювали люди через їхнє гладке шовковисте хутро[3].
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- ↑ а б в г Burbidge, A. A.; Woinarski, J. (2016). Macrotis leucura. The IUCN. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 21.12.2021. (англ.)
- ↑ а б в г Singh, A. (2001). Macrotis leucura. Animal Diversity Web. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 21.12.2021. (англ.)