Перейти до вмісту

Malus sieversii

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Malus sieversii
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Трояндові (Rosaceae)
Рід: Яблуня (Malus)
Вид:
M. sieversii
Біноміальна назва
Malus sieversii
Синоніми[2][3][4]

Яблуня сіверса (Malus sieversii) — дика яблуня, яка походить з гір Центральної Азії на півдні Казахстану.

Нещодавно було показано, що вона є основним предком більшості сортів домашньої яблуні (Malus domestica).

У 1833 році Карл Фрідріх фон Ледебур, німецький натураліст який бачив, як вони ростуть в горах Алтаю, вперше описав її як Pyrus sieversii, через її схожість з грушею. [5]

Яблуня сіверса росте в багатьох середовищах існування. Вона віддає перевагу високим температурам і коротким зимам, але вона також зустрічається в горах Тянь-Шаню з довгими та суворими зимами. [5]

Поширена в основному в долині Ілі, оскільки вологий клімат підходить для їх зростання. [6] [7]

Це листяне дерево висотою від 5 до 12 метрів, зовні дуже схоже на домашню яблуню. Його пилкові зерна різні за розміром і виглядають яйцеподібними. [7] Плід є найбільшим серед усіх видів яблуні, за винятком M.domamica, до 7 см в діаметрі, що дорівнює за розміром багатьом сучасним сортам яблуні. На відміну від одомашнених сортів, його листя стає червоним восени: це відбувається у 62,2% дерев у дикій природі порівняно з лише 2,8% у звичайних рослин яблуні або 2170 англійських культивованих сортів. [8] Зараз вид вважається вразливим до зникнення.

Опис

[ред. | ред. код]

Яблуня сіверса має здатність до вегетативного розмноження, оскільки вона утворює кореневі нащадки. [5] Клонова особина виростає з придаткової бруньки на корені з ідентичним генетичним матеріалом материнської рослини. [5] Спочатку вважалося, що дика яблуня дає кореневі нащадки тільки при пошкодженні верхніх частин рослини, однак є більше доказів того, що ріст кореневих нащадків відбувається у здорових рослин як вид розмноження. [5]

У яблунь сіверса для правильного розвитку кореневих нащадків необхідна вологість і рівень аерації в поверхневому ґрунті, де розташований материнський корінь.

Успішний ріст кореневих нащадків також залежить від розташування пагонів, часу росту та стану здоров'я материнської рослини. [5]

Генетика самонесумісності, система запобігання самозапліднення в покритонасінних, також була вивчена для M. sieversii. [9] Його генетичне різноманіття щодо власної несумісності значно менше порівняно з його близьким родичем Malus sylvestris. [9] Хоча яблуня сіверса не має такого різноманіття, вони можуть виживати в дикій природі без стороннього втручання, якщо не буде відбуватися втрати різноманітності. [9] Провідна теорія такої відсутності різноманітності пов’язана з великим вузьким місцем популяції під час останнього льодовикового періоду, що призвело до того, що дикі популяції M. sieversii повернулися на меншу територію в долині Ілі. [9] [10]

Цикл зростання

[ред. | ред. код]

Цикл росту Яблуні сіверса можна розділити на кілька етапів від проростання та розвитку плодоносних дерев і до загибелі старих дерев. [5]

  • Період I починається від проростання насіння до розвитку вегетативних частин дерева і до першого періоду плодоношення. [5] Зазвичай яблуня цей період досягає в 6-8 років. У цей період спостерігається помітний первинний ріст і значна кількість кореневих нащадків. [5]
  • Період II включає більший ріст і плодоношення. [5] Дикі яблуні в цей період зазвичай досягають 10-12 років. [5] Кількість плодів значно збільшується, оскільки відбувається помітний вторинний ріст і розгалуження. [5]
  • Період III включає більший ріст і плодоношення. [5] Дикі яблуні в цей період вступають у регулярне плодоношення і досягають максимального плодоношення, зазвичай досягаючи віку 25-30 років [5] Спостерігається зниження швидкості розгалуження та менший ріст периферії крони. [5] Велику кількість вегетативного росту сприяють прикореневі пагони (кореневі нащадки). [5]
  • Період IV– повноцінний плодоношення. [5] На цьому етапі розвиток дерев повністю припиняється, і вони досягають приблизно 60-70 років. [5] Розгалуження зменшується, оскільки вони повільно відмирають від основи до периферії. Після 60-70 років у дерев швидко всихають гілки, а потім гинуть. [5]

Історія

[ред. | ред. код]

Раніше на основі морфологічних, молекулярних та історичних даних Malus sieversii був визначений як основний внесок у геном культурної яблуні (Malus domestica). [11] Характерними фруктами, включаючи хрусткість, більшу інтенсивність смаку та вагу плоду, пройшли диференційований відбір людьми для отримання Malus domestica, як це видно сьогодні. [12] Поширення M. sieversii та його потомства протягом історії можна віднести до Шовкового шляху. [13] Аналіз ДНК у 2010 році підтвердив M. sieversii як прабатька культурного яблука. [14] Він має дуже варіабельне генетичне різноманіття, тому є генетичним джерелом стійкості до абіотичного та біотичного стресу, стійкості до багатьох хвороб і унікальних властивостей плодів. [15]

Алмати, найбільше місто в Казахстані, та колишня його столиця, походить від казахського слова «яблуко» (Алма), і часто перекладається як «повний яблук» (регіон навколо Алмати є природним ареалом для лісів Malus sieversii ); alma також "яблуко" в інших тюркських мовах, а також в угорській.

Загроза зникнення

[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР і закриття програми розвитку садівництва місцеве населення почало активно вирубувати дикі сади в Заілійському Алатау. Звільнені території використовуються для будівництва будинків і випасу тварин.

Посадка культурних сортів яблуні в приватних господарствах поблизу диких гаїв та лісів викликає схрещування. [16]

Збереження

[ред. | ред. код]

Malus sieversii був визначений другим пріоритетом збереження в Червоній книзі рослин Китаю, і був позначений як вразливий Міжнародним союзом охорони природи (МСОП). [17]

Діяльність людини та стихійні лиха є основними причинами зменшення природної популяції та різноманіття M. sieversii. [5]

Грибкові патогени, такі як Phytophthora plurivora та Alternaria alternata, також відіграють важливу роль у зниженні популяції M. sieversii, деградуючи вегетативні частини, такі як тонкі частини кореневої системи. [18] [19] Ця імунна вразливість робить M. sieversii сприйнятливою до більшої кількості паразитів, таких як патогенні комахи Agrilus mali.[18] [20]

Галерея

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Participants of the FFI/IUCN SSC Central Asian regional tree Red Listing workshop, Bishkek, Kyrgyzstan (11-13 July 2006) (2007). Malus sieversii. IUCN Red List of Threatened Species. 2007: e.T32363A9693009. doi:10.2305/IUCN.UK.2007.RLTS.T32363A9693009.en.
  2. ↑ Malus sieversii. База даних Tropicos. Міссурійський ботанічний сад. (англ.)
  3. ↑ Шаблон:ThePlantList
  4. ↑ Gu, Cuizhi; Spongberg, Stephen A. Malus sieversii. Flora of China. Т. 9 — через eFloras.org, Missouri Botanical Garden, St. Louis, MO & Harvard University Herbaria, Cambridge, MA.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Dzhangaliev, A. D. (5 липня 2010), The Wild Apple Tree of Kazakhstan, Horticultural Reviews, Oxford, UK: John Wiley & Sons, Inc.: 63—303, doi:10.1002/9780470650868.ch2, ISBN 9780470650868, процитовано 4 грудня 2021
  6. ↑ Shan, Qianjuan; Ling, Hongbo; Zhao, Hangzheng; Li, Mengyi; Wang, Zikang; Zhang, Guangpeng (16 червня 2021). Do Extreme Climate Events Cause the Degradation of Malus sieversii Forests in China?. Frontiers in Plant Science. 12: 608211. doi:10.3389/fpls.2021.608211. ISSN 1664-462X. PMC 8244594. PMID 34220874.
  7. ↑ а б Yang, Meiling; Li, Fang; Long, Hong; Yu, Weiwei; Yan, Xiuna; Liu, Bin; Zhang, Yunxiu; Yan, Guorong; Song, Wenqin (September 2016). Ecological Distribution, Reproductive Characteristics, and In Situ Conservation of Malus sieversii in Xinjiang, China. HortScience. 51 (9): 1197—1201. doi:10.21273/hortsci10952-16. ISSN 0018-5345.
  8. ↑ Archetti, M (2009). Evidence from the domestication of apple for the maintenance of autumn colours by coevolution. Proc Biol Sci. 276 (1667): 2575—80. doi:10.1098/rspb.2009.0355. PMC 2684696. PMID 19369261.
  9. ↑ а б в г Ma, X; Cai, Z; Liu, W; Ge, S; Tang, L (21 червня 2017). Identification, genealogical structure and population genetics of S-alleles in Malus sieversii, the wild ancestor of domesticated apple. Heredity. 119 (3): 185—196. doi:10.1038/hdy.2017.28. ISSN 0018-067X. PMC 5564378. PMID 28635965.
  10. ↑ Zhang, HongXiang; Zhang, MingLi; Wang, LiNa (15 листопада 2014). Genetic structure and historical demography of Malus sieversii in the Yili Valley and the western mountains of the Junggar Basin, Xinjiang, China. Journal of Arid Land. 7 (2): 264—271. doi:10.1007/s40333-014-0044-2. ISSN 1674-6767.
  11. ↑ Cornille A, Gladieux P, Smulders MJ, Roldán-Ruiz I, Laurens F та ін. (2012). New Insight into the History of Domesticated Apple: Secondary Contribution of the European Wild Apple to the Genome of Cultivated Varieties. PLOS Genetics. 8 (5): e1002703. doi:10.1371/journal.pgen.1002703. PMC 3349737. PMID 22589740. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  12. ↑ Kumar, Satish; Raulier, Pierre; Chagné, David; Whitworth, Claire (25 березня 2014). Molecular-level and trait-level differentiation between the cultivated apple (Malus× domestica Borkh.) and its main progenitor Malussieversii. Plant Genetic Resources. 12 (3): 330—340. doi:10.1017/s1479262114000136. ISSN 1479-2621.
  13. ↑ Luby, James; Forsline, Philip; Aldwinckle, Herb; Bus, Vincent; Geibel, Martin (April 2001). Silk Road Apples—Collection, Evaluation, and Utilization of Malus sieversii from Central Asia. HortScience. 36 (2): 225—231. doi:10.21273/hortsci.36.2.225. ISSN 0018-5345.
  14. ↑ Velasco R.; Zharkikh A.; Affourtit J. та ін. (2010). The genome of the domesticated apple (Malus x domestica Borkh.). Nature Genetics. 42 (10): 833—839. doi:10.1038/ng.654. PMID 20802477. Phylogenetic reconstruction of Pyreae and the genus Malus, relative to major Rosaceae taxa, identified the progenitor of the cultivated apple as M. sieversii.
  15. ↑ Wisniewski, Michael; Artlip, Timothy; Liu, Jia; Ma, Jing; Burchard, Erik; Norelli, John; Dardick, Christopher (14 грудня 2020). Fox Hunting in Wild Apples: Searching for Novel Genes in Malus Sieversii. International Journal of Molecular Sciences. 21 (24): 9516. doi:10.3390/ijms21249516. ISSN 1422-0067. PMC 7765095. PMID 33327659.
  16. ↑ Верните сады "Эдема". zonakz.net (ru-RU) . Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021. [Архівовано 2021-12-19 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Zhang, Hong-Xiang; Li, Hai-Yan; Li, Yu-Xiu (July 2018). Identifying evolutionarily significant units for conservation of the endangered Malus sieversii using genome-wide RADseq data. Nordic Journal of Botany. 36 (7): e01733. doi:10.1111/njb.01733. ISSN 0107-055X.
  18. ↑ а б Liu, Ai-Hua; Shang, Jing; Zhang, Jing-Wen; Kong, Ting-Ting; Yue, Zhao-Yang; Wen, Jun-Bao (2018). Canker and fine-root loss of Malus sieversii (Ldb.) Roem. caused by Phytophthora plurivora in Xinjiang Province in China. Forest Pathology (англ.). 48 (6): e12462. doi:10.1111/efp.12462. ISSN 1439-0329.
  19. ↑ Ji, Shida; An, YiBo; Zhang, Huifang; Wang, Yucheng; Liu, Zhihua (May 2021). Trichoderma biofertilizer (mixTroTha) mediates Malus sieversii resistance to Alternaria alternata. Biological Control. 156: 104539. doi:10.1016/j.biocontrol.2021.104539. ISSN 1049-9644.
  20. ↑ Zhang, Y.; Bozorov, T. A.; Li, D. X.; Zhou, P.; Wen, X. J.; Ding, Y.; Zhang, D. Y. (21 квітня 2020). An efficient in vitro regeneration system from different wild apple (Malus sieversii) explants. Plant Methods. 16 (1): 56. doi:10.1186/s13007-020-00599-0. ISSN 1746-4811. PMC 7175559. PMID 32336979.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  •   Listed as Vulnerable (VU B1+2c v2.3)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Malus sieversii
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Malus_sieversii