Mammuthus lamarmorai
| Mammuthus lamarmorae † Час існування: Плейстоцен | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Mammuthus lamarmorae Major, 1883 | ||||||||||||||||||||||||
Mammuthus lamarmorae — вимерлий викопний карликовий мамут, що був розповсюджений на острові Сардинія, у середньому та верхньому плейстоцені (450 000 — 40 000 років тому), висоти плеча досягала лише 1,4 м і важив близько 550 кг[1], кістки мамута були знайдені переважно у дрібнозернистих відкладеннях західної частини острова. Найімовірніше походить від Mammuthus trogontherii, утворився в результаті дії острівної карликовості.
Є представником мамонтів з парафілетичної групи карликових слонів, що мешкали на островах Середземномор'я [2][3], поряд з Mammuthus creticus [4].
Вперше M. lamarmorae науково описаний в 1883 році британським та швейцарським палеонтологом Форсайтом Мейджором[en]. Форсайт у своїй роботі не опублікував зображень тварини, проте відзначив схожість із Mammuthus meridionalis. Викопні залишки з кар'єру Фунтана-Моріменту до цього дня знаходяться в Музеї природної історії Базеля[en], де Форсайт особисто вивчав їх. З середини XX століття на основі нових знахідок зубів цей вид хоботного був переміщений у рід Mammuthus. У 2012 році відповідно до Міжнародного кодексу зоологічної номенклатури назва Mammuthus lamarmorae стала валідною[en] [5][6]. Видова назва була дана на честь сардинського генерала та натураліста Альберто Ла Мармори (1789—1863), який брав участь у дослідженні залишків із Фунтана-Моріменту [3].
M. lamarmorae відомий за численними залишками черепа, зубів та інших частин кістяка. Попри велику кількість матеріалу, повний скелет невідомий. Досягав у висоту у плечах 1,4 м та ваги 550 кг. Задній моляр 13 см завдовжки, 6,9 см завширшки, з 11 гребенями на емалі [7]. Плечова кістка завдовжки 45 см [8]. Діаметр бивнів досягав 3,5 см. Маленький розмір мамонта був наслідком острівної карликовості: спочатку великі предки досягли Сардинії та в умовах ізоляції від материка, обмеженості у харчових ресурсах, відсутності хижаків зменшилися у розмірах [2][3].
Більшість знахідок M. lamarmorae було зроблено на західному узбережжі та західній частині острова, в основному це розрізнені залишки, проте були виявлені цілі частини кістяка. Найважливішим місцем знахідок є кар'єр Фунтана-Моріменту на південний захід від комуни Гоннеза в долині річки Ріо -Морімент, відкритий ще наприкінці XIX століття. Ці скам'янілості відносяться до розрізу Фунтана-Моріменту, що складається з еолових осадових порід, розташованих нижче шару пластів гірських осадових порід (Тірренський конгломерат). Тірренський конгломерат широко поширений по всьому західному узбережжю Сардинії і відносяться до еємського інтергляціалу (126-115 тис. років тому). Скам'янілості містять хребці, повну стопу, майже повну кисть, плечову та ліктьову кістки, бивні. Моляр із Сан-Джиовані-ді-Сініс поблизу міста Ористано знайдений у шарах, що передують еємському інтергляціалу. Найбільший моляр відомий з Кампу-Джіавес поблизу Сассарі.
Знахідки біля міста Альгеро це бивень 48 см, [9] і можливо з верхнього плейстоцену, безліч зубів з Тримаригліо і походять з вивітрених порід вище тірренського конгломерату.
Поява M. lamarmorae наприкінці середнього плейстоцену (450 тис. років тому) свідчить про малу ймовірність його походження від Mammuthus primigenius, оскільки останній потрапив до Європи лише в пізньому плейстоцені. Найвірогіднішим предком карликового мамонта є Mammuthus trogontherii, який жив на континенті на той час. На користь цієї гіпотези говорить конструкція молярів: у M. trogontherii і M. lamarmorae архаїчна конструкція — 11 гребенів на емалі, тоді як у M. primigenius їх 26. Колонізація Сардинії M. trogontherii почалася приблизно на початку або в середині середнього плейстоцену. Ймовірно міграція відбувалася в періоди льодовикових максимумів, коли рівень моря був набагато нижчим і тварини могли діставатися острова вплав. Поки що незрозуміло, чи відбувалася міграція однією хвилею чи кількома. На користь другого припущення говорять знахідка великого зуба з Кампу-Джіавес і багатохвильовий характер розселення карликових форм роду Palaeoloxodon на Сицилії і Мальті [2]. .
- ↑ Larramendi, A. (2016). Shoulder height, body mass and shape of proboscideans (PDF). Acta Palaeontologica Polonica. 61. doi:10.4202/app.00136.2014. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2016.
- ↑ а б в Maria Rita Palombo: Endemic elephants of the Mediterranean Islands: knowledge, problems and perspectives. In: G. Cavarretta, P. Gioia, M. Mussi and Maria Rita Palombo (eds.): The World of Elephants — International Congress. Consiglio Nazionale delle Ricerche. Rome, 2001, pp. 486—491
- ↑ а б в Lucia Caloi, Tassos Kotsakis, Maria R. Palombo und Carmelo Petronio: The Pleistocene dwarf elephants from Mediterranean islands. In: Jeheskel Shoshani and Pascal Tassy (eds.): The Proboscidea. Evolution and palaeoecology of the Elephants and their relatives. Oxford, New York, Tokyo, 1996, pp. 234—239
- ↑ Victoria L. Herridge, Adrian M. Lister. Extreme insular dwarfism evolved in a mammoth // Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences. — 2012-08-22. — Т. 279, вып. 1741. — С. 3193–3200. — ISSN 0962-8452. — doi:10.1098/rspb.2012.0671
- ↑ R. Melis, Maria Rita Palombo und M. Mussi: Mammuthus lamarmorae (Major, 1883) remains in the pre-Tyrrhenian deposits of San Giovanni in Sinis (Western Sardinia, Italy). In: G. Cavarretta, P. Gioia, M. Mussi and Maria Rita Palombo (eds.): The World of Elephants — International Congress. Consiglio Nazionale delle Ricerche. Rom, 2001, pp. 481—485
- ↑ Maria Rita Palombo, M. P. Ferretti, G. L. Pillola and L. Chiappini: A reappraisal of the dwarfed mammoth Mammuthus lamarmorai (Major, 1883) from Gonnesa (south-western Sardinia, Italy). Quaternary International 255, 2012, pp. 158—170
- ↑ Elefantenreich : eine Fossilwelt in Europa ; Begleitband zur Sonderausstellung im Landesmuseum für Vorgeschichte Halle 26.03.-03.10.2010. — Halle (Saale): Landesamt für Denkmalpflege und Archäologie Sachsen-Anhalt, Landesmuseum für Vorgeschichte, 2010. — 652 Seiten с. — ISBN 978-3-939414-48-3, 3-939414-48-4.
- ↑ [Elefantenreich : eine Fossilwelt in Europa ; Begleitband zur Sonderausstellung im Landesmuseum für Vorgeschichte Halle 26.03.-03.10.2010. — Halle (Saale): Landesamt für Denkmalpflege und Archäologie Sachsen-Anhalt, Landesmuseum für Vorgeschichte, 2010. — 652 Seiten с. — ISBN 978-3-939414-48-3, 3-939414-48-4. ASIER LARRAMENDI. Shoulder height, body mass, and shape of proboscideans (англ.) // Acta Palaeontologica Polonica. — 2016. — № 63 (3). — С. 537—574.]
- ↑ Архивированная копия (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 25 січня 2022.