Meroles anchietae
| Meroles anchietae | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Meroles anchietae (Bocage, 1867) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Pachyrhynchus anchietae Aporosaura anchietae | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Meroles anchietae (лопатоносий меролес) — вид ящірок родини ящіркових (Lacertidae)[2]. Мешкає в Намібії і Анголі. Вид названий на честь португальського дослідника і натураліста Жозе Алберту де Олівейри Аншіети[3].
Довжина лопатоносого меролеса (без врахування хвоста) становить 5 см, разом з хвостом 12 см. Верхня частина тіла золотисто-жовта з темним сітчастим візерунком. Нижня частина тіла світліша, білувата. Тулуб дещо стиснутий, хвіст короткий, голова відносно широка. Верхня щелепа видається вперед й висить над нижньою. Лапи міцні, кігті довгі.
Лопатоносі меролеси мешкають серед нестабільних еолових піщаних дюн пустелі Наміб, слабо порослих рослинністю, на висоті до 500 м над рівнем моря. Мають здатність «пірнати» у пісок й деякий час пересуватися під ним. Це досить швидкі й полохливі ящірки. Ховаються у норах гризунів, серед каміння. Живляться комахами, зокремам дрібними жуками, під час сухих періодів, коли комах мало, поїдають насіння. Це яйцекладні ящірки. Самиці відкладають зазвичай до 4 яєць.
- ↑ BirdLife International (2016). Meroles anchietae: інформація на сайті МСОП (версія 2023.1) (англ.) 26 квітня 2024
- ↑ Meroles anchietae у Reptarium.cz Reptile Database
- ↑ Beolens B, Watkins M, Grayson M (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. ISBN 978-1-4214-0135-5. (Meroles anchietae, p. 8).
|
Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |