Naicho

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Naichō (яп. 内調) (内調?) скорочення Naikaku Jōhō Chōsashitsu (яп. 内閣情報調査室, Cabinet Intelligence and Research Office) (内閣情報調査室?, Служби розвідки і досліджень)

,[1] являє собою розвідувальну службу в Японії, агентство при Кабінеті Міністрів, яке підпорядковується безпосередньо прем'єр-міністру.

Агентство вважається аналогією американського Центрального розвідувального управління.[2] проте, його часто критикують як досить неефективне, адже Наічьо витрачає велику частину своєї енергії на переклад іноземних видань, а не збір якихось важливих даних[3] їх звинувачують в шпигунстві на японських громадян на побутовому ґрунті.[3]

Організація

[ред. | ред. код]
Штаб-квартира Naicho займає 6-й поверх в кабінет офісної будівлі

За даними офіційного сайту, організацією Naicho виглядає наступним чином.[4]

  • Director of Cabinet Intelligence (яп. 内閣情報官) (内閣情報官?)
  • Deputy Director of Cabinet Intelligence (яп. 次長) (次長?)
  • Підрозділи
    • General Affairs Division (яп. 総務部門) (総務部門?)
    • ) Внутрішній відділ (国内部門?)
    • International Division (яп. 国際部門) (国際部門?)
    • Economy Division (яп. 経済部門) (経済部門?)
    • Cabinet Information Integration Center (яп. 内閣情報集約センター) (内閣情報集約センター?)
  • Cabinet Intelligence Analysts (яп. 内閣情報分析官) (内閣情報分析官?)
  • Cabinet Satellite Intelligence Center (яп. 内閣衛星情報センター) (内閣衛星情報センター?)
  • Counterintelligence Center (яп. カウンターインテリジェンスセンター) (カウンターインテリジェンスセンター?)

Відомі керівники Naicho

[ред. | ред. код]
  • Йошіо Оморі[5]
  • Казухіро Суґіта (Січня. 2001–квітня. 2001)[6]
  • Toshinori Канемото (Квітня. 2001–квітня. 2006)[7]
  • Хідеші Мітані (Квітня. 2006–кві. 2010)[8]
  • Шінічі Уэмацу (Квітня. 2010–грудня. 2011)[9]
  • Шіґеру Кітамура (Грудня. 2011– )[10]

Шпигунський скандал

[ред. | ред. код]

17 січня 2008 року, чиновнику Naichō було пред'явлено звинувачення в шпигунстві на користь росіян,що передавав їм секретну інформацію. Росіянам відмовлено в задоволенні позову.[11] З тих пір, там були заклики до більшої відповідальності на Naicho.[12]

Посилання та примітки

[ред. | ред. код]
  1. Names of Government Organizations and Positions (PDF). Cabinet Secretariat. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 20 грудня 2013.
  2. Andrew Oros. Japan's Growing Intelligence Capabilities (PDF). International Journal of Intelligence and CounterIntelligence. Архів оригіналу (PDF) за 20 березня 2009. Процитовано 24 червня 2009.
  3. а б Cabinet Research Office. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 червня 2009.
  4. 内閣情報調査室. Cabinet Secretariat. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 лютого 2015.
  5. Hiroko Nakata (11 січня 2007). Creating new security system fraught with obstacles. The Japan Times. Архів оригіналу за 6 червня 2011. Процитовано 24 червня 2009.
  6. Наглядовий керівник з питань управління кризовими ситуаціями (Japanese) . Cabinet Secretariat. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 27 лютого 2011.
  7. Офіцер кабінету розвідки (Japanese) . Cabinet Secretariat. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2011.
  8. Офіцер кабінету розвідки (Japanese) . Cabinet Secretariat. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2011.
  9. Офіцер кабінету розвідки (Japanese) . Cabinet Secretariat. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 27 лютого 2011.
  10. Top Intelligence Post Vacant (English) . Japan Security Watch. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 27 квітня 2016.
  11. A Japanese Faces Spy Charges. The Moscow Times. Архів оригіналу за 21 січня 2008. Процитовано 17 січня 2008.
  12. Japan's Cabinet urges tighter controls amid Russian spy scandal. Архів оригіналу за 15 травня 2019. Процитовано 24 червня 2009.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]