Nieuport-Delage NiD 29
| Nieuport-Delage NiD 29 | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | винищувач |
| Перший політ: | 1918 |
| На озброєнні у: |  Повітряні сили Франції Імперська армія Японії Corpo Aeronautico Militare |
| Розробник: | Nieuport[1] |
| Виробник: |  Nieuport |
| Всього збудовано: | 1571 |
| Екіпаж: | 1 особа |
| Максимальна швидкість (МШ): | 235 км/год |
| Дальність польоту: | 580 км |
| Практична стеля: | 8500 м |
| Довжина: | 6,49 м |
| Висота: | 2,56 м |
| Розмах крила: | 9,7 м |
| Площа крила: | 26,7 м² |
| Порожній: | 760 кг |
| Споряджений: | 1150 кг |
| Двигуни: | 1 × Hispano-Suiza 8F |
| Тяга (потужність): | 1 × 300 к.с. |
| Кулеметне озброєння: | 2 × 7.7 мм кулемети |
Nieuport-Delage NiD 29 у Вікісховищі | |
Ньєпор-Делаж NiD 29 (фр. Nieuport-Delage NiD 29) — французький одномісний біплан-винищувач (французька категоризація C.I[Вин. 1]) розроблений авіакомпанією Nieuport для Повітряних сил Франції.
Прототип NiD.29 був біпланом з крилами одної довжини з елеронами на обидвох крилах, фіксованим шасі та одномісною відкритою кабіною. В липні 1918 році його було продемонстровано Повітряній службі Французької армії і 21 серпня армія замовила виготовлення передсерійної партії. Оснащений рядним двигуном Hispano-Suiza 8Fb прототип відповідав всім вимогам армії окрім максимальної висоти, тому на другому прототипі та серійних літаках було збільшено розмах крил. Крім цього серійні літаки не мали елерона на верхньому крилі, але площа нижніх була збільшена.
Серійне виробництво почалось в 1920 році, а перші масові надходження в Повітряні сили Франції почались в 1922 році, отримавши гарні відгуки від пілотів, хоча літак мав схильність до входу в штопор. Франція замовила 250 літаків, які були побудовані на заводах Nieuport і заводах інших компаній. Окрім Франції, літак також продавали на експорт і виготовляли за ліцензією. 175 літаків отримала Regia Aeronautica, з них 95 було побудовано компанією Macchi і свою власну назву Macchi-Nieuport 29, а ще 80 побудували Caproni. 108 літаків були куплено Бельгією (87 побудованих за ліцензією SABCA), 30 замовила Іспанія, ще дев'ять замовила Швеція позначивши їх J 2. Японська компанія Nakajima викупила ліцензію на виробництво і виготовила 608 літаків для Імперської армії Японії під позначенням Ko-4.
Варіанти NiD.29 також розроблялись для перегонів, і загалом літак побив вісім різних рекордів швидкостей і виграв трофей Гордона Бенета в 1920 році, а також випробування Coupe Deutsch de la Meurthe в 1922 році.[2]
Три NiD.29 були модифіковані капітаном резерву Джозефом Саді-Лекоін в листопаді 1925 року для перенесення шести 10 кг бомб. Модифіковані літаки здійснили 70 вильотів проти повстанців в Марокко.[3] Іспанські літаки використовувались для схожих задач в Північній Африці.
В 1923 році Японська армія вибрала NiD.29 C.1 для заміни винищувачів «Ko-3» (японський варіант Nieuport 24). Ліцензію викупила компанія Nakajima і перший японський літак зійшов був готовий в грудні 1923 року, а виробництво тривало до січня 1932 року. Після прийняття на озброєння в 1925 році літак отримав позначення «Винищувач типу Ко-4» (яп. 甲式四型戦闘機, Ко-шікі Йон-Ґата Сенто: кі). Хоча «Ко-4» відповідав необхідним характеристикам, але мав тенденцію починати звалювання на швидкостях більше ніж розрахункова. Також були проблеми з двигунами Mitsubishi, а дерев'янний фюзеляж-монокок через новизну ускладнював ремонт.[4]
В травні 1925 року також був сформований Інженерний відділ Армійської авіації, і одним з перших дизайнів відділу став експериментальний винищувач на базі «Ко-4» під назвою «Експериментальний винищувач тип 3» (яп. 試製三型戦闘機, Шісей Сан-Ґата Сенто: кі). Літак створювався для тестування ефективності нагнітачів, які мали б встановлюватись на дальні розвідники, зокрема Кошікі A-3. Цей літак відрізнявся від серійного наявністю двомісної кабіни і наявністю двох великих радіаторів Lamblin на стійках шасі. Виробництво літака відбувалось на Армійському артилерійському арсеналі в Токіо і було завершене в червні 1927 року. Експерименти з літаком були припинені в 1928 році, і нагнітач не виправдав очікувань.[5]
«Ко-4» виконували польоти під час Мукденського інциденту і захоплення Маньчжурії в 1931 році. Але через відсутність китайської авіації вони виконували виключно розвідувальні і зв'язкові місії. Після зняття з озброєння в 1933 році, «Ко-4» все ще використовувались цивільними компаніями і льотними школами до 1937 року.[4]
- Nieuport Ni.29
- Прототип з двигуном Hispano-Suiza 8Fb потужністю 320 к.с.
- NiD.29 C.1
- Серійний літак з двигуном Hispano-Suiza 8Fb
- NiD.29 B.1
- Модифікований варіант для перенесення шести 10 кг бомб.
- NiD.29bis
- Прототип з зменшеною площею крил
- NiD.29G
- Прототипи з радіальним двигуном Gnome Monosoupape 9N, пізніше два були конвертовані з використанням двигуна Hispano і оснащені поплавками для участі в Гран-прі Монако в 1923.
- NiD.29M
- Прототип для флоту на базі 29G але з двигуном Le Rhone 9R потужністю 180 к.с. Пізніше конвертувався в варіант 32Rh.
- NiD.29D
- Експериментальний варіант з двигуном з нагнітачем для побиття рекордів висоти, досяг висоти 7000 метрів.
- NiD.29 ET.1
- Навчальний варіант з двигуном Hispano-Suiza 8Ab потужністю 180 к.с. і синхронізованим з гвинтом кулеметом Vickers. Побудовано 3 варіанти.
- NiD.29 SHV
- Гідроплан створений для участі в Кубці Шнейдера в 1919 році з зменшеним крилом. Два літаки були побудовані, але в перегонах участі вони не взяли.
- NiD.29V
- Швидкісний літак з зменшеною масою і крилом (розмах крил становив тільки 6 м.) розроблений в 1919 році. Три побудовано.
- NiD.29Vbis
- Прототип з закритою кабіною, для покращення огляду по обидві сторони були додані два каплеподібні вікна. 12 грудня 1920 року Джозеф Саді-Лекоін на NiD.29Vbis поставив світовий рекорд швидкості досягнувши 313 км/год. Літак був втрачений після аварії під час посадки в 1921 році.
- NiD.32Rh
- Модифікований для палубного використання варіант з радіальним двигуном Le Rhone. Десять побудовано.
- NiD.33 E.2
- Двомісний навчальний літак. Також використовувався в Японії.
- NiD.40 C.1
- Висотний варіант з нагнітачем
- NiD.40R
- Модифікація NiD.40 C.1 з подовженими крилами і зміненим хвостом для побиття рекордів на висоті. Пізніше оснащувався поплавками.
- Nakajima 甲 4 (Ko 4)
- Побудований за ліцензією в Японії NiD.29. Побудовано 608 літаків.
- 3-я спостережна група Повітряних сил Аргентини використовували 6 літаків з 1925 року.[6]
.svg){kind=small}
- Повітряні сили Бельгії використовували 108 NiD.29 з яких 88 було побудовано в Бельгії компанією SABCA з 1922 року. В 1927—1931 роках їх замінили на Avia BH-21 та Fairey Firefly II.[7]
- Повітряні сили Франції мали більше 600 літаків на озброєнні з 1922 року.[8]
- Військово-морські сили Франції використовували невелику кількість NiD.29 доки не перейшли на Dewoitine D.1.
- Corpo Aeronautico Militare мали на озброєнні 175 літаків побудованих компаніями Macchi та Caproni з 1924 по 1931 року.[9] Вони стояли на озброєнні 76-ї, 84-ї, 91-ї ескадриль 7-ї группо, 70-ї, 74-ї та 75-ї ескадриль 23-ї группо, а також 92-ї ескадрильї 8-ї группо.[9]
- ВПС Імператорської армії Японії мала на озброєнні 608 «Ko-4» побудованих Nakajima з 1923 року, ще один літак був куплений в Франції для ознайомлення.[10]
- Повітряні сили Іспанії використовували 30 літаків з 1923 доки не були замінені на Nieuport-Delage NiD 52 в 1931.[11]
- Повітряні сили Швеції використовували 10 NiD.29, які позначались Jaktflygplan 2 (Винищувач тип 2), з 1925 року 3-ім та 5-им крилами.[12]
- Повітряні сили Таїланду використовували 52 літаки під позначенням บ.ข.๔ (B.Kh4 — винищувач тип 4) з 1923, з них 40 були побудовані в Сіамі.[13]
- Кліка в Гуансі використовувала 12 «Ko-4» куплених в Японії в 1935.[14]
- Сили в Маньчжурі купили 4 «Ko-4» в японської місії в 1931 році.[14]
Маньчжурська держава- Повітряні сили Маньчжуко при заснуванні в 1937 році отримали один маньчжурський «Ko-4».[15][14]
Один екземпляр зберігається в в Музеї авіації та космонавтики в Парижі, але не демонструється для загальної публіки.
Дані з The Illustrated Encyclopedia of Aircraft.[16]
- Екіпаж: 1 особа
- Довжина: 6.49 м
- Висота: 2.56 м
- Розмах крил: 9.7 м
- Площа крил: 26.7 м²
- Маса пустого: 760 кг
- Маса спорядженого: 1150 кг
- Двигун: V-подібний восьми-циліндровий Hispano-Suiza 8Fb повітряного охолодження
- Потужність: 300 к.с. к. с.
- Максимальна швидкість: 235 км/год
- Максимальна висота польоту: 8500 метрів
- Дальність польоту: 580 км
- Швидкопідйомність: 6.06 м/с
- Стрілецьке: 2 × 7.7 мм курсові кулемети Vickers
- Andersson, Lennart. A History of Chinese Aviation: Encyclopedia of Aircraft and Aviation in China until 1949. Taipei, Taiwan: AHS of ROC, 2008. ISBN 978-957-28533-3-7.
- Illustrated Encyclopedia of Aircraft (Part Work 1982—1985). London: Orbis Publishing, 1985.
- Taylor, John W. R. and Jean Alexander. Combat Aircraft of the World. New York: G.P. Putnam's Sons, 1969. ISBN 0-71810-564-8.
- Taylor, Michael J. H. Jane's Encyclopedia of Aviation. London: Studio Editions, 1989. ISBN 0-517-69186-8.
- Jose Fernandez. Nieuport-Delage Ni-D 29 & Ni-D 62 Family. — Poland : Wydawnictwo Stratus, 2011. — (French Wings 2) — ISBN 978-8361421214.
- Robert C. Mikesh, Shorzoe Abe. Japanese Aircraft 1910-1941. — Maryland : Naval Institute Press, 1990. — 293 с. — ISBN 1557505632. (англ.)
- ↑ C - Chasseur (винищувач французькою), I - кількість місць
- ↑ Angelucci E. Rand McNally Encyclopedia of Military Aircraft: 1914 to the Present — Gallery Books, Crescent Books, 1991. — С. 42.
- ↑ Taylor and Alexander 1969, pp. 116—117.
- ↑ Beauchamp, Gerry. «A Short History of French Fighter Airplanes, 1918—1934.» Skyways, July 1998.
- ↑ а б Mikesh, 1967, с. 212.
- ↑ Mikesh, 1967, с. 60.
- ↑ Fernandez, 2011 p.29
- ↑ Fernandez, 2011 p.18
- ↑ Fernandez, 2011 pp.3-17
- ↑ а б Fernandez, 2011 p.22
- ↑ Fernandez, 2011 p.34
- ↑ Fernandez, 2011 p.26
- ↑ Fernandez, 2011 p.30
- ↑ Fernandez, 2011 p.40
- ↑ а б в Fernandez, 2011 p.39
- ↑ Andersson 2008, p. 172.
- ↑ The Illustrated Encyclopedia of Aircraft 1985, p. 2600.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Nieuport-Delage NiD 29
