Palaeochiropteryx
| †Palaeochiropteryx Час існування: Еоцен | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Види[1]
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Palaeochiropteryx — викопний рід рукокрилих вимерлої родини Palaeochiropterygidae, що існував в еоцені в Європі.
Вид названий у 1917 році швейцарським палеонтологом П'єром Ревіліодом. Латинська назва Palaeochiropteryx походить від грецького словосполучення, що означає «давній рукокрилий».
Численні скам'янілі рештки виявлені у відкладеннях кар'єру Мессель у Німеччині. Датуються середнім еоценом (48 млн років). Скам'янілості добре збереглися. На них видно відбитки хутра по контуру тіла, вуха, мембрана крил та, навіть, вміст шлунку.
Незважаючи на давній вік, Palaeochiropteryx майже не відрізнявся від сучасних рукокрилих. Це був дрібний кажан з розмахом крил 25-30 см та оціночною вагою 7-13 г[2][3]. Крила короткі, але широкі, що свідчить про адаптацію до повільного, але маневреного польоту під лісовим навісом та серед щільної рослинності. До архаїчних ознак можна віднести наявність кігтя на вказівному пальці[4].
Відомий повний зубний ряд Palaeochiropteryx. У них було 38 зубів, що складалися з чотирьох верхніх і шести нижніх різців, чотирьох іклів, дванадцять премолярів і дванадцять молярів. Їхня зубна формула схожа до сучасних кажанів роду Myotis.
Забарвлення хутра, подібно до сучасних рукокрилих, було червонувато-коричневого кольору.[5] Будова тіла вказує, що кажан уже мав здатність до ехолокації. Харчувався, ймовірно, нічними комахами.
- ↑ Donald E. Russell & Philip D. Gingerich (1981). Liptophyla, Proteutheria(?), and Chiroptera (Mammalia) from the Early-Middle Eocene Kuldana Formation of Kohat, (Pakistan) (PDF). Contributions from the Museum of Paleontology. University of Michigan. 25 (14): 277—287. Архів оригіналу (PDF) за 15 березня 2012. Процитовано 16 травня 2011.
- ↑ J. Rydell & J. R. Speakman (1995). Evolution of nocturnality in bats: Potential competitors and predators during their early history (PDF). Biological Journal of the Linnean Society. The Linnean Society of London (54): 183—191. doi:10.1111/j.1095-8312.1995.tb01031.x. ISSN 0024-4066. Архів оригіналу (PDF) за 27 грудня 2009. Процитовано 17 травня 2011.
- ↑ Jordi Agustí; Mauricio Antón (2002). Mammoths, sabertooths, and hominids: 65 million years of mammalian evolution in Europe. Columbia University Press. с. 32. ISBN 978-0-231-11641-1. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
- ↑ Bat ears go way back. New Scientist. Reed Business Information. 106 (1456): 19. 1980. ISSN 0262-4079. Процитовано 16 травня 2011.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Paleontologists Determine Original Color of Extinct Bats. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 11 вересня 2017.
|
Це незавершена стаття про викопних ссавців. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |