Paracynictis selousi

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Paracynictis selousi

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижаки (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feloidea)
Родина: Мангустові (Herpestidae)
Рід: Paracynictis
Pocock, 1916
Вид: P. selousi
Paracynictis selousi
de Winton, 1896
поширення виду Paracynictis selousi
поширення виду Paracynictis selousi
Посилання
Вікісховище: Paracynictis selousi
EOL: 311542
ITIS: 621904
МСОП: 41622
NCBI: 311560
Fossilworks: 374789

Paracynictis selousi (Мангуста Селуса) — ссавець, представник ряду хижаків із родини мангустових. Поширений від Анголи на заході до Малаві на сході. Живе у саванах та лісистих місцевостях (з невеликою щільністю дерев), відсутній у лісах та посушливих районах.[1]

Етимологія

[ред. | ред. код]

Вид названий на честь Фредеріка Кортні Селуса (англ. Frederick Courtney Selous, 1851—1917), зімбабвійського дослідника й мисливця. Був мисливцем протягом 30 років, але також зібрав багато зразків природних історії. Селус вперше прибув до Південної Африки в 1871 році. Він опублікував безліч книг про свої подорожі і свої подвиги полювання.[2]

Морфологія

[ред. | ред. код]

Морфометрія. Довжина голови й тіла: 390—470 мм, довжина хвоста: 280—400 мм, вага: 1.4—2.2 кг.

Опис. Верхня частина тіла тьмяно-коричнево-сіра, лапии темні. Смуг і плям на тілі немає. Має тільки чотири пальці на кожній кінцівці. Кігті довгі та злегка зігнуті. Ця особливість пов'язана зі здатністю копати. Paracyniclis selousi може захистити себе шляхом виділення речовини з сильним запахом з його анальних залоз; білий наконечник хвоста, що робить тварин видними вночі, може служити попередженням про таку можливість.[3]

Поведінка

[ред. | ред. код]

Проживає в лабіринті нір власної конструкції. Це наземний, нічний вид, але спостерігався на поверхні землі й удень. Був описаний як полохливий і самітницький. Живиться комахами та іншими членистоногими, жабами, ящірками, дрібними гризунами. Мабуть, кожна особина будує свою власну систему нір; також цій мангусті властива невелика соціальна активність.[3]

Відтворення

[ред. | ред. код]

На основі обмежених даних, припускається, що пологи відбуваються в теплі, вологі місяці, ймовірно, з серпня по березень, і що розмір приплоду два-чотири малюки.[3]

Загрози та охорона

[ред. | ред. код]

Серйозних загроз для виду нема. Як відомо, є у кількох природоохоронних територіях.[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Вебсайт МСОП
  2. Bo Beolens, Michael Watkins, Michael Grayson The eponym dictionary of mammals — JHU Press, 2009, p. 371
  3. а б в Ronald M. Nowak Walker's carnivores of the world — JHU Press, 2005, p. 219