Parkia speciosa

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Смердюча квасоля, Петай чи Сато

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Цезальпінієві (Caesalpinioideae)
Рід: Parkia
Вид: P. speciosa
Parkia speciosa
Hassk., 1842
Синоніми
 

Inga pyriformis Jungh.

  • Mimosa pedunculata Hunter
  • Parkia harbesonii Elmer.
Посилання
Вікісховище: Parkia speciosa
EOL: 654976
IPNI: 512231-1
ITIS: 506261
МСОП: 153891869
NCBI: 148714

Parkia speciosa (зустрічаються назви Смердюча квасоля, Петай чи Сато) — вид рослин родини бобові (Fabaceae).

Будова

[ред. | ред. код]

Вічнозелене дерево висотою 15-40 метрів. Стовбур 50-100 см в діаметрі. Цибулеподібні квіти з'являються на довгих стеблах. Запилюється кажанами. Плід — напівпрозорий довгий (35-55 см х 3-5 см) закручений стручок, що росте групами по 6-8. Кожен стручок містить по 10-18 великих квасолин.

Життєвий цикл

[ред. | ред. код]

Рослина перебуває у симбіозі з нітрогенними бактеріями, що живуть в землі на її корінні.

Поширення та середовище існування

[ред. | ред. код]

Росте в тіні у вологих тропіках до 1400 м з температурою 20-28 °C та 1000—2000 мм атмосферних опадів. Поширена рослина у Індії, Південно-Східній Азії, Індокитаї, Китаї.

Практичне використання

[ред. | ред. код]

Сато вживають у їжу у багатьох країнах Азії. Високопоживне насіння їдять свіжим чи приготовленим. Воно має сильний запах, дещо схожий на часник, що залишається на кілька днів, через що отримали назву Смердюча квасоля. Молоді стручки їдять у смаженому вигляді.

Цибулеподібне суцвіття та листя також вживають у свіжому вигляді.

В Таїланді рослину називають «сато» (тай. สะตอ) і смажать з м'ясом. Особливо популярна їжа в Індійському штаті Маніпур.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]