Petaurista elegans
| Petaurista elegans | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Рід: | Petaurista |
| Вид: | P. elegans
|
| Біноміальна назва | |
| Petaurista elegans | |
.png)
| |
Petaurista elegans є видом гризунів родини Sciuridae[1][4]. Зустрічається в гірських і гірських лісах на висоті 200–4000 метрів у Південно-Східній Азії на північ від Центрального Китаю та Східних Гімалаїв[1], хоча північні популяції іноді розглядаються як окремі види, P. caniceps, P. sybilla та P. marica. Дві з них, а також кілька інших популяцій не мають білих плям на верхній частині тіла[4][5].
Petaurista elegans має довжину голови й тулуба від 30 до 38 сантиметрів і довжину хвоста від 35 до 40 сантиметрів. Довжина задньої лапи становить 59–68 міліметрів, довжина вуха 44–45 міліметрів. Отже, це один із менших видів у роду[6]. Дорослі особини важать приблизно від 760 до 1040 грамів, причому самці трохи важчі за самиць[7].
Основне забарвлення тварин дуже різноманітне і коливається від рудо-коричневого до чорного. На спині зазвичай є світлі плями, які можуть бути різного розміру та щільності. У деяких популяцій тварини мають червонувату пляму на крупі, в інших по спині проходить чорна лінія. Сторона живота зазвичай світліша за спину. Колір ніг також може варіюватися від оранжево-коричневого до коричневого до чорного. Як і всі інші види летяг, ця має ковзаючу перетинку між передніми та задніми лапами, яка вкрита хутром, зазвичай темно-червоно-оранжевого кольору[8].
Як і інші летяги, ця веде нічний спосіб життя і здатна ковзати (а не літати як кажан) на великі відстані між деревами, розправляючи патагіум, шкіру між кінцівками[9][10]. Досить галасливий вид, який має протяжний крик, який часто можна почути вночі, проводить день у дуплі дерева, рідше на виступі скелі або в гнізді з рослинності на дереві. Має одного, іноді двох, дитинчат на виводок[5][9][11].
Відомо, що Petaurista споживає м'які фрукти, горіхи, листя та пагони, а також яйця, комах і личинок. Мало що відомо про хижаків P. elegans та їхні адаптації проти хижаків. Вони можуть бути найбільш сприйнятливими до летючих і деревних хижаків, таких як сови та цивети[8].
- ↑ а б в Molur, S. (2016). Petaurista elegans. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T16719A22272724. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-2.RLTS.T16719A22272724.en. Процитовано 25.09.2021.
- ↑ Explore the Database.
- ↑ Temminck, C. J. (1836). Coup-d'oeil sur la faune des iles de la Sonde et de l'empire du Japon : discours préliminaire, destiné à servir d'introduction à la Faune du Japon. с. XII. doi:10.5962/bhl.title.119899.
- ↑ а б Francis, C.M. (2008). A Guide to the Mammals of Southeast Asia. Princeton University Press. с. 150—153, 341—342. ISBN 978-0-691-13551-9.
- ↑ а б Datta, R.; Nandini, R. (2015). Sciurids. У A.J.T. Johnsingh; N. Manjrekar (ред.). Mammals of South Asia. Т. 2. Universities Press, India. с. 513—573. ISBN 9788173715891.
- ↑ Spotted Giant Flying Squirrel. In: Andrew T. Smith, Yan Xie: A Guide to the Mammals of China. Princeton University Press, 2008; P. 178. ISBN 978-0-691-09984-2.
- ↑ Richard W. Thorington Jr., John L. Koprowski, Michael A. Steele: Squirrels of the World. Johns Hopkins University Press, Baltimore MD 2012; P. 112. ISBN 978-1-4214-0469-1
- ↑ а б Eva Ryckman: Petaurista elegans im Animal Diversity Web der University of Michigan Museum of Zoology
- ↑ а б Jackson, S.M. (2012). Gliding Mammals of the World. CSIRO Publishing. с. 112—135. ISBN 9780643092600.
- ↑ Thorington, R.W. Jr.; J.L. Koprowski; M.A. Steele; J.F. Whatton (2012). Squirrels of the World. Baltimore: Johns Hopkins University Press. с. 111—113. ISBN 978-1-4214-0469-1.
- ↑ Thapa, S.; H.B. Katuwal; S. Koirala; B.V. Dahal; B. Devkota; R. Rana; H. Dhakal; R. Karki; H. Basnet (2016). Sciuridae (Order: Rodentia) in Nepal. Small Mammals Conservation and Research Foundation, Kathmandu, Nepal. с. 15—18.