Podarcis gaigeae
| Podarcis gaigeae | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Podarcis gaigeae (Werner, 1930) | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Podarcis erhardii weigandi Podarcis milensis gaigeae Podarcis taurica gaigeae | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Podarcis gaigeae[1] — вид ящірок родини справжніх ящірок (Lacertidae). Один із 28 видів роду стінних ящірок (Podarcis).[2] Ендемік Греції. Мешканець середземноморських гірських і прилеглих рівнинних ландшафтів.[3]
Наукова назва роду походить від грец. ποδαρκής = швидконогий.[1]
Вид названий на честь Хелен Бьюла Томпсон Гейдж (1890—1976), американського герпетолога з Мічиганського університету.[1]
Назва на інших мовах: Skyros Wall Lizard (англ.; дослівно «стінна ящірка скіроська»).[3][4]
Ящірка середнього розміру до 23 см завдовжки (L. + L.cd.). Довжина тіла від кінчика морди до клоаки (L.) до 8,5 см (звичайно близько 6 см). Хвіст (L. cd.) майже вдвічі перевищує довжину тулуба з головою. Самці більші за самиць. Голова висока, пірамідальна. Комір злегка зубчастий.[3][5]
Забарвлення надзвичайно мінливе, трапляються смугасті, сітчасті та одноманітно забарвлені особини. Основний фон забарвлення верхньої сторони тіла, як правило, зелений, особливо у самців, але може включати коричневий, жовтий, сірий, чорний і синій кольори. Черево може бути білим, помаранчевим, а також чорно-синім. Уздовж спини тягнуться темні смуги, також часто присутні темні або світлі спинно-бокові смуги. Боки темніші за спину. Самці можуть мати сині плями позаду основи передньої ноги. Синя пігментація присутня також на бічних черевних лусках.[3]
Ендемік Скіросу та багатьох прилеглих островів у Північних Спорадах (Егейське море, Греція), а також о. Піпері, що лежить в 40 км на північ від Скіросу.[1][4]
Евритопний вид, хоча віддає перевагу вологішим біотопам, зокрема долинам річок і садам. Населяє різноманітні відкриті середземноморські ландшафти, у тому числі досить ксерофітні, шукаючи притулку серед Pistacea та інших колючих чагарників. Трапляється від рівня моря до низькогір'їв, де піднімається до висоти 700 м.[3][4]
Ящірки активні протягом всього року, але активність може бути зменшена протягом зими. Добре лазять по камінню, скелястим ділянкам, кущах і деревах, хоча звичайно переміщуються по землі і використовують сховища в ґрунті, причому значно частіше ніж інші стінні ящірки.[3]
Podarcis gaigeae належить до яйцекладних плазунів. Самці територіальні й під час шлюбного періоду активно охороняють індивідуальні ділянки й залицяються до самок. Парування відбувається з квітня по червень. Самиці відкладають яйця кілька разів на рік, кожна з кладок складається з 1—3 яєць.[3]
Харчовий раціон досить широкий, від різноманітних безхребетних до плодів і насіння рослин. У літньому раціоні переважають мурахи. Відомі випадки канібалізму. На окремих острівках, включаючи Піпері, живе навколо гнізд сокола Falco eleonorae і кормиться комахами, яких приваблюють мінерали в фекаліях птахів.[3]
Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид.[4]
На окремих островах, особливо дрібних, спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду внаслідок надмірного випасу кіз та овець, а також винищення ящірок домашніми котами. Найефективніше захищеною є субпопуляція на острові Піпері, оскільки тут мешкає популяція тюленя середземноморського (Monachus monachus), і доступ на острів обмежено.[4]
- ↑ а б в г The Reptile Database: Podarcis gaigeae
- ↑ The Reptile Database: Podarcis
- ↑ а б в г д е ж и Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 327—328)
- ↑ а б в г д Podarcis gaigeae в Червоному списку МСОП
- ↑ Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 111)
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 111). — ISBN 5-98092-007-2
- Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 327—328). ISBN 978-1-4081-5459-5
