Перейти до вмісту

Покемон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Pokémon)
Покемон
Міжнародний логотип франшизи
АвторСатоші Тадзірі
Ор. твірPocket Monsters Red та Pocket Monsters Green (1996)
Друкована продукція
Коміксидив. список серій манґи(інші мови)
Фільми і серіали
Фільмидив. список фільмів(інші мови)
Мультфільмианіме Pokémon (1997–наш час)
Ігри
ТрадиційніPokémon Trading Card Game(інші мови)
ВідеоігриСерія відеоігр Pokémon
Різне
ВласникNintendo, Creatures(інші мови), Game Freak[1]
Роки1996–наш час
ВебсайтОфіційний хаб

Покемо́н (яп. ポケモン, англ. Pokémon) — японська медіафраншиза, що охоплює відеоігри, аніме, фільми(інші мови), манґу(інші мови), колекційну карткову гру(інші мови) та інші супутні медіа. Дія франшизи відбувається у єдиному всесвіті, в якому люди співіснують з істотами, відомими як покемони(інші мови), різноманітними видами, наділеними особливими здібностями. Основна цільова аудиторія франшизи — діти віком від 5 до 12 років[2], утім франшиза приваблює людей будь-якого віку[3][4][5][6][7][8].

Франшиза виникла як рольова гра у двох версіях, розроблена компанією Game Freak на основі оригінальної концепції її засновника Сатоші Тадзірі. Ці ігри, випущені на Game Boy 27 лютого 1996 року, стали сплячими хітами, за якими послідували серії манґи, карткова гра, а також аніме-серіали та повнометражні фільми. З 1998 по 2000 рік Pokémon був експортований в решту світу, створивши безпрецедентне глобальне явище, що отримало назву «покеманія». До 2002 року мода на покемонів закінчилася, після чого вони стали невіддільною частиною масової культури, з новими продуктами, що випускаються і донині. Влітку 2016 року франшиза отримала друге дихання з виходом Pokémon Go, гри з доповненою реальністю, розробленої компанією Niantic(інші мови). Відтоді Pokémon вважається найприбутковішою медіафраншизою у світі[9]:53 та однією з найбільш продаваних франшиз відеоігор.

«Покемон» має незвичну структуру власності[10]. На відміну від більшості об'єктів інтелектуальної власності, що належать одній компанії, Pokémon володіють одразу три: Nintendo, Game Freak і Creatures(інші мови)[1]. Game Freak розробляє основні рольові ігри серії, які видаються Nintendo ексклюзивно для своїх консолей, тоді як Creatures управляє картковою грою та супутніми товарами, час від часу розробляючи ігри спін-оффи. Три компанії заснували The Pokémon Company (TPC) у 1998 році для менеджменту бренду Pokémon в Азії. Співвласником аніме-серіалу та фільмів про покемонів є Shogakukan. З 2009 року The Pokémon Company International (TPCi), дочірня компанія TPC, управляє франшизою в усіх регіонах за межами Азії[11][12].

Назва

[ред. | ред. код]

Оригінальна повна назва франшизи — Pocket Monsters (ポケットモンスター, Poketto Monsutā) — «Кишенькові монстри», яку з моменту релізу зазвичай скорочують до Pokemon (ポケモン). Коли франшиза вийшла на міжнародний ринок, використовувалася коротка форма назви, з акутом (´) над e для полегшення вимови[13]. Як японське слово, що складається з англійських запозичень, слово «Pokémon» є прикладом васей-ейґо[9]:30. «Покемон» є назвою франшизи так і назвою для істот, що населяють її вигаданий світ[14].

Загальна концепція

[ред. | ред. код]
Докладніше: Pokémon (серія відеоігор)#Сетинг

Дія франшизи Pokémon відбувається у світі, в якому люди співіснують з істотами, відомими як покемони. Pokémon Red та Blue налічує 151 вид покемонів, а в наступних іграх додаються нові. Станом на січень 2024 року було представлено 1025 видів покемонів(інші мови)[a]. Більшість покемонів натхненні реальними тваринами[15] або міфічними істотами, заснованими на реальному фольклорі. Наприклад, Пікачу — жовтий мишоподібний вид з хвостами у формі блискавки[16], що можуть генерувати електрику[17].

Pokémon Center Mega Tokyo, великий магазин товарів з покемонами в Sunshine City, Ікебукуро[18]

Персонаж гравця бере на себе роль тренера покемонів. Тренер має три основні цілі: подорожувати й досліджувати світ покемонів; шукати та ловити покемонів, щоб поповнювати свій покедекс; і тренувати команду із шести покемонів та з їхньою допомогою брати участь у битвах покемонів. Більшість покемонів можна зловити за допомогою сферичних пристроїв, відомих як покеболи. Коли покемон-суперник достатньо ослаблений, тренер кидає в нього покебол, що трансформує покемона в згусток енергії після чого той потрапляє усередину пристрою. Після успішного упіймання покемон приручається і контролюється безпосередньо тренером. Якщо покебол кинути ще раз, покемон рематеріалізується у свій початковий стан. Покемони тренера можуть вступати в битви з іншими покемонами, в тому числі з дикими або тими, що належать іншим тренерам. Оскільки франшиза орієнтована на дітей, ці битви ніколи не подаються відверто жорстокими або кровавими[19][20]. Покемони ніколи не вмирають в бою — у разі поразки вони втрачають свідомість, після чого можуть бути вилікувані в Центрі покемонів[21][22][23].

Коли покемон перемагає в битві, він отримує очки досвіду[24]. Після отримання певної кількості очок покемон підвищує свій рівень, і його характеристики покращуються. Зі зростанням рівня, покемон вивчає нові атаки та оборонні прийоми, які можна використовувати в бою[25][26]. Крім того, багато видів можуть зазнавати спонтанних метаморфоз, які називаються еволюцією покемонів, і перетворюватися на сильніші форми[25]. Більшість покемонів еволюціонують починаючи з певного рівня, тоді як інші еволюціонують інакшими способами, наприклад, під впливом певного предмета або обміну з іншим тренером[27].

Історія створення

[ред. | ред. код]

Ідея «кишенькових монстрів» належить японському геймдизайнеру Сатосі Тадзірі. В його уяві ідеалом відеогри була та, яка поєднувала у собі аркадний і рольовий жанри, а принцип колекціонування б займав головне місце. З дитинства, колекціонуючи комах, він мріяв, щоб всі гравці теж могли відчути такі ж емоції. В кінці 1980-х років компанія Nintendo випустила кишенькову гральну консоль Game Boy, однією із можливостей якої була здатність з'єднувати дві консолі кабелем і передавати між ними інформацію, і таким чином даючи змогу грати удвох[28]. За легендою, випадково побачивши, як жук заповз на з'єднувальний кабель, Сатосі придумав відеогру, в якій потрібно було б ловити вигаданих істот, вирощувати їх і обмінюватися ними з друзями, щоб зібрати повну колекцію[джерело?]. Ідея використовувати з'єднувальний кабель для обміну ігровими елементами була новою для ігрової індустрії, тому що з'єднувальні дроти для Game Boy досі використовувалися тільки для спільної гри[29]. Пізніше народилася ідея битв між істотами. Попри те, що покемони боролися, вони ніколи не гинули в бою: так Тадзірі не хотів «безглуздого насильства» у своїх іграх[28]. Крім того, великий вплив справила гра Makai Toushi Sa • Ga (The Final Fantasy Legend в західному випуску). Як інші джерела натхнення Тадзірі називав враження від аніме-серіалів, які він дивився в юності, і різні спогади зі свого дитинства[28].

Спочатку проєкт називався Capsule Monsters (буквально «капсульні монстри»), але через проблеми з реєстрацією торгової марки проєкт перейменували спочатку в Capumon, потім в Kapumon, поки він не став Pocket Monsters[30]. Тадзірі думав, що Nintendo не захоче прийняти його гру, оскільки спочатку керівництву компанії його ідея була не дуже зрозуміла. Фірма-розробник Game Freak тоді саме відчувала фінансову кризу, Тадзірі навіть був змушений не платити зарплатню своїм працівникам, а сам жив на кошти батька. Процес розробки йшов дуже важко і постійно супроводжувався сварками між розробниками. Але тут йому несподівано надійшла допомога: Сігеру Міямото, кумир Тадзірі в дитинстві, виділив гроші на фінансування Game Freak[31]. Почувши про ідею обміну монстрами, Міямото запропонував Тадзірі випустити гру у двох версіях: він припускав, що це розвине ідею обміну покемонами. Попри побоювання розробників, у гри був величезний успіх, чого ні сам Тадзірі, ні Nintendo зовсім не очікували через падіння популярності Game Boy[28].

Гра вийшла у двох версіях: Pocket Monsters Red і Pocket Monsters Green, в яких разом було 150 різноманітних видів покемонів. Проте, щоб збільшити інтерес до ігор, розробники таємно від Nintendo[32] помістили в гру секретного 151-го покемона — М'ю: Тадзірі сподівався, що це «створить безліч чуток і загадок навколо гри»[28]. М'ю можна було зловити, тільки принісши в офіс Game Freak картридж зі збереженою грою, де у гравця в каталозі, званому покедексом, були відзначені всі 150 покемонів, потім в збережену гру завантажували М'ю. Але знайшовся інший спосіб зловити М'ю: у 2003 році в грі був знайдений баг, що дозволяє зловити будь-якого покемона, в тому числі й М'ю, самотужки[33].

Відеоігри

[ред. | ред. код]
Докладніше: Pokémon (серія відеоігор)

Дві перші гри серії, Pocket Monsters Red та Green, були вперше випущені в Японії 27 лютого 1996 року, а Заході — 1998 року під назвами Pokémon Red і Blue. Відеоігри про покемонів випускаються в найрізноманітніших жанрах. Рольові ігри (RPG), розроблені Game Freak, вважаються основною серією франшизи[34][35][36]. Також існують різні спін-офф ігри, такі як Pokémon Mystery Dungeon, серія ігор роуґ-лайк, Pokémon Ranger, серія рольових бойовиків, і Detective Pikachu (2018), пригодницька гра. Ігри Pokémon, зокрема основні рольові ігри, прийнято класифікувати за поколіннями. Наприклад, Дзюн'їті Масуда назвав Diamond and Pearl (2006) 4-м поколінням[37], а X and Y (2013) — 6-м[38]. З кожним поколінням збільшується кількість наявних видів покемонів, світ розширюється новими регіонами, з'являються нововведення в ігровому процесі. Кожне покоління починається з виходу гри на портативну систему у двох версіях, наприклад, Red і Blue, або Scarlet і Violet. Ремейки ігор зазвичай виходять приблизно через десять років після виходу оригінальних версій для найновішої на той час консолі.

До 2011 року ігри про покемонів виходили виключно на консолях Nintendo. З появою смартфонів у 2010-х роках The Pokémon Company також почала розробляти, публікувати та ліцензувати ігри про покемонів для мобільного ринку, зокрема Pokémon Go (2016), гру з доповненою реальністю, розроблену компанією Niantic, яка породила світову модну тенденцію влітку 2016 року[39][40].

За даними офіційного сайту The Pokémon Company, станом на березень 2024 року по всьому світу було продано понад 480 мільйонів ігрових юнітів Pokémon[41].

Колекційна карткова гра

[ред. | ред. код]
Докладніше: Pokémon (колекційна карткова гра)(інші мови)
Картка покемона Палкія з набору «Diamond & Pearl»

Карткова гра Pokémon Trading Card Game(інші мови) (PTCG) була однією з перших колекційних карткових ігор в Японії. Вона була натхненна грою Magic: The Gathering[42][43][44]. Вона була вперше видана в Японії видавництвом Media Factory у 1996 році[45]. У грі використовують колоду з 60 карт, що містить базових та еволюціонованих покемонів, карти енергії та карти тренерів, які допомагають їм вибити покемонів суперника, отримати призові карти та виграти гру[46]. Карти класифікуються за рівнями своєї рідкісності, від звичайних до рідкісних з голографічної фольги. Рідкісні картки, зокрема обмежені видання, ексклюзивні та старі картки, високо цінуються серед колекціонерів через їхній дефіцит[47]. За даними офіційного сайту The Pokémon Company, станом на березень 2024 року було випущено 64,8 мільярда карток[41].

Pokémon TCG була предметом як офіційно санкціонованих, так і неофіційних турнірів. Офіційні турніри наразі проводяться під наглядом Play! Pokémon, підрозділом The Pokémon Company, й на місцевому, національному та міжнародному рівнях компанією Gopu. Крім того, вийшли численні відеоігрові адаптації Pokémon TCG, серед яких Pokémon Trading Card Game (для Game Boy Color), серія Pokémon: Play It! (для ПК), Pokémon TCG Online (ПК). Після закриття TCG Online у 2023 році її замінили Pokémon TCG Live (ПК) та Pokémon TCG Pocket (мобільна гра) у 2024 році[48].

Манґа

[ред. | ред. код]
Докладніше: Список манґи «Покемон»(інші мови)

Манґа Pocket Monsters, відома в Японії та Північній Кореї як просто Pocket була однією з перших, випущених манґа-адаптацій франшизи в Японії та налічує 13 томів. У світі манги Pocket Monsters покемони можуть говорити людською мовою. Також вона примітна тим, що першим напарником головного героя Реда була Клефері. Написана та проілюстрована Косаку Анакубо, її перша глава була опублікована у березневому/квітневому випуску Bessatsu CoroCoro Comic, що вийшов 28 лютого 1996 року, наступного дня після виходу ігор Red and Green[49]. Для подальшого просування ігор серед читачів у травневому номері CoroCoro, що вийшов 15 квітня 1996 року, було оголошено про «Легендарну Pokemon пропозицію», в центрі якої був таємничий, секретний покемон, на ім'я М'ю[50]. М'ю був доданий до Red & Green в останню хвилину — його неможливо отримати в грі (іграх) звичайними способами[51]. Щоб взяти участь в акції, читачі CoroCoro мали надіслати поштову листівку, і з усіх учасників випадковим чином було обрано 20 осіб. Переможці повинні були надіслати свій картридж, аби на нього завантажили М'ю. Лотерея мала великий успіх і до вересня продажі Red and Green перевищили 1 мільйон одиниць[52].

Серіалізація манґи Pokémon Adventures розпочалася в журналі Shogakukan 4th grade Elementary School у березні 1997 року[53], і відтоді вона виходила в інших журналах та на інших платформах Shogakukan, зокрема CoroCoro Ichiban!, Sunday Webry та Pokémon Fan[54]. Сатосі Тадзірі якось висловився, що ця манґа є найбільш близькою до того, яким він уявляв собі всесвіт покемонів[55].

Pokémon Graphic Novel більш відома як Pokémon: The Electric Tale of Pikachu випущена у журналах Bessatsu CoroCoro Comic Special та CoroCoro Comic з квітня 1997 до грудня 1999 року. Персонажі та сюжетні лінії засновані на аніме-серіалі[56], хоча деякі події та образи персонажів дещо відрізняються від нього, а сам світ має помітно вищий рівень технологій. The Electric Tale of Pikachu стала першим перекладом манґи про покемонів англійською мовою[57].

Аніме

[ред. | ред. код]
Докладніше: Покемон (аніме) та Список фільмів «Покемон»
Обкладинка DVD першого сезону «Покемон: Ліга Індіго»

Станом на 2025 рік аніме налічує понад 1300 епізодів у 8 серіалах в Азії та 27 сезонах на міжнародному ринку. Прем'єра першої серії аніме відбулась у квітні 1997 року на каналі «TV Tokyo». Найновіший аніме-серіал, «Pokémon Horizons», вийшов в ефір 14 квітня 2023 року. Спочатку аніме зосереджувалося на Еші Кетчумі та його подорожах світом покемонів з його напарником Пікачу. Після 25-го сезону вони залишили свою роль протагоністів[58], новими головними героями «Pokémon Horizons» стали Ліко та Рой[59]. Загалом було випущено 23 аніме-фільми, останній з яких — «Покемон. Фільм: Секрети джунглів» (2021)[60].

Також були випущені спін-оффи оригінального аніме, зокрема естрадна вистава під назвою «Щотижнева радіостанція покемонів» (週刊ポケモン放送局, Shūkan Pokemon Hōsōkyoku), яка транслювалася на «TV Tokyo» з 2002 по 2004 рік і виходило англійською мовою як частина «Pokémon Chronicles»[61]. Було випущено три телевізійних спецвипуски. Було знято 27 короткометражних фільмів за участю Пікачу, які переважно передували аніме-фільмам. Існують також різні анімаційні мінісеріали.

Аніме-серіал Pokémon значною мірою став причиною того, що аніме, як жанр, стало більш популярним і звичним у всьому світі, особливо в Сполучених Штатах та Азії, де багато фільмів про покемонів є одними з найкасовіших аніме-фільмів[62]. Він також вважається одним з перших телевізійних аніме-серіалів, який досяг такого рівня популярності серед західної та азійської аудиторії, щобільше сприяв популярності оригінальної серії ігор.

Повнометражні фільми

[ред. | ред. код]
  • Телевізійна драма з живими акторами, виробництва Pokémon Company та TV Tokyo під назвою «Pocket ni Boken o Tsumekonde», прем'єра якої відбулася на телеканалі «TV Tokyo» 20 жовтня 2023 року[65].

Критика і сприйняття

[ред. | ред. код]

Відгуки

[ред. | ред. код]

Ватикан позитивно відгукнувся про карткову гру, визнавши, що вона розвиває уяву в дітей і що в ній немає нічого шкідливого, а сама серія вчить дітей дружбі. Асоціація християнських геймерів також визнала, що в «Покемон» немає нічого, що суперечило б християнському світогляду. Ашот Ахвердян, автор статті в журналі «Домашній комп'ютер», визнав, що «більш нешкідливе і правильне в педагогічному плані видовище для дітей і придумати складно», і похвалив серію за відсутність демонстрації смерті та насильства[66]. Різні оглядачі, зокрема PETA, стверджували, що «Покемон» вчить дітей дбайливого ставлення до природи та турботи про тварин[67].

Попри позитивні відгуки та популярність, Pokémon неодноразово критикували різні громадські та релігійні діячі. Так, наприклад, протестантські релігійні діячі, рецензуючи «М'юту завдає удару у відповідь», прийшли до висновку, що серія пропагує окультизм, насильство і теорію еволюції Дарвіна замість створення живих істот Богом[68]. Як відповідь колекційної карткової гри Pokémon у Великій Британії вийшли карти, за своєю концепцією вони схожі на «Покемон», але замість покемонів на картах зображено біблійних персонажів.

У 1999 році Nintendo зняла з виробництва карту «ніндзя Кога в Trick», оскільки на ній було зображено символ мандзю — традиційний буддистський символ, що позначає досконалість. Антидефамаційна ліга, правозахисна суспільно-політична організація, що протистоїть антисемітизму, визначила, що «Покемон» пропагує нацизм, бо свастика, символ Третього рейху, є по суті дзеркально відбитим мандзю. Згодом члени Антидифамаційної ліги змінили свою думку, вже після того, як Nintendo, дізнавшись про конфлікт, прибрала карту з прилавків[69].

У країнах Ліги арабських держав Pokémon був заборонений, тому що мусульманські вчені-богослови вирішили, що бренд пропагує азартні ігри, заборонені ісламом. Крім того, в картковій грі й аніме було помічено гексаграми (зірки Давида). І якщо в Японії зірку Давида сприймають не більше, ніж гарний магічний символ, то для арабів це символ міжнародного сіонізму. Заборону введено і на використання зображень, наприклад, у дитячому одязі та іграшках. Постери не тільки заборонено приносити в школу; за сам факт володіння ними могли негайно виключити та навіть висікти канчуками. У Кувейті власники кількох магазинів з власної ініціативи публічно спалили кількасот комплектів забороненої гри[70][71]. Прессекретар Nintendo заявив, що розробники ніколи не намагалися надати серії релігійного характеру. В інших країнах також з'явилося погане ставлення до «Покемон»: у Мексиці католицька церква назвала його «демонічним», а у Словаччині серіал визнали шкідливим для перегляду[72]. Крім того, Pokémon також звинувачували у пропаганді матеріалізму[73].

Вища рада Туреччини з радіо і телебачення у 2002 році заборонила показ аніме Pokémon в країні. Таке рішення було прийнято за рекомендацією міністерства охорони здоров'я, яке дійшло висновку, що ця стрічка небезпечна для здоров'я дітей. У доповіді фахівців цього відомства необхідність заборони мотивується тим, що «Покемон» «пропагує насильство, розвиває» помилковий героїзм, «відводить від реального життя і викликає психічні відхилення у дітей». МОЗ при цьому послалося на те, що два підлітки у Туреччині, наслідуючи героїв серіалу, вистрибнули з вікон, щоб «політати», у результаті чого отримали травми[74]. Борис Іванов, коментуючи ситуацію, повідомив, що оскільки у більшої частини літаючих покемонів є крила, з таким же успіхом можна було наслідувати метеликів і птахів[75]. Через два роки заборону було знято.

Скандали

[ред. | ред. код]

Грудневий інцидент

[ред. | ред. код]
Кадри з 38 серії 1 сезону, які призвели до епілептичного припадку

16 грудня 1997 більше ніж 635 японських дітей у віці від 3 років і старших було госпіталізовано з симптомами, що нагадують приступ епілепсії. Було визначено, що приступ був викликаний, коли діти дивилися епізод «Покемон» «Електронний воїн Порігон» (епізод 38 першого сезону). У результаті відтоді цей епізод не показували. За сюжетом серії головні герої опиняються всередині комп'ютера, де їм належить знищити небезпечний вірус. Приблизно на двадцятій хвилині Пікачу застосовує одну зі своїх атак, анімація якої в цій серії виглядала як вибух з яскравими частими червоними та синіми спалахами[76]. Подібного роду миготіння зустрічалося і в багатьох інших анімаційних фільмах, однак цього разу воно відрізнялося особливою інтенсивністю і яскравістю; спалахи мерехтіли з частотою приблизно 12 Гц і протягом 4 секунд займали практично весь екран, а потім протягом 2 секунд весь екран цілком.

Судові процеси

[ред. | ред. код]

У листопаді 2000 року стало відомо, що ізраїльський ілюзіоніст Урі Геллер подав в суд на корпорацію Nintendo, стверджуючи, що компанія використовувала його ідеї і його самого під час створення покемона Кадабра, що використовує телекінез і тримає в руці металеву ложку. Також він звинуватив компанію у використанні запатентованого ним «чарівного» слова «абракадабра» для назв двох покемонів американської версії: Абра і Кадабра[75]. Розмір збитку оцінюється Геллером у 100 мільйонів доларів. Nintendo повідомила, що при створенні покемонів жодна людина не використовувалась у ролі прототипу[77]. Позов було відхилено.

Фірма-виробник іграшок Morrison Entertainment Group також почала судовий розгляд з творцями Pokémon. Причиною стала схожість назви серії іграшок Morrison Entertainment Group «Monster in my Pocket» з японською назвою «Покемон» «Pocket Monsters». Позов було відхилено, оскільки герої «Monster in my Pocket» недостатньо відомі й тому не можуть вводити в оману глядачів.

Сім'я семирічного хлопчика з аутизмом Роберта Брейзіра з Йонкерса (штат Нью-Йорк), який задихнувся на смерть, граючи з кулькою-стрибунцем, подала судовий позов на 100 мільйонів доларів проти фірм Hasbro і Toys «R» Us, звинувачуючи їх у випуску небезпечних іграшок, які не мають необхідних попереджень. Батьки загиблої дитини заявили, що вони «навмисно завели справу через два дні після випуску на екран фільму „Покемон“, оскільки ажіотаж навколо нього може призвести до нових жертв серед дітей, що грають з тими супутніми товарами, якими торгують корпорації з мільярдними доходами, зовсім не думаючі про наслідки»[78]. Суд відхилив вимоги за браком доказів[79].

Популяризація

[ред. | ред. код]
Зображення покемонів на Boeing 747

Pokémon став однією з небагатьох серій відеоігор, яка стала настільки популярною, що вийшла за межі ігор і стала невіддільною частиною масової культури[80]. На момент 2011 продано понад 200 мільйонів екземплярів ігор серії Pokémon — серія ігор залишається другою у світі за популярністю[81]. Касові збори першого повнометражного фільму «М'юту завдає удару у відповідь» склали $163 644 662, що зробило його найбільш касовим аніме-фільмом за всю історію кінематографа, крім цього, за кількістю зборів на момент 20 травня 2012 він є третім фільмом, заснованим на відеогрі, шістдесят п'ятим серед анімаційних фільмів і шістсот другим фільмом за кількістю зборів взагалі[82]. Аніме транслюється у 74 країнах. На момент 2009 року прибуток від серії склав понад 24 мільярдів доларів США. У Японії продукцію з символікою Pokémon виробляють 85 фірм. Національний японський авіаперевізник All Nippon Airways заплатив Nintendo 1 мільйон доларів за ліцензію на прикрашання своїх літаків Boeing 747 зображеннями Пікачу. Аналогічних змін зазнали спинки крісел і столове приладдя.

Зображення Пікачу на потязі Shinkansen E3 Series

Популярність Pokémon була настільки високою, що 25 квітня 1998 року (через два роки після появи серії) у Токіо відкрився «Центр покемонів» (англ. Pokémon Center)[b] — спеціалізований магазин, у якому продавалися всі товари, пов'язані з Pokémon[83]. 1 листопада 2001 подібний магазин відкрився і в Нью-Йорку, в Рокфеллерівському центрі[84], згодом замінений у 2005 році магазином Nintendo World Store («Центр покемонів» став його відділом). У 2009 році Pokémon Red і Blue потрапили в Книгу рекордів Гіннеса як «Найбільш продажна RPG на Game Boy» і «Найбільш продажна RPG всіх часів»[85], а у 2011 році ігри Pokémon Black і White стали найшвидше продажними іграми за всю історію індустрії відеоігор[86].

Після того як інцидент з 38-ю серією отримав широкий розголос, відсилання до нього стали проникати в масову культуру. Так, в одній із серій «Сімпсонів» під назвою «Тридцять хвилин над Токіо» (англ. Thirty Minutes over Tokyo) сім'я Сімпсонів вирушає до Японії, де дивиться мультфільм «Конвульсивні бойові роботи» (англ. Battling Seizure Robots) і починає битися в судомах, побачивши блискучі очі робота. У серії «Чінпокомон» мультсеріалу «Південний парк» підступні японці за допомогою відеоігор і супутніх товарів зомбують американських дітей, плануючи підірвати могутність США і здійснити атаку на Перл-Гарбор; в одного з персонажів, Кенні Маккорміка, після спроби зіграти у відеогру починаються судоми, і врешті-решт він помирає[87]. У мультсеріалі «Мультреаліті» є азійський монстр Лінг-Лінг, що є пародією на Пікачу: його мета — «битися і втягувати дітей в епілептичні напади».

Відзначається також конкуренція Pokémon з іншою серією ігор і аніме, «Діґімон». Рецензент IGN Хуан Кастро назвав «Діґімон» «іншим-моном» і зазначив, що хоча «Діґімон» і не такий популярний, як «Покемон», тим не менш, у нього є безліч відданих шанувальників[88]. Інший журналіст IGN, Лукас М. Томас, порівнюючи «Покемон» і «Діґімон», назвав однією з причин більшої популярності Pokémon простіший і менш заплутаний процес еволюції монстрів, ніж у «Діґімонів»[89]. Сайт GameZone також відзначав подібність концепцій цих двох серій. Між фанатами «Покемон» і «Діґімон» досить часто йдуть суперечки, яка серія з'явилася раніше, хоча насправді першим з'явився Pokémon: Pokémon Red і Green вийшли 27 лютого 1996, «Діґімон» же з'явився у 1997 році.

Цікава інформація

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Сюди не входять мегаеволюції, динамакс-, гігантамакс-форми, регіональні та інші форми. Вони не вважаються окремими видами покемонів, а лише варіаціями вже існуючих.
  2. ↑ В іграх, манзі і аніме Центри покемонів — це будівлі в різних містах, в яких можна безкоштовно вилікувати своїх покемонів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Kimura, (2006) «ポケモンの主要顧客層は 5～12 歳の少年少女である。» [Основна аудиторія Pokémon — хлопчики та дівчатка віком від 5 до 12 років.]
  2. ↑ Mcfarland, Melanie; Parvaz, D.H. (11 квітня 1999). Are Your Children Nuts About Little Cartoon Creatures From Japan? Don't Know Why? The Diagnosis Is Simple: -- Pokémon Fever. The Seattle Times (англ.). And yes, there are plenty of adult fans as well. [«І так, дорослих шанувальників теж вистачає.»]
  3. ↑ Lockridge, Rick (14 жовтня 1999). Pokémon mania sweeps United States. CNN (англ.). Cable News Network. Архів оригіналу за 5 лютого 2002. Some grown-ups admit they enjoy the game themselves. [«Деякі дорослі зізнаються, що самі отримують задоволення від гри.»]
  4. ↑ Zhao, Helen (18 липня 2016). Pokémon Go attracts diverse crowd of gamers, study suggests. Los Angeles Times (англ.).
  5. ↑ Mac, Ryan (12 вересня 2016). More Women Than Men Are Playing 'Pokémon GO'--By A Lot. Forbes (англ.).
  6. ↑ Kerr, Chris (2 лютого 2017). Nintendo says Pokémon players are now older than ever. Game Developer (англ.).
  7. ↑ Notis, Ari (11 листопада 2021). The Pokémon Company Knows Fans Want More ‘Grown-Up’ Games. Kotaku (англ.).
  8. ↑ а б TIME Pokémon (англ.). TIME. 9 лютого 2024. ISBN 978-1547865239.
  9. ↑ Hatakeyama та Kubo, (2000), с. 474–475 «こうした合議制に近いシステムは、実は有名キャラクターではそれほど一般的なシステムではありません。(...) いま、世界的キャラクターの中で、原作権が1大、もしくは1社に集約されていないキャラクタ—は、ポケモンただ一つでしょう。» [«Така система, схожа на раду, насправді не так часто зустрічається серед відомої ІВ. (…) Покемон, мабуть, єдина франшиза у сучасному світі, чиї оригінальні права не зосереджені в руках одного великого правовласника або однієї компанії.»]
  10. ↑ Daswani, Mansha (9 квітня 2009). Pokémon Merges North American, European Operations. WorldScreen (англ.). Архів оригіналу за 13 квітня 2009.
  11. ↑ About Us. The Pokémon Company International (англ.). Процитовано 3 лютого 2025.
  12. ↑ Tsukayama, Hayley (4 серпня 2016). Meet the man who made Pokémon an international phenomenon. The Washington Post (англ.).
  13. ↑ Baylis, Jamie (28 серпня 1999). Invasion Of Pokémon. The Washington Post (англ.).
  14. ↑ Stalberg, Allison (1 лютого 2022). 13 Pokémon You Didn't Know Were Inspired By Real Life Animals. Game Rant (англ.).
  15. ↑ Melrose, Kevin; Donohoo, Timothy Blake; York, Marc; Lynch, James; Loughlin, Kieran; Guzman, Lynette (18 вересня 2024). Did Everyone Imagine Pikachu's Black Tail Tip or Was it Really There?. CBR (англ.).
  16. ↑ Caddick, Joseph (21 січня 2023). Pikachu Vs Raichu: Which Electric-type Pokémon Is Really Best. ScreenRant (англ.).
  17. ↑ Pokémon Center MEGA TOKYO ＆ Pikachu Sweets. Pokémon.com.
  18. ↑ Graeber, Laurel (29 серпня 1999). Masters of the Universe, Youth Division. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. But on the other hand, I don't worry about it as much as, say, 'Beast Wars', 'Batman' or 'X-Men'", all animated series that she said emphasized violence. [«Але з іншого боку, я не хвилююся через це так сильно, як, скажімо, через «Beast Wars», «Batman» чи «X-Men»» — усі ці анімаційні серіали, за її словами, акцентують на насильстві.»]
  19. ↑ Thomas-Lester, Avis (12 грудня 1999). For Parents, It's No Game: Pokémon Plays Hard to Get. The Washington Post (англ.). Parents find them less violent than some other recent toy phenomena, such as the Teenage Mutant Ninja Turtles. [«Батьки вважають їх менш жорстокими, ніж деякі інші нещодавні феномени світу іграшок, як-от «Черепашки-ніндзя».»]
  20. ↑ Chua-Eoan, Howard; Larimer, Tim (22 листопада 1999). Beware of the Poke Mania. TIME (англ.). Pokemon do not die. When they lose battles, they faint. And if that happens to your Pokemon, you can take it to the local Pokemon Center, a high-tech spa where it can be restored to "fighting fit." [«Покемони не вмирають. Коли вони програють битви, вони втрачають свідомість. І якщо це трапиться з вашим покемоном, ви можете віднести його до місцевого покемон-центру — високотехнологічного спа-салону, де його відновлять до «бойової готовності».»]
  21. ↑ Plotz, David (13 листопада 1999). Pokémon – Little. Yellow. Different. Better. Slate (англ.). ISSN 1091-2339. Pokémon softens its violence with sweetness. Like Ninja Turtles and Power Rangers, Pokémon is packed with battle scenes. But it is far gentler. Pokémon never die, they only "faint." [«Покемони пом'якшують свою жорстокість милістю. Як і «Черепашки-ніндзя» та «Могутні рейнджери», «Покемони» насичені сценами битв. Але вони набагато м'якші. Покемони ніколи не вмирають, вони лише «непритомніють».»]
  22. ↑ Burkeman, Oliver (20 квітня 1999). Pokémon power. The Guardian (англ.). It's certainly hard to make charges of violence stick: Pokémon fights are ceremonial and impeccably polite in a uniquely Japanese way, and the monsters never die anyway – they just faint before rejuvenating themselves at special Pokémon hospitals. [«Звісно, важко звинуватити покемонів у насильстві: бої покемонів є церемоніальними та надзвичайно ввічливими в унікальній японській манері, і монстри все одно ніколи не вмирають — вони просто непритомніють, а потім лікуються у спеціальних покемонських лікарнях.»]
  23. ↑ Pokémon – Description, History, & Facts. Britannica (англ.). Процитовано 3 лютого 2025.
  24. ↑ а б Pokémon Brilliant Diamond and Pokémon Shining Pearl Trainers Guide – Pokémon Trainer Fundamentals. Pokémon Brilliant Diamond and Shining Pearl (англ.). Процитовано 3 лютого 2025.
  25. ↑ Lee, Julia (28 листопада 2022). How EV training works in Pokémon Scarlet and Violet. Polygon (англ.).
  26. ↑ Womack, Lacey (29 січня 2020). The 15 Pokémon Who Evolve At The Highest Level. TheGamer (англ.).
  27. ↑ а б в г д The Ultimate Game Freak. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  28. ↑ Леример, Тайм (22 листопада 1999 року). The Ultimate Game Freak. TIME Asia. с. 1. Архів оригіналу за 12 лютого 2001.
  29. ↑ 『ポケットモンスター』は、企画初期段階では『カプセルモンスター』というタイトルだった模様。. Архів оригіналу за 20 травня 2012.
  30. ↑ Beware of the Pokemania. Time. Time Inc. Процитовано 19 червня 2012 року.
  31. ↑ Iwata Asks — Pokémon HeartGold & SoulSilver Version. Nintendo. 2009. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  32. ↑ ДеВрие, Джек (24 листопада 2008). IGN: Pokémon Report: OMG Hacks. IGN. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  33. ↑ Pokémon Born Anew. Iwata Asks (англ.). Інтерв’ю взяв Івата Сатору. Процитовано 4 лютого 2025.
  34. ↑ Inside the Minds behind Pokémon!. Pokémon.com. 4 жовтня 2013. Архів оригіналу за 8 жовтня 2013. Процитовано 4 лютого 2025.
  35. ↑ MacDonald, Keza (16 лютого 2011). Pokémon's Master Speaks. IGN (англ.).
  36. ↑ Junichi, Masuda [@Junichi_Masuda] (17 жовтня 2018). シンオウ地方、初ゲットのポケモンはビッパでしたー！(^^) #PokemonGO #Gen4 #シンオウ地方 (Твіт) (яп.) — через Твіттер.
  37. ↑ Junichi, Masuda (21 січня 2013). No.233. HIDDEN POWER of masuda. Director's Columns. Pokémon X and Pokémon Y–the evolved sixth generation of Pokémon. [«Pokémon X і Pokémon Y – еволюційне шосте покоління покемонів.»]
  38. ↑ Makuch, Eddie (21 жовтня 2016). Pokémon Go Reaches $600 Million, Faster Than Any Mobile Game in History - Report. GameSpot (англ.).
  39. ↑ Analysis of Pokémon GO: A Success Two Decades in the Making. Newzoo (англ.). 30 вересня 2016. Архів оригіналу за 1 лютого 2021.
  40. ↑ а б Pokémon in Figures. The Official Pokémon Website (англ.).
  41. ↑ Pokemon Business Study Group, (1998), с. 113
  42. ↑ Kimura, (2006) «香山は続けて岩崎に、米国 WOC 社製「マジック・ザ・ギャザリング」というトレーディングカードゲームが米国で大人気であること、石原たちが開発した「ポケットモンスター カードゲーム」は「マジック・ザ・ギャザリング」をヒントにしているが、純国産のオリジナルトレーディングカードゲームであることを教えた。そして今の所、声をかけた、幾つかの大手卸問屋から取り組みを拒否されていることも岩崎に伝えた。» [«Далі Каяма розповів Івасакі, що карткова гра під назвою «Magic the Gathering» від WOC [Wizards of the Coast] була дуже популярною в Сполучених Штатах, і що «Pokémon Card Game», розроблена Ісіхарою та його колегами, була натхненна «Magic the Gathering». Однак це була цілком оригінальна японська карткова гра. Він також поділився з Івасакі, що поки що кілька великих оптовиків, до яких він звертався, відхилили проєкт.»]
  43. ↑ Hatakeyama та Kubo, (2000), с. 153
  44. ↑ Pokémon Day: From Pocket Monsters, to TCG and Pokémon GO. CBBC Newsround (англ.). 27 лютого 2021.
  45. ↑ Pokémon Trading Card Game Rules [Правила гри] (PDF) (англ.). Pokemon.com. 2023.
  46. ↑ Руденко, Олексій (9 жовтня 2024). Рідкісну картку Pokemon виставлять на аукціоні: вона може коштувати 250 000 фунтів стерлінгів. Фокус Медіа (укр.).
  47. ↑ Updates from the Pokémon Day 2024 Pokémon Presents. Pokemon.com (англ.). 27 лютого 2024. Процитовано 3 лютого 2025.
  48. ↑ Pokemon Business Study Group, (1998), с. 74
  49. ↑ Hatakeyama та Kubo, (2000), с. 204
  50. ↑ Just Making The Last Train. Iwata Asks (англ.). Інтерв’ю взяв Івата Сатору. Процитовано 4 лютого 2025.
  51. ↑ Hatakeyama та Kubo, (2000), с. 532
  52. ↑ ポケモンSP20thアニバーサリーデータブック ポケSPedia [Спеціальна книга даних про покемонів, присвячена 20-річчю Poke SPedia] (яп.). Shogakukan. серпень 2017. с. 10. ISBN 978-4-09-199048-8.
  53. ↑ 『ポケットモンスターSPECIAL』全53巻、マンガワンで無料公開. Oricon News (яп.). 26 квітня 2016.
  54. ↑ Pokémon Adventures Characters. Viz Media. Архів оригіналу за 22 червня 2000.
  55. ↑ Article clipped from Ozaukee County News Graphic. Ozaukee County News Graphic. 21 грудня 2000. с. 26. Процитовано 4 лютого 2025.
  56. ↑ Article clipped from The Daily Journal. The Daily Journal. 29 липня 2016. с. A2. Процитовано 4 лютого 2025.
  57. ↑ Shepard, Kenneth (16 грудня 2022). The Pokémon Anime Is Leaving Ash And Pikachu Behind After 25 Years. Kotaku (англ.).
  58. ↑ Carpenter, Nicole (16 грудня 2022). New characters take over Pokémon anime as Ash and Pikachu retire. Polygon (англ.).
  59. ↑ Explore movies. Pokémon.com (англ.). Процитовано 3 лютого 2025.
  60. ↑ "週刊ポケモン放送局 – メディア芸術データベース". National Center for Art Research (яп.). Процитовано 3 лютого 2025.
  61. ↑ Highest-grossing anime films. Box Office Mojo (англ.). Процитовано 3 лютого 2025.
  62. ↑ Haasbroek, Luc (26 жовтня 2022). From 'Sonic the Hedgehog' to 'Detective Pikachu': 10 Best Movies Based on Videogames, According to IMDb. Collider (англ.).
  63. ↑ Freeman, Molly; Norman, Dalton; Russell, Tom (9 травня 2019). Detective Pikachu 2: Confirmation, Story & Everything We Know. ScreenRant (англ.).
  64. ↑ Harding, Daryl (30 квітня 2023). Pokémon Gets Live-Action Japanese Drama About Young Woman Who Rediscovers Gen 1 Games. Crunchyroll News (англ.).
  65. ↑ Ахвердян, Ашот (1 грудня 2001). П-И-К-А-Ч-У. Домашній комп'ютер. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  66. ↑ Pokémon: Does it Promote Animal Cruelty?. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  67. ↑ POKEMON: THE MOVIE (1999). Christian Analysis of American Culture. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  68. ↑ Pokémon trumped by pocket saints. 27 червня 2000. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  69. ↑ Мусульманские лидеры стран Залива объявили войну «покемонам». NEWSru.com. 3 квітня 2001. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  70. ↑ Шейх Юсуф аль-Кардави. Разрешены ли мультфильм и компьютерные игры про покемонов?. Независимый Исламский Информационный Канал Ислам. Ру.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  71. ↑ Саудовская Аравия запретила Покемонов. Би-би-си. 26 березня 2001. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  72. ↑ Рэмлоу, Тодд Т. Pokémon, or, rather, Pocket Money. PopMatters. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  73. ↑ Сергеев, А. (15 грудня 2000 року). В Турции запрещен японский мультфильм. Ведомости. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 4 березня 2012.
  74. ↑ а б Иванов, Борис (1 грудня 2001). Вся правда о покемонах. Домашній комп'ютер. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  75. ↑ Рэдфорд, Бенджамин (травень 2001 года). Pokémon Panic of 1997. Skeptical Inquirer. Архів оригіналу за 25 січня 2002.
  76. ↑ Uri Geller sues Pokémon. ZDNet. CBS Interactive. 4 січня 2000 року. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 29 вересня 2009.
  77. ↑ Autistic Boy Dies Swallowing Pokémon Toy. Yahoo. 12 листопада 1999. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  78. ↑ BRAZIER v. HASBRO. 30 червня 2004. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  79. ↑ IGN's Top 100 Games 061-070. IGN. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  80. ↑ Гаудиози, Джон (3 липня 2011). Nintendo's 'Pokémon' Games Break All-Time U.S. Sales Records. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  81. ↑ Pokémon: The First Movie. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  82. ↑ Satoshi Tajiri: Invented Pokémon. National Mirror. 21 серпня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  83. ↑ Штайнер, Ина (18 листопада 2001). Pokémon Center Opens in NYC. EcommerceBytes.com. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  84. ↑ ДеВрие, Джек (16 січня 2009 року). IGN: Pokémon Report: World Records Edition. IGN. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  85. ↑ Коста, Джиованни. Pokémon White/Black Fastest Selling Pokémon Game Ever. Rewind Replay. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  86. ↑ Хэмилтон, Роберт (апрель 2002). Empire of Kitsch: Japan as Represented in Western Pop Media (англійською) . Bad Subjects. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 5 березня 2012.
  87. ↑ Кастро, Хуан (20 травня 2005). E3 2005: Digimon World 4. IGN. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 4 березня 2012.
  88. ↑ Томас, Лукас М. (21 серпня 2009). Cheers & Tears: DS Fighting Games. IGN. Архів оригіналу за 30 червня 2013.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Kimura, Makoto (2006), ポケットモンスター（1996～1998） [Pocket Monsters (1996–1998)] (PDF), 2 версія, Waseda University, архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2018
  • Hatakeyama, Kenji; Kubo, Masakazu (2000). ポケモン・ストーリー [Pokémon Story] (яп.). Nikkei BP. с. 153. ISBN 978-4822241995.
  • Pokemon Business Study Group (1998). ポケモンの秘密 [The Secrets of Pokemon] (яп.). Shogakukan.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Покемон
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Покемон&oldid=44639149