Перейти до вмісту

Precision Strike Missile (PrSM)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Precision Strike Missile
Тестовий політ прототипу PrSM 10 грудня 2019 року на ракетному полігоні White Sands Missile Range[1]
Тестовий політ прототипу PrSM 10 грудня 2019 року на ракетному полігоні White Sands Missile Range[1]
ТипРеактивна артилерія
Балістична ракета малої дальності
Протикорабельна балістична ракета
ПоходженняСША США
Історія використання
На озброєнніГрудень 2023 — по т.ч.
Історія виробництва
РозробникLockheed Martin Missiles and Fire Control (MFC)
Характеристики
Ваганевідомо
Довжина4 м
Діаметр430 мм
Дальність вогню
Максимальна≥ 500 км
1 000 км (версія Increment Two)
Боєголовкавольфрамова осколкова бойова частина
Вага боєголовки91 кг
ПаливоТвердопаливний ракетний двигун (РДТП)
Система
наведення
Базова версія: ІНС + GPS
Протикорабельна ракета наземного базування: Базова + протирадіолокаційна головка самонаведення + інфрачервоне зображення[2]
Пускова
платформа
M270 MLRS, M142 HIMARS
Precision Strike Missile (PrSM) у Вікісховищі

PrSM (від англ. Precision Strike Missile, дослівно — Високоточна ударна ракета) — серія балістичних ракет малої дальності з GPS-наведенням, розроблена Армією США для заміни ATACMS. Армія США оголосила, що перша партія PrSM була поставлена у грудні 2023 року.

Розробка

[ред. | ред. код]

У березні 2016 року компанії Lockheed Martin, Boeing і Raytheon оголосили про намір взяти участь у тендері на створення ракети для задоволення вимог армії США щодо програми LRPF (англ. Long Range Precision Fires дослівно — Точна стрільба на великі відстані), яка мала замінити ATACMS. PrSM використовує передові технології двигунів, що дозволяють їй літати швидше та на більші відстані (спочатку до 500 км)[3]. Вона також має більш тонкий і обтічний корпус, що дозволяє збільшити кількість ракет у пусковій установці до двох, тим самим подвоюючи боєзапас M270 MLRS та M142 HIMARS[4][5].

Boeing і Raytheon брали участь у конкуренції, але обидві компанії вийшли з неї на початку 2020 року, залишивши Lockheed Martin єдиним розробником ракети[6] . Зброя планувалася до введення в початкову експлуатацію у 2023 році. Початкова версія PrSM зможе уражати лише стаціонарні цілі на суші, але в наступних версіях буде передбачена можливість наведення на рухомі цілі як на суші, так і на морі[7].

Після виходу США з Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (ДРСМД) дальність PrSM планували збільшити понад 500 км, яке було встановлене договором[8].

У червні 2020 року армія США розпочала випробування нового багаторежимного самонаведення для PrSM, яке має стати частиною масштабної програми модернізації, запланованої на 2025 рік[9]. Технологічні вдосконалення, включаючи можливе використання прямоточного повітряно-реактивного двигуна, можуть збільшити дальність ракети до 1000 км[10].

У липні 2021 року США оголосили, що Австралія стала партнером у програмі PrSM, підписавши меморандум про взаєморозуміння щодо другого етапу програми (протикорабельний варіант ракети) з управлінням оборонного експорту та співпраці армії США. Австралія виділила на цей проєкт 54 мільйони доларів США[11][12].

У січні 2024 року Австралія підтвердила подальшу участь у партнерстві та погодилася придбати ракети PrSM третього та четвертого покоління[13]. Це розширить дальність австралійських PrSM понад 1000 км, що може зробити їх конкурентами найдальшої ракети Австралії — BGM-109 Tomahawk.

Велика Британія, в межах модернізації своїх M270 MLRS до стандарту M270A2, розглядає можливість придбання PrSM[14].

8 грудня 2023 року армія США оголосила про постачання першої партії PrSM[15].

17 червня 2024 року списаний десантний транспортний док USS Cleveland типу Austin був потоплений у Північній частині Тихого океану під час випробування PrSM проти рухомої цілі в районі навчального полігону Mariana Island Range Complex. Це стало першим відомим випробуванням ракети на морську ціль у русі[16].

26 серпня 2024 року стало відомо, що США відмовили Норвегії у запиті на придбання ракет Precision Strike Missile (PrSM)[17].

Варіанти та модифікації

[ред. | ред. код]
Концепт-арт капсули з PrSM

PrSM наразі має чотири етапи (increments), які або перебувають у розробці, або заплановані до розробки.

Increment One

[ред. | ред. код]

Increment One — поточна версія ракети, що використовується Армією США. Вона має договірно обмежену дальність у 500 км і не оснащена багаторежимною головкою самонаведення[18]. Вона поступово замінює тактичні балістичні ракети MGM-140 ATACMS.

Наземна протикорабельна ракета (Increment Two)

[ред. | ред. код]

Increment Two, офіційно відома як Land Based Anti-Ship Missile (LBASM; укр. «Протикорабельна ракета наземного базування»), відрізняється від першої версії тим, що має багаторежимну головку самонаведення. Це дозволяє їй більш ефективно долати зони, захищені системами ППО[19].

Оскільки LBASM розроблялася після виходу США з Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності у 2019 році, її дальність буде збільшена понад попередню межу у 500 км — очікується, що вона сягне 1 000 км. Також планується збільшення швидкості ракети[20].

Як випливає з назви, LBASM буде балістичною ракетою протикорабельного типу та, завдяки багаторежимному самонаведенню, зможе уражати рухомі цілі[21].

Очікується, що перші закупівлі ракети будуть завершені у 2028 фінансовому році, після чого Корпус морської піхоти США та Армія Австралії отримають цю зброю[21].

Перше бойове випробування відбулося у 2024 році[22].

Increment Three

[ред. | ред. код]

Increment Three матиме більшість технологій, використаних у версіях One та Two, але головною відмінністю стане розширення типів боєприпасів, які може нести ракета. Очікується, що вона буде здатна переносити потужніші вибухові боєголовки[23].

Цей варіант розробляється як засіб для знищення укріплень, що дозволить йому ефективно руйнувати захисні споруди та інші міцні конструкції[23].

Наразі немає інформації про те, коли Increment Three буде закуплений Збройними силами США або Армією Австралії. Однак вважається, що він стане доступним після розгортання версій One, Two і Four[24].

Increment Four

[ред. | ред. код]

Increment Four зосереджений на подальшому збільшенні дальності ракети, зберігаючи більшість технологій версій One, Two і, ймовірно, Three.

Головна мета — перевищити дальність 500 км версії One, а також 1 000 км версії Two[23]. Для цього буде вдосконалена технологія двигуна та аеродинаміка ракети[23].

На даний момент за контракт на розробку Increment Four змагаються Lockheed Martin та спільний консорціум компаній Raytheon-Northrop Grumman[25].

Increment Five

[ред. | ред. код]

У грудні 2024 року директор Long-Range Precision Fires Cross Functional Team, бригадний генерал Рорі Крукс, повідомив, що розпочато попередні роботи над п’ятим етапом (Increment Five). Науково-дослідна ініціатива у межах цієї програми має стартувати у фінансовому 2026 році.

Основна ідея Increment Five — розробка ракети, призначеної для запуску з автономних транспортних засобів.

Генерал Крукс пояснив, що стандартний пусковий контейнер M270 MLRS має довжину приблизно 4 м. Якщо використовувати автономну платформу без кабіни оператора, то це може дозволити збільшити довжину ракети, що відкриє нові можливості для її бойового застосування[26][27].

Оператори

[ред. | ред. код]

Поточні

[ред. | ред. код]


Майбутні

[ред. | ред. код]

[a]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Австралія буде закуповувати Increments; Two, Three, і Four.
  1. ↑ Judson, Jen (12 травня 2021). US Army's Precision Strike Missile breaks range record. Defense News. Архів оригіналу за 26 червня 2021.
  2. ↑ Lockheed Martin starts building early versions of land-based PRSM precision missile with multi-mode guidance. 7 листопада 2023.
  3. ↑ Freedberg Jr, Sydney J. (26 квітня 2016). Winning The Missile Wars: Army & Navy Tech In HASC NDAA. breakingdefense.com. Breaking Media, Inc. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 1 травня 2016.
  4. ↑ Raytheon to offer new missile design for US Army's Long-Range Precision Fires requirement. Army Recognition. 17 березня 2016. Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 22 березня 2016.
  5. ↑ Keller, John (16 березня 2016). Raytheon to help Army develop new long-range artillery rocket for battlefield fire-support. Military Aerospace. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 29 березня 2016.
  6. ↑ Judson, Jen (11 жовтня 2021). US Army's Precision Strike Missile gets green light for development, readies for big test. Defense News. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021.
  7. ↑ Freedberg Jr, Sydney J. (23 березня 2018). Army Will Field 100 Km Cannon, 500 Km Missiles: LRPF CFT. Breaking Defense. Архів оригіналу за 15 грудня 2020. Процитовано 28 жовтня 2018.
  8. ↑ Lee, Connie (16 жовтня 2019). Army to Extend Range of Precision Strike Missile. National Defense Magazine. Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 20 жовтня 2019.
  9. ↑ Freedberg Jr, Sydney J. (4 червня 2020). Army Tests PrSM Seeker To Hunt Ships & SAMs. Breaking Defense. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  10. ↑ Roque, Ashley (13 травня 2022). US Army conducts 'static' test with ramjet for future Precision Strike Missile. Janes. Архів оригіналу за 24 вересня 2023. Процитовано 11 листопада 2022.
  11. ↑ Vandermaarel, Cathy (28 липня 2021). US and Australian Defense Departments to partner on precision fires. U.S. Defense Exports and Cooperation. Архів оригіналу за 19 листопада 2023. Процитовано 3 жовтня 2021.
  12. ↑ Dutton, Peter (12 серпня 2021). Australia and US partner to spearhead precision strike missile capability. minister.defence.gov.au. Архів оригіналу за 13 грудня 2023. Процитовано 2 жовтня 2021.
  13. ↑ Australia Commits To Precision Strike Missile Increments 3, 4. Aviationweek.com. Процитовано 20 червня 2024.
  14. ↑ Upgrades to Multiple Launch Rocket Systems Strengthen Deep Fires Capability. British Army. 31 березня 2021. Архів оригіналу за 1 квітня 2021. Процитовано 18 березня 2022.
  15. ↑ Judson, Jen (8 грудня 2023). US Army receives first long-range Precision Strike Missiles. Defense News. Архів оригіналу за 7 січня 2024. Процитовано 9 грудня 2023.
  16. ↑ US soldiers just put the Army's new Precision Strike Missile to the test against a moving sea target in the Pacific. Business Insider via MSN. Процитовано 24 червня 2024.
  17. ↑ Schwenke, Ylva (26 серпня 2024). USA sier nei til norsk kjøp av nytt langdistanse-missil.
  18. ↑ Roque, Ashley (8 грудня 2023). Lockheed begins delivering long-range PrSM Increment 1 to Army. Breaking Defense (амер.). Процитовано 21 червня 2024.
  19. ↑ Bisht, Inder Singh (14 травня 2024). US Army Issues Precision Strike Missile Increment 2 Requirements. The Defense Post (амер.). Процитовано 21 червня 2024.
  20. ↑ Army issues sources-sought notice for PrSM Increment 2 | InsideDefense.com. insidedefense.com. Процитовано 21 червня 2024.
  21. ↑ а б Precision Strike Missile Increment 2 (PrSM Inc 2). govtribe.com (англ.). Процитовано 21 червня 2024.
  22. ↑ U.S. Army Conducts First Anti-Ship Ballistic Missile SINKEX using PrSM. Naval News. 23 червня 2024.
  23. ↑ а б в г Abaire, Olawale (19 березня 2024). Army Adds Payload, Seeker & Range Improvements to Its Precision-Strike Missile. Warrior Maven: Center for Military Modernization (англ.). Процитовано 21 червня 2024.
  24. ↑ Roque, Ashley (27 березня 2023). Army taps teams to build new Precision Strike Missile for targets beyond 1,000 km. Breaking Defense (амер.). Процитовано 21 червня 2024.
  25. ↑ Ferguson, Gregor (17 грудня 2023). Lockheed Martin delivers first Precision Strike Missiles to US Army - EX2 for Defence Innovators (амер.). Процитовано 21 червня 2024.
  26. ↑ Army eyeing new PrSM Inc. 5 weapon to fire from autonomous launchers beyond 1000 km. Breaking Defense (англ.). Процитовано 2 березня 2025.
  27. ↑ На заміну ATACMS: Пентагон придивляється до нової ракетної зброї PrSM Inc. 5. Армія Inform. Процитовано 2 березня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Precision Strike Missile (PrSM)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Precision_Strike_Missile_(PrSM)&oldid=44814056