«I Can't Stand the Rain» Випущений: Лютий, 1985 (UK)
«Show Some Respect» Випущений: Квітень, 1985 (US)
«Private Dancer» — п'ятий сольний студійний альбом американської співачки Тіни Тернер, випущений 29 травня 1984 року лейблом «Capitol Records». Він став її першим альбомом, випущеним на цьому лейблі. Після кількох років складнощів у сольній кар'єри, що сталися після розлучення з Айком Тернером, «Private Dancer» допоміг Тернер стати конкурентноспроможною сольною зіркою, а також однією з найбільш затребуваних кросовер-виконавців в індустрії звукозапису. Альбом здобув світовий комерційний успіх, отримавши мультиплатинові сертифікації, і до сьогодні залишається найбільш продаваним альбомом Тернер у Північній Америці.
A&R[en]-менеджер Джон Картер з «Capitol Records» вважається одним з тих, хто у 1980-х роках перезапустив кар'єру Тіни Тернер. У 1983 році, незважаючи на протидію з боку «Capitol», він підписав з нею контракт і спродюсував її перший альбом для лейблу, «Private Dancer»[6]. Запис альбому проходив під наглядом чотирьох різних продюсерських команд на кількох студіях в Англії, у тому числі у Руперта Гайна та Мартіна Вейра з британського гурту «Heaven 17[en]»[7]. Пісні альбому є радикальним відходом від ритм-енд-блюзового звучання, яке було присутнє у творчості Тернер під час виступів із її колишнім чоловіком Айком Тернером, вони являють собою суміш аптемпо та балад, натхненних жанрами поп та рок; в них також присутні елементи смуз-джазу та сучасного ритм-енд-блюзу.
Продюсером пісні «Let's Stay Together[en]» виступив Мартін Вейр. Террі Бріттен спродюсував пісню в стилі регі «What's Love Got To Do With It». Руперт Гайн спродюсував «Better Be Good to Me», яку написали Голлі Найт, Майк Чепмен і Нікі Чінн, а також більшість інших пісень. Джон Картер спродюсував пісню «Private Dancer[en]», яка була написана Марком Нопфлером і містила гітарне соло Джеффа Бека. «Help![en]» була записана разом з гуртом «The Crusaders[en]».
У 1997 році «EMI», материнський лейбл «Capitol Records», випустив цифрове ремастоване ювілейне видання альбому «Private Dancer» на CD. Ця версія включає чотири додаткові демо-треки, записані наприкінці 1983-го та на початку 1984 років з продюсером Джоном Картером, які вперше вийшли як «Б-сторони» до деяких синглів «Private Dancer», а також три розширені ремікси для 12-дюймових платівок.
З 8 лютого по 28 грудня 1985 року проходило турне на підтримку альбому, що складалося зі 177 концертів. Воно мало назву «Private Dancer Tour[en]» і складалося з 60 концертів у Європі, 105 у Північній Америці, 10 в Австралії та 2 у Японії. На концертах у Північній Америці на розігріві виступали Гленн Фрай та Mr. Mister[en]. Крім пісень альбому, Тернер виконала хіти часів дуету «Ike & Tina Turner», такі як «River Deep — Mountain High[en]», «Nutbush City Limits[en]» і «Proud Mary[en]»[9].
Альбом отримав позитивні відгуки критиків. Газета «Los Angeles Times» писала, що голос Тернер «розтоплює вініл»[20].
Деббі Міллер у своїй рецензії для «Rolling Stone» за липень 1984 року вважала, що альбом став потужним поверненням Тернер з її «хрипким, але сильним» голосом і низкою пісень, які були гарними в «сучасній рок-обстановці», що не була «ні відстороненою, ні надто метушливою»[17]. Роберт Крістгау з «The Village Voice» вважав, що вона втілила «середньостатистичну тривогу сучасної професійної пісенної творчості». Він сказав, що «чотири різні продюсерські команди» у проекті були «ознакою відчаю», незважаючи на «бездоганний авторитет» альбому, який вийшов в результаті[21].
Алекс Гендерсон у ретроспективному огляді «AllMusic» казав, що альбом був більш «гладким», ніж її ритм-енд-блюзова класика, записана у складі дуету «Ike & Tina Turner», але вона все одно змогла заспівати з «гортанною пристрастю», щоб видати свій найкращий сольний продукт[10]. Стівен Голден написав у «The New York Times», що завдяки тому, що англійські продюсери Тернер пом'якшили її грубий стиль південного соулу, відкинувши «ревучі роги, несамовиті перкусії та госпел-заклики і відповіді», альбом став «віхою» в «еволюції поп-соул музики»[7].
Майкл Лайдон у книзі Роберта Дімері «1001 альбом, який ви повинні почути перш ніж помрете» стверджує, що ліричні теми альбому втілили її образ «жорсткої, сексуальної жінки, вихованої у жорсткому світі», і що її вокал перевершує витончений продакшн, а її «незламна душа» об'єднує численних продюсерів[22]. У 1989 році альбом посів 46 місце у списку «100 найкращих альбомів 80-х» за версією журналу «Rolling Stone». У 2001 році VH1 назвав «Private Dancer» 95-м найкращим альбомом усіх часів. Журнал «Slant Magazine» поставив альбом на 63 місце у списку «Найкращих альбомів 1980-х», зазначивши: «Будучи одночасно особистим звільненням і звуковою спокутою, „Private Dancer“ утвердив Тернер не лише як справжню діву, але й як справжню силу природи»[23].
«Private Dancer» вийшов 29 травня 1984 року і став видатним світовим комерційним успіхом[25][26][27]. Альбом посідав третю сходинку чарту «Billboard 200» протягом десяти тижнів поспіль і залишався в першій десятці протягом 39 тижнів з серпня 1984 року по травень 1985 року[28][29]. У Сполучених Штатах він отримав п'ятикратну сертифікацію. У Німеччині альбом отримав п'ятикратну золоту сертифікацію, ставши одним з найбільш продаваних альбомів в історії. Він посів друге місце в британському чарті альбомів, де отримав трикратну сертифікацію, залишаючись у чартах протягом 150 тижнів. Канадська асоціація компаній звукозапису надала альбому семикратну платинову сертифікацію за продаж понад 700 000 копій у Канаді. По всьому світу було продано понад 12 мільйонів копій альбому[30][31]. На церемонії вручення премії «Греммі» 1985 року «Private Dancer» отримав чотири з шести нагород, на які був номінований.
↑ абвGerard, Chris (7 липня 2015). The 50 Greatest Pop Songs of the '80s. Metro Weekly. Процитовано 13 квітня 2024. Private Dancer, a tour de force of pop, rock and R&B.
↑Pennanen, Timo (2006). Sisältää hitin – levyt ja esittäjät Suomen musiikkilistoilla vuodesta 1972(фін.) (вид. 1st). Helsinki: Kustannusosakeyhtiö Otava. ISBN978-951-1-21053-5.
↑Bakker, Machgiel; Inglis, Cathy (23 грудня 1985). Pan-European Awards 1985(PDF). Eurotipsheet. Т. 2, № 51/52. с. 7. OCLC29800226 — через World Radio History.
.jpg)
[10]
[13]
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
