Ptilotula

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ptilotula
Медник тропічний (Ptilotula flavescens)
Медник тропічний (Ptilotula flavescens)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Медолюбові (Meliphagidae)
Рід: Ptilotula
Mathews, 1912
Види
Посилання
Вікісховище: Ptilotula
Віківиди: Ptilotula
NCBI: 2041612

Ptilotula — рід горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Представники цього роду мешкають в сухих тропічних лісах і рідколіссях Австралії і Папуа Нової Гвінеї.

Представники роду Ptilotula — медники середнього розміру, середня довжина яких становить 13-18,5 см, а вага 9-27 г. Характерною ознакою, спільною доля усіх представників цього роду, є ясне обличчя з чорною проксимальною смугою і жовтими або білими дистальними перами з боків шиї[1][2].

Виділяють шість видів:[3][4]

Систематика і таксономія

[ред. | ред. код]

До недавнього часу представників роду Ptilotula відносили до роду Медник (Lichenostomus)[5]. Вони виділялися у окрему кладу всередині роду і демонстрували схожість в морфології і середовищах проживання. За результатами молекулярно-генетичного дослідження, яке було опубліковане у 2011 році і показало поліфілітичність роду Lichenostomus, вони були переведені до відновленого роду Ptilotula[5][2].

Рід Ptilotula був вперше запропонований австралійським орнітологом Грегорі Метьюсом у 1912 році[6][7]. До 1912 року більшість медолюбових відносили до родів Медолюб (Meliphaga) або Медопійник (Melithreptus)[6]. Він спробував вирішити цю проблему, помістивши 14 видів у рід Ptilotis, початково запропонований Джоном Гульдом, однак Метьюс визнав, що таким чином рід вийшов поліфілітичним. Він виправив це, розділивши Ptilotis на кілька родів і помістивши блідого медника (P. penicillata) і тропічного медника (P. flavescens) в рід Ptilotula[8]. Однак, при укладанні Другого офіційного списку птахів Австралії, Королівський Австралійський Орнітологічний Союз[en] (RAOU) відкинув філогенетичне трактування Метьюса, оскільки не погоджувався зі створення такої великої кількості нових родів. Метюс пішов на компроміс, дозволивши цим видам залишитися в роді Медолюб (Meliphaga) і визначив Ptilotula як підрід[9][10].

В подальших працях Метьюс продовжив визначати Ptilotula як рід, а не як підрід[10][11]. У додачу до двох видів, перерахованих вище, він включив до цього роду також сіроголового медника (P. keartlandi) і смугастоволого медника (P. ornata). Тим не менш, інші систематики продовжили слідувати за стандартною класифікацією RAOU і відносили всі ці види до Meliphaga[12][13][14].

У 1975 році австралійський орнітолог Річард Шодде стверджував, що критерії, що використовувалися до визначення приналежності до роду Meliphaga, були занадто широкими і що при послідновному їх дотриманні більше половини видів медолюбових можна було би віднести до цього роду[15]. Він розділив Meliphaga на три роди, помістивши кладу Ptilotula в рід Медник (Lichenostomus). Розвиток молекулярного аналізу і подальші генетичні дослідження підтвердили оцінку Шодде, однак, хоч вони і визачили Ptilotula як окрему кладу, ранні дослідження не могли надати достатньо доказів щодо виділення її у окремий рід[2]. До 2010-х років нові методи ясно показали, що рід Медник (Lichenostomus) був поліфілітичним і вимагав перегляду[16].

У 2011 році Ньярі і Джозеф нарешті змогли показати, що клада Ptilotula заслуговує на підвищення до статусу роду. Їх оцінка підтвердила еволюційну спорідненість, запропоновану Метьюсом у 1913 році, хоча і з включенням східного медника (P. fusca), якого він помістив до монотипового роду Paraptilotis[11]. Їх дослідження також показало, що три інших види з роду Lichenostomus, різнобарвний медник (G. versicolor), мангровий медник (G. fasciogularis) і жовтокрилий медник (G. virescens) також можуть бути віднесені до роду Ptilotula через близьку спорідненість. Ці три види мають більші розміри (16-24 см) і всі вони мають чорну смугу, що іде від дзьоба через очі до шиї, відсутню у членів комплексу Ptilotula[1]. З цієї причини систематики вирішили не відносити їх до роду 'Ptilotula, а натомість помістили їх у відновлений рід Gavicalis.

Еволюційна історія

[ред. | ред. код]

Представники роду Ptilotula походять від невідомого предка, що населяв сухі тропічні ліси в Центральній Австралії. Волтер Боулс описав скам'янілу кістку ноги, знайдену в Ріверлі, Квінсленд, що належала досі неназваному плітоценовому виду, і яка схожа на великогомілкову кістку членів комплексу Lichenostomus-Meliphaga complex[17]. За ромірами вона більше за все схожа на кістку P. keartlandi і P. plumulus, двох близькоспоріднених сестринських видів, поширених в цьому регіоні[5][17]. З кінця міоцену до початку пліоцену в цій місцевості були поширені сухі ліси[18]. Схожіть з сучасними видами вказує на те, що цей викопний птах був предком P. keartlandi і P. plumulus[17].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Higgins, P.J.; Peter, J.M.; Steele, W.K. (2001). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds: Tyrant-flycatchers to Chats. Oxford, England.: Oxford University Press.
  2. а б в Christidis, Len; Schodde, R. (1993). Relationships and radiations in the Meliphagine Honeyeaters, Meliphaga, Lichenostomus and Xanthotis (Aves, Meliphagidae) - Protein evidence and its integration with morphology and ecogeography. Australian Journal of Zoology. 41 (3): 293—316. doi:10.1071/ZO9930293.
  3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 вересня 2022.
  4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. а б в Nyári, Árpád S.; Joseph, Leo (2011). Systematic dismantlement of Lichenostomus improves the basis for understanding relationships within the honeyeaters (Meliphagidae) and historical development of Australo–Papuan bird communities. Emu. 111: 202—211. doi:10.1071/mu10047.
  6. а б Mathews G.M. (1912). A reference-list to the birds of Australia. Novitates Zoologicae. 18: 171–455 [414]. doi:10.5962/bhl.part.1694.
  7. Salomonsen, F. (1967). Family Maliphagidae, Honeyeaters. У Paynter, R.A. Jnr. (ред.). Check-list of birds of the world (Volume 12). Cambridge, Mass.: Museum of Comparative Zoology. с. 365.
  8. Mathews, Gregory (1913). A list of the birds of Australia. London: Witherby & Co. с. 280–281.
  9. Royal Australasian Ornithologists' Union Checklist Committee (1926). Official checklist of the birds of Australia : supplements 1 to 9 (вид. 2nd). Melbourne: H. J. Green.
  10. а б Mathews, Gregory (1946). A working list of Australian birds including the Australian quadrant and New Zealand. Sydney: Shepherd & Newman.
  11. а б Mathews, Gregory (1931). A list of the birds of Australasia (including New Zealand, Lord Howe and Norfolk Islands and the Australasian Antarctic quadrant). London: Taylor and Francis for the author.
  12. Terril, S.E.; Rix, C.E. (1 березня 1950). The birds of South Australia- their Distribution and Habitat. The South Australian Ornithologist. 19 (6-8): 53—100.
  13. Officer, Hugh R. (Brigadier) (1964). Australian Honeyeaters. Melbourne: Bird Observers Club. с. 39—63.
  14. An Index of Australian Bird Names. Division of Wildlife Research Technical paper No. 20. CSIRO Division of Wildlife Research. 1969. с. 54—56.
  15. Scodde, R. (1975). Interim List of Australian Songbirds. Passerines. Melbourne: Royal Australasian Ornithologists Union.
  16. Gardner, Janet L.; Trueman, John W.H.; Ebert, Daniel; Joseph, Leo; Magrath, Robert D. (2010). Phylogeny and evolution of the Meliphagoidea, the largest radiation of Australasian songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 55: 1087—1102. doi:10.1016/j.ympev.2010.02.005. PMID 20152917.
  17. а б в Boles, W. (2005). Fossil honeyeaters (Meliphagidae) from the Late Tertiary of Riversleigh, north-western Queensland. Emu. 105 (1): 21—26. doi:10.1071/MU03024.
  18. Archer, Michael; Godthelp, Henk; Hand, Suzanne J.; Megirian, Dirk. Fossil Mammals of Riversleigh, North-western Queensland: Preliminary Overview of Biostratigraphy, Correlation and Environmental Change. Australian Zoologist. 25 (2): 29—66. doi:10.7882/AZ.1989.001.