Reiszia

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Reiszia
Реконструкція
Реконструкція
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Синапсиди
Рід: Reiszia
Посилання
Вікісховище: Category:

Reiszia — рід вимерлих тварин з класу синапсидів.

Етимологія та систематика

[ред. | ред. код]

Родову назву даній тварині було дано російським палеонтологом Михайлом Феодосійовичем Івахненком на честь канадського фахівця Роберта Рейша з університету Торонто. Цей рід включає в себе два види. Перший — R. gubini (назву дано на честь палеонтолога Ю. М. Губіна), відомий за голотипом ПІН № 162/32, знайдений у родовищі Глядна Щелья у Мезенському районі Архангельської області і включає в себе неповний череп і фрагменти скелету. Другий вид — R. tippula, відомий за голотипом ПІН № 4541/2, знайденим в Лешуконському районі. Скам'янілий матеріал мізерний: був знайдений лише фрагмент кістки лівої щелепи. Обидва види належать до комплексу Мезенської фауни, краснощельскої свити і були знайдені у відкладеннях кінця казансько-уржумського ярусу середнього перму[1][2].

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Цю тварину було описано Івахненком одночасно з нікказавром, на якого вона була вельми схожа. Загальні розміри у Reiszia були такі ж, як і у нікказавра, однак очі були менші, а зуби мали дещо іншу будову — були більш гострими і великими, малися невеликі ікла. Можливо, що представники роду Reiszia полювали на іншу здобич — наприклад, дрібних безхребетних[3].

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. http://www.paleofile.com/Dicynodont/Reiszia.asp [Архівовано 12 січня 2014 у Wayback Machine.] Reiszia paleofile.com [Архівовано 11 січня 2016 у Wayback Machine.]
  2. Сенников А.Г.. Подкласс Theromorpha // Семейство Nikkasaurida Ivachnenko, 2000 // Ископаемые позвоночные России и сопредельных стран. Ископаемые рептилии и птицы. Часть 1. — ISBN 978-5-89118-415-6.
  3. Звероящеры — Мезенская фауна (рос.). zverojaschery.ru. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 9 січня 2014.