Rhizoctonia

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Rhizoctonia
Хвороба огірків, спричинена Rhizoctonia solani
Хвороба огірків, спричинена Rhizoctonia solani
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: Базидіомікотові (Basidiomycota)
Підвідділ: Agaricomycotina
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Кантарелальні (Cantharellales)
Родина: Ceratobasidiaceae
Рід: Rhizoctonia
DC.
Rhizoctonia solani
J.G. Kühn
Синоніми
Moniliopsis Ruhland
Посилання
Вікісховище: Rhizoctonia
EOL: 19495
NCBI: 1322061
MB: 9725
IF: 9725

Rhizoctonia — рід анаморфних грибів, що належить до порядку Кантарелальні. Види не утворюють спор, але складаються з гіф і склероцій (гіфальні пропагули) і є безстатевими формами грибів роду Thanatephorus. Види Rhizoctonia є сапротрофами, але також є факультативними паразитами рослин, що спричиняють хвороби комерційно важливих сільськогосподарських культур. Вони також є ектомікоризними мікобіонтами зозулинцевих[1]. Назва роду раніше використовувалася для об'єднання багатьох зовні схожих, але неспоріднених грибів.

Таксономія

[ред. | ред. код]

Історія

[ред. | ред. код]

Назву Rhizoctonia було введено в наукову літературу у 1815 році французьким мікологом Огюстеном Пірамом Декандолем для позначення патогенних грибів рослин, які утворюють як гіфи, так і склероції. «Rhizoctonia» означає «кореневбивця» й оригінальний вид Декандоля Rhizoctonia crocorum (телеоморфа Protonema brebissonii) є збудником фіолетової кореневої гнилі моркви та інших коренеплодів[2]. Подальші автори додали до роду понад 100 додаткових назв, більшість із яких — патогени рослин, що мають лише поверхневу схожість із типовим видом[3]. У такий спосіб Rhizoctonia стала штучним формовим родом, що містить різноманітну низку неспоріднених видів[4].

Рухаючись до природнішої класифікації грибів, R.T. Moore у 1987 році запропонував обмежити рід Rhizoctonia типовим видом й спорідненими з ним видами, а неспоріднені види перемістити до інших родів[5]. На жаль, це б означало, що назву найвідомішого, але неспорідненого виду, Rhizoctonia solani (телеоморфа Thanatephorus cucumeris) було б змінено на Moniliopsis solani. Щоб уникнути цього, згодом було запропоновано, щоб R. solani замінив R. crocorum як типовий вид Rhizoctonia. Цю пропозицію було ухвалено, і зараз тип Rhizoctonia зберігається як R. solani відповідно до Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури[6].

Поточний статус

[ред. | ред. код]

У нинішньому розумінні, рід фактично обмежений типовим видом R. solani та його синонімами. Однак назва роду все ще широко використовується в старому, штучному значенні. Молекулярні дослідження, що ґрунтуються на кладистичному аналізі послідовностей ДНК, відносять Rhizoctonia до родини Ceratobasidiaceae[7].

Перерозміщення колишніх видів

[ред. | ред. код]

Всебічне дослідження та перерозміщення видових назв у роді Rhizoctonia було опубліковане Andersen & Stalpers у 1994 році[4]. Нижче наведено лише кілька часто використовуваних видових назв. Багато старих видових назв мають невизначене застосування або ніколи не були дійсно опублікованими, або і те й інше[4].

Оселище та поширення

[ред. | ред. код]

Види є сапротрофними й трапляються в ґрунті й утворюють базидіокарпи (плодові тіла телеоморфи Thanatephorus) на мертвих стеблах та детриті рослин. Вони також є умовно-патогенними мікроорганізмами рослин, з майже необмеженим колом хазяїв, і були виділені з мікоризи зозулинцевих. Поширення видається космополітичним[9].

Економічне значення

[ред. | ред. код]

Rhizoctonia solani спричиняє широке коло комерційно значущих хвороб рослин[10][11][12][13][14][9].

Деякі види з роду Rhizoctonia можуть ефективно перетворювати триптофан в індол-3-оцтову кислоту та / або триптофол[15].

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Wu, Jianrong; Ma, Huancheng; Lü, Mei; Han, Sufen; Zhu, Youyong; Jin, Hui; Liang, Junfeng; Liu, Li; Xu, Jianping (1 січня 2010). Rhizoctonia fungi enhance the growth of the endangered orchid Cymbidium goeringii. Botany. 88 (1): 20—29. doi:10.1139/B09-092. ISSN 1916-2790.
  2. Archived copy. Архів оригіналу за 25 вересня 2006. Процитовано 5 серпня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. а б в г д е Index Fungorum - Search Page.
  4. а б в г д е ж и к л м н Andersen TF, Stalpers JA. (1994). A checklist of Rhizoctonia epithets. Mycotaxon. 51: 437—457.
  5. Moore RT. (1987). The genera of Rhizoctonia-like fungi. Mycotaxon. 29: 91—99.
  6. International Code of Botanical Nomenclature, Appendix III http://ibot.sav.sk/icbn/main.htm
  7. Moncalvo J-M та ін. (2006). The cantharelloid clade: dealing with incongruent gene trees and phylogenetic reconstruction methods. Mycologia. 98 (6): 937—948. doi:10.3852/mycologia.98.6.937. PMID 17486970. Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 30 серпня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. Adams GC, Kropp BR. (1996). Athelia arachnoidea, the sexual state of Rhizoctonia carotae, a pathogen of carrot in cold storage. Mycologia. 88 (3): 459—472. doi:10.2307/3760886. JSTOR 3760886.
  9. а б Roberts P. (1999). Rhizoctonia-forming fungi. Kew: Royal Botanic Gardens. с. 239. ISBN 1-900347-69-5.
  10. Rhizoctonia disease of potato http://vegetablemdonline.ppath.cornell.edu/factsheets/Potato_Rhizoctonia.htm
  11. Rhizoctonia root rot http://cbarc.aes.oregonstate.edu/rhizoctonia-root-rot-bare-patch [Архівовано 2013-10-10 у Wayback Machine.]
  12. Rhizoctonia diseases of sugar beet Archived copy. Архів оригіналу за 19 червня 2010. Процитовано 5 серпня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. Rhizoctonia disease of cucumber http://cuke.hort.ncsu.edu/cucurbit/cuke/dshndbk/br.html
  14. Rhizoctonia sheath blight http://www.lsuagcenter.com/NR/rdonlyres/C93A494B-8105-4804-9DFA-81190EC3F68B/58166/pub3123ShealthBlightofRiceHIGHRES.pdf
  15. Efficient Conversion of L-Tryptophan to Indole-3-Acetic Acid and/or Tryptophol by Some Species of Rhizoctonia. Toshiko Furukawa, Jinichiro Koga, Takashi Adachi, Kunihei Kishi and Kunihiko Syono, Plant Cell Physiol., 1996, volume 37, issue 7, pages 899-905 (abstract)

Джерела

[ред. | ред. код]