Rhizopus microsporus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Rhizopus microsporus

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: Зигомікотові гриби (Zygomycota)
Клас: Mucormycotina
Порядок: Мукоральні (Mucorales)
Родина: Мукорові (Mucoraceae)
Рід: Ризопус (Rhizopus)
Вид: R. microsporus
Rhizopus microsporus
  Tiegh. (1875)
Синоніми
*Mucor microsporus (Tiegh.) Mig. (1910)
  • Rhizopus microsporus Tiegh. (1875)
Посилання
Вікісховище: Rhizopus microsporus
NCBI: 58291
MB: 177331
IF: 177331

Rhizopus microsporus — вид цвілевих грибів роду ризопус (Rhizopus). Збудник хвороб рису, кукурудзи та соняшника. Він також може спричинити нозокоміальну інфекцію у людей, особливо у недоношених дітей.

Поширення та середовище існування

[ред. | ред. код]

Гриб росте у ґрунті, рослинних залишках і харчових продуктах Він є збудником захворювань багатьох сільськогосподарських культур. R. microsporus, зазвичай, трапляється в ґрунтах з нейтральним pH. Діапазон температур для росту R. microsporus коливається від 25 ℃ до 55 ℃ з оптимальною температурою 28 ℃. Його основним хазяїном є рис, він також часто трапляється в кукурудзі та соняшнику. R. microsporus дуже зрідка викликає захворювання у людей, викликаючи інфекції легенів.

Носії та симптоми

[ред. | ред. код]

Деякі штами Rhizopus microsporus вражають рис, спричиняючи хворобу рисових паростків. Ця інфекція спочатку характеризується швидким набряком коренів розсади, але подальших ознак інфекції не проявляється. Основною причиною хвороби є ендосимбіотичний зв'язок із бактеріями Burkholderia, які виробляють різоксин, що пригнічує здатність клітин рису виконувати мітоз, різко послаблюючи або повністю вбиваючи молоді проростки рису.[1] Руйнування рослинних клітин є корисним і для бактерій, і для грибів-господарів, оскільки вони живуть як некротрофні патогени.[2]

Rhizopus microsporus також є одним із збудників сухої гнилі соняшника. Початкові симптоми проявляються у вигляді невеликих плям, просочених водою, на тильній стороні суцвіття соняшника. Коли плями розширюються, ріст міцелію поширюється на клітини паренхіми, далі вбиваючи клітини суцвіття. Пізніші стадії хвороби мають зовнішні маси міцелію серед згустків чорних спорангіїв, розповсюджуючи спори абіотично та птахами. Заражені суцвіття можуть повністю згнити через 3-7 днів.[3]

Встановлено, що Rhizopus microsporus є також видом, залученим до виникнення сухої гнилі кукурудзи. Вона характеризується дрібними плямистими структурами спорангіїв, розростанням міцелію на колосі та, зрештою, загниванням колосу та зерна.[4]

Практичне використання

[ред. | ред. код]

Одомашнений варіант цього виду, разом з Rhizopus oligosporus, використовується для приготування темпе — традиційного ферментованого соєвого продукту, що популярний в Південно-Східній Азії.

Цей гриб містить бактеріальний ендосимбіонт Burkholderia rhizoxinica, який виробляє токсин різоксин. Різоксин пройшов клінічні випробування як протираковий препарат[5], хоча він не досяг пізніх стадій клінічних випробувань через низьку активність in vivo. проте сполуки, споріднені з ризоксином, можуть мати кращу біологічну активність.[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Partida-Martinez, Laila P.; Hertweck, Christian (6 жовтня 2005). Pathogenic fungus harbours endosymbiotic bacteria for toxin production. Nature. 437 (7060): 884—888. Bibcode:2005Natur.437..884P. doi:10.1038/nature03997. ISSN 0028-0836. PMID 16208371. S2CID 4416437.
  2. Lackner, Gerald; Hertweck, Christian (1 червня 2011). Impact of Endofungal Bacteria on Infection Biology, Food Safety, and Drug Development. PLOS Pathogens. 7 (6): e1002096. doi:10.1371/journal.ppat.1002096. ISSN 1553-7366. PMC 3128126. PMID 21738468.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  3. Shtienberg, D. (1997). Rhizopus Head Rot of Confectionery Sunflower: Effects on Yield Quantity and Quality and Implications for Disease Management. Phytopathology. 87 (12): 1226—1232. doi:10.1094/phyto.1997.87.12.1226. PMID 18945022.
  4. Williams, R.J. (1983). Grain Molds in the Tropics: Problems and Importance (PDF). Annual Review of Phytopathology. 21: 153—178. doi:10.1146/annurev.py.21.090183.001101.
  5. McLeod HL, Murray LS, Wanders J, Setanoians A, Graham MA, Pavlidis N, Heinrich B, ten Bokkel Huinink WW, Wagener DJ, Aamdal S, Verweij J (December 1996). Multicentre phase II pharmacological evaluation of rhizoxin. Eortc early clinical studies (ECSG)/pharmacology and molecular mechanisms (PAMM) groups. British Journal of Cancer. 74 (12): 1944—8. doi:10.1038/bjc.1996.657. PMC 2074819. PMID 8980394. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка)
  6. Scherlach K, Partida-Martinez LP, Dahse HM, Hertweck C (September 2006). Antimitotic rhizoxin derivatives from a cultured bacterial endosymbiont of the rice pathogenic fungus Rhizopus microsporus. Journal of the American Chemical Society. 128 (35): 11529—36. doi:10.1021/ja062953o. PMID 16939276.