Risen 2: Dark Waters

Risen 2: Dark Waters
Розробник	Piranha Bytes
Видавець	Deep Silver
Дистриб'ютор	Steam, Good Old Games, Humble Store, PlayStation Store і Microsoft Store
Жанр(и)	RPG
Платформа	Windows, PlayStation 3, Xbox 360
Дата випуску	Північна Америка: 24 квітня 2012 (магазини) 26 квітня 2012 (Steam) 27 квітня 2012 Playstation 3 та Xbox 360: 3 серпня 2012
Режим гри	однокористувацька гра
Мова	англійська, французька, німецька, італійська, іспанська, російська, чеська і польська
Технічні деталі
Рушій	Genomed
Носій	DVD, Blu-Ray, завнтаження
Risen
Попередня гра	Risen
Офіційний сайт

Risen 2: Dark Waters — відеогра у жанрі RPG, продовження гри Risen, що була розроблена німецькою компанією Piranha Bytes та видана Deep Silver. Стилістика гри є поєднанням піратської тематики, і фентезі з вигаданими істотами та магією.

Сюжет

Дія «Темних вод» почнеться через кілька років після подій, описаних в першій частині гри. Зовнішність ГГ дещо змінилася, проти першої частини: волосся його відросли, на оці пов'язка, що приховує наслідки використання окулярів інквізитора Мендоси, що залишилися з минулої частини. Після порятунку острова Фаранга і перемоги над Вогненним Титаном, у світі мало що змінилося: інша земля все так само роздирається іншими Титанами, та до того ж ще й з'явилася ціла купа інших монстрів, які, зокрема, нападають на кораблі, що вийшли в море; зв'язок між островами втрачена. Безіменний, бачачи, що його заслуг мало і треба боротися з ще більшими силами противника, не знаходить нічого кращого як почати пити. Безіменний зустрічає Петті, дочку капітана Грегоріуса Сталева Борода з першої частини, яка, як виявляється, вижила в ході останнього корабельної аварії. Саме Петті й розповідає ГГ про те, що піратам відомий спосіб безпечно плавати морями, не наражаючись нападам морських чудовиськ. Заручившись підтримкою Карлоса, Безіменний разом з Петті вирушають на пошуки її батька, який повинен допомогти їм зупинити остаточне руйнування світу. Вам належить врятувати цей світ.

Посилання

• Офіційний сайт [Архівовано 18 лютого 2011 у Wayback Machine.]