Rolls-Royce AE 2100
Rolls-Royce AE 2100 | |
---|---|
AE 2100 | |
Тип: | турбогвинтовий з вільною турбіною |
Країна: | США |
Застосування: | |
Застосовано на: | Lockheed Martin C-130J Super Hercules, C-27J Spartan, Saab 2000, ShinMaywa US-2 |
Базова модель: | AE 2100 |
Виробництво: | |
Виробник: | Allison Engine Company, Rolls-Royce Holdings |
Маса і габарити | |
Суха маса: | 790 кг |
Довжина: | 3153 мм |
Діаметр: | 729 мм |
Робочі характеристики | |
Потужність: | 4 637 к.с. |
Компресор: | 14-ступеневий, осьовий |
Турбіна: | вільна 2-ступенева |
Камера згоряння: | кільцева, з 16 робочими форсунками |
Паливо: | JP-8 |
Питома витрата палива: | 0,209 кг/кгс(к.с.)·год |
Питома потужність: | 2,76 к.с./кг |
Rolls-Royce AE 2100 — турбогвинтовий двигун середньої потужності, розроблений компанією Allison Engine Company[en] американського концерну General Motors, яка 1995 року була придбана британським концерном Rolls-Royce Holdings. Розроблений як силова установка для військових транспортних літаків, літаків дальнього морського патрулювання та високошвидкісних літаків регіональної авіації. Сертифікований в діапазоні потужності від 3600 к.с. до 4 700 к.с. Його різновиди встановлені на літаках Saab 2000[en], Alenia C-27J Spartan, Lockheed Martin C-130J Super Hercules, Lockheed Martin LM-100J, ShinMaywa US-2.
Двигун — двовентиляторний з 14-ступеневим компресором високого тиску і двоступеневим компресором низького тиску. Кільцева камера згоряння з 16-а форсунками впорскування палива з повітряним дуттям. Вільна силова турбіна з 2 ступенями, приводить в рух пропелер через механічний планетарний редуктор.[1] Двигун став першою силовою установкою, яка використовувала електронно-цифрову систему управління двигуном компанії Hispano-Suiza, відому як FADEC (англ. Full Authority Digital Engine Control)[2]. FADEC керує як двигуном, так і його пропелером, безперервно обробляє та аналізує ключові параметри двигуна й керує фазою запуску, а потім усім робочим діапазоном двигуна, від холостого ходу до повного газу.[3] Пропелер двигуна шестилопатевий, з повністю композитними лопатями Dowty[en]. Двигун AE 2100 з коробкою передач забезпечують максимальну потужність на валу 6000 к. с. (4500 кВт), яку знижували до 4200, 4590 і 3600 к.с. відповідно для Saab 2000, Lockheed Martin C-130J Super Hercules і IPTN N-250.[4]
- AE 2100A
- Lockheed P-3 Orion (випробувальний стенд)
- Saab 2000[en]
- AE 2100C
- IPTN N-250[en] (тільки прототип)
- AE 2100D2A
- AE 2100D3
- Lockheed C-130K Hercules (випробувальний стенд)
- Lockheed Martin C-130J Super Hercules
- Lockheed Martin LM-100J
- AE 2100F
- Варіант, запропонований 1995 року з гвинтами Dowty R394 для модернізації двигуна Allison T56[en] версій літаків Lockheed C-130 E й H і Lockheed L-100-30, за ціною після заміни двигунів з гвинтами 11 млн доларів США за літак.[5]
- AE 2100G
- Варіант, запропонований 1994 року для авіалайнера 86 пасажирів ATR 82, який потребував двигуна потужністю близько 5000 к.с.[6]
- AE 2100H
- Варіант, запропонований 1996 року Dassault Aviation для морського патрульного літака Dassault Aviation третього покоління ATL3G .[7]
- AE 2100J
- Гібрид AE 2100A та AE 2100D3 для японського літака-амфібії ShinMaywa US-2, який має вимірювач крутного моменту від AE 2100A та додатковий редуктор від AE 2100D3; використовує потужніший редуктор, шестилопатевий гвинт Dowty для більших навантажень та модифіковане розташування впускної та перепускної секцій для зменшення потрапляння морської води[8].
- AE 2100P
- Літак дальнього радіолокаційного стеження Saab 2000 AEW&C
- AE 2100SD-7
- Варіант, запропонований 1994 року для європейського «Великого літака майбутнього», з потужністю від 6000 до 10000 к.с. (який зрештою став Airbus A400M Atlas з іншими двигунами) .[9]
Двигун | AE 2100D2 | AE 2100D3 | AE 2100J | AE 2100P |
---|---|---|---|---|
Потужність, к.с. (кВт) | 4 637 (3 458) | 4 637 (3 458) | 4 591 (3 423) | 4 152 (3 096) |
Ступінь підвищення тиску | 16.6 : 1 | |||
Довжина, м | 3 | 3,15 | 2,9 | 3 |
Діаметр, м | 0,73 | |||
Суха вага, кг | 783 | 843 | 744 | 730 |
Компресор | 14-ступеневий осьовий | |||
Компресорна турбіна | 2-ступенева | |||
Камера згоряння | кільцева з 16-а форсунками | |||
Вільна турбіна | 2-ступенева |
На 2015 рік компанія Rolls-Royce поставила 2000-й двигун AE 2100, який був установлений на літак Lockheed Martin C-130J Super Hercules Повітряних сил США. На цей період лінійка двигунів AE 2100 нагромадила понад 8 мільйонів льотних годин надійної роботи, в основному саме на літаках C-130J. AE 2100 також використовується на літаках C-27J, японському морському рятувальному літаку US-2 та цивільних і військових літаках Saab 2000. Від військового транспорту до цивільних пасажирських перевезень, від морських рятувальних робіт до гуманітарних операцій — двигун AE 2100 зарекомендував себе як універсальна силова установка. [10] Військовими замовниками двигунів AE 2100 є Велика Британія, США, Австралія, Італія, Японія, Данія, Греція, Болгарія, Пакистан[2].
- ↑ Coniglio, Sergio (February 2010). Military aircraft propulsion: Jets vs. props. Military Technology (MILTECH). Т. 34, № 2. Mönch Publishing Group. с. 77—84. ISSN 0722-3226. OCLC 527912380.
- ↑ а б в AE 2100 turboprop (PDF). Rolls-Royce plc. March 2009.
- ↑ Electricity and electronics.Digital Engine Control. SAFRAN Group.
- ↑ FLA finds a new home. Finance, markets & industry: Business watch. Interavia. Т. 49, № 583. October 1994. с. 14. ISSN 1423-3215.
- ↑ Staats, Alan (12 грудня 1995). Falcon to begin C-130 re-engine programme. Flight International. Phoenix, Arizona, U.S.A.
- ↑ Burgner, Norbert (June 1994). France-Italian ATR consortium plans two new aircraft models. West Europe: Corporate Strategies. Science & Technology: Europe/International (Звіт). JPRS Report. Т. JPRS-EST-94-017. Переклад: Foreign Broadcast Information Service (FBIS) (опубліковано опубліковано July 28, 1994). Flug Revue. с. 30—31. hdl:2027/nyp.33433016823886.
- ↑ Dassault aims Atlantic at European MPA tenders. Flight International. 21 травня 1996. ISSN 0015-3710.
- ↑ Lewis, Paul (20 серпня 1997). Allison plans to build new hybrid AE2100 for Japan's amphibian. Flight International. Singapore. с. 22. ISSN 0015-3710.
- ↑ Casamayou, Jean-Pierre (May 30 – June 5, 1994). France: Proposed engine for FLA would use SNECMA M88 core. West Europe: Aerospace. Science & Technology: Europe/International (Звіт). JPRS Report. Т. JPRS-EST-94-014-L. Переклад: Foreign Broadcast Information Service (FBIS) (опубліковано опубліковано July 8, 1994). Air & Cosmos/Aviation International. с. 6—7. hdl:2027/nyp.33433016823886.
- ↑ Advancing the world’s transporters. Rolls-Royce. 14 вересня 2015.
- Leyes II, Richard A.; William A. Fleming (1999). The History of North American Small Gas Turbine Aircraft Engines. Washington, DC: Smithsonian Institution. ISBN 1-56347-332-1.
- Moxon, Julian; Winn, Allan; Elliott, Simon; Barrie, Douglas (11 грудня 1991). Quiet revolution. Flight International. Т. 140, № 4297. с. S10. ISSN 0015-3710.
- Kandebo, Stanley W. (19 лютого 1990). Allison plans flight tests of turboprop GMA 2100. Cover story. Aviation Week & Space Technology. Т. 132, № 8. с. 36—38. ISSN 0005-2175.