Перейти до вмісту

Rorate caeli

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

«Rorate caeli» (укр. Небеса, злийте згори росу) — це початкові слова Ісаї 45:8 у Вульгаті. Текст з'являється в кількох місцях християнської літургії під час Адвенту. Згідно з інципітом, це переважно пісня, призначена для Адвенту, яка присвячена таємниці Боговтілення та Пресвятій Богородиці, Матері Божій. Спочатку це був інтройт середи після третьої неділі Адвенту, який міститься у фонді давнього римського співу, церковного співу, який практикувався у Святому Престолі. Є свої варіанти антифону, також його парафрази з кількома розвинутими віршами. Як і раніше в римському обряді, Rorate cæli все ще співається під час Адвенту. Роратна меса, з іншого боку, — це вотивна меса, яка співається під час Адвенту, як правило відправляється на світанку, але лише при світлі свічок.

Текст Інтройту

[ред. | ред. код]
Початок співу у Liber Usualis
Rorate coeli
Латина Українською
Rorate caeli desuper,
et nubes pluant iustum:
aperiatur terra,
et germinet Salvatorem.
(Is 45:8 Vul)
Розлийте, небеса, згори росою правду,
і нехай хмари дощем її виллють!
Нехай відчиниться земля і дасть спасіння,
і нехай виростить разом справедливість!
(Іс 45:8)

Проза Адвенту

[ред. | ред. код]

У сімнадцятому столітті Rorate caeli було перетворено в гімн, що поєднує традиційний текст з іншими уривками зі Святого Письма, які використовувалися в літургії Адвенту. Найдавніша відома версія міститься в Oratorian Officia Propria (1673); він також з'являється у французьких єпархіальних обрядах, таких як Руанська процесіонал 1729 і 1763 років.

Латина Українською
Приспів: Rorate caeli desuper,
et nubes pluant justum.
 Пр: Розлийте, небеса, згори росою правду,
і нехай хмари дощем її виллють!

Ne irascaris Domine,
ne ultra memineris iniquitatis:
ecce civitas Sancti facta est deserta:
Sion deserta facta est:
Jerusalem desolata est:
domus sanctificationis tuae et gloriae tuae,
ubi laudaverunt te patres nostri.[1] — Пр

Не гнівайся без міри, о Господи!
Не згадуй злочину повсякчасно!
Міста твої святі опустіли;
Сіон став порожній,
Єрусалим — безлюдний.
Храм наш святий та славний,
де тебе батьки наші прославляли. (Іс 64:8-10)– Пр

Peccavimus, et facti sumus tamquam immundi[2] nos,
et cecidimus quasi folium universi:
et iniquitates nostrae quasi ventus abstulerunt nos: abscondisti faciem tuam a nobis,
et allisisti nos in manu iniquitatis nostrae.[3]
 — Пр

Всі ми були, немов нечисті, немов забруднена одежа
усі ми пов'яли, мов те листя
гріхи наші нас несуть геть, наче вітер.
ти сховав від нас твоє обличчя
і видав нас у руки злочинів наших.(Іс 64:5-6) — Пр

Vide Domine afflictionem populi tui,
et mitte quem missurus es:
emitte Agnum dominatorem terrae,
de Petra deserti ad montem filiae Sion:[4]
ut auferat ipse jugum captivitatis nostrae. — Пр

Зглянься, Господи, на горе народу Твого,
і надішли те, що ти хочеш надіслати.
Пошліть ягнята господареві краю,
Скелі, що в пустині, на гору дочки Сіону,
щоб зняти ярмо нашої неволі. — Пр

Consolamini, consolamini, popule meus:[5]
cito veniet salus tua:
quare maerore consumeris,
quia innovavit te dolor?
Salvabo te, noli timere,
ego enim sum Dominus Deus tuus,
Sanctus Israël, Redemptor tuus.[6]
 — Пр

Утіште, утіште народ мій,!
Твоє спасіння скоро прийде.
чому з'їдаєш себе в горі,
тому що твій біль відновився?
Я врятую тебе, не бійся.
бо Я Господь, Бог ваш,
Святий Ізраїлів, твій Викупитель. — Пр

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ пор. Is 64:8-10
  2. ↑ immundi: Gebet- und Gesangbuch für das Erzbistum Köln. Köln 1949, S. 698; Liber Usualis 1951ff., S. 1869 важко перекладається immundus (Опечатка?).
  3. ↑ пор. Is 64:5-6
  4. ↑ пор. Is 16:1
  5. ↑ пор. Is 40:1
  6. ↑ пор. / Is 41:13-18

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Rorate_caeli&oldid=41074660