Перейти до вмісту

SEAC

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
SEAC
SEAC у 1950 році
РозробникСемюель Н. Александер[en] з командою
ВиробникНаціональне бюро стандартів США (NBS)
Початок випуску1950; 74 років тому (1950)
Продано1
Процесор@ 1 МГц
Оперативна пам'ять512 слів, кожне по 45 бітів довжиною (64 лінії затримки)
Маса1,4 тони (головна машина)

SEAC (скор. від англ. Standards Electronic/Eastern Automatic Computer[1][2], Електронний/східний автоматичний комп'ютер Бюро стандартів) — електронний комп'ютер першого покоління, створений у 1950 році Національним бюро стандартів США. Спочатку він мав назву «Тимчасовий комп'ютер Національного бюро стандартів» (англ. National Bureau of Standards Interim Computer), так як це був невеликий комп'ютер, спроєктований для швидкого виготовлення і введення в експлуатацію, на період поки бюро буде чекати на завершення робіт зі створення потужніших комп'ютерів. Групою, яка розробила SEAC, керував Семюель Н. Александер[en][3], тоді завідувач лабораторії обчислювальної техніки Національного бюро стандартів. Роботу комп'ютера SEAC вперше було продемонстровано у квітні 1950 року, а у травні того ж року його було запущено у серійне виробництво[4][5][6]. Він став першим у США повнофункційним електронним комп'ютером з програмою, що зберігалась в оперативній пам'яті[7].

Опис

[ред. | ред. код]
Остання роздруківка SEAC (листопад 1954). Однак SEAC був успішно модернізований і працював ще десять років до його демонтажу у 1964 році. На роздруківці: "WIPE YOUR EYE5…… I GO AWAY .%………..- " (ПРОТРИ ОЧІ…… Я ЙДУ .%………..-)

У SEAC, створеному на основі EDVAC, було використано 747 електровакуумних ламп (відносно мала кількість порівняно з більшістю тогочасних комп'ютерів), кількість яких з часом було збільшено до 1500 штук, і 10500 германієвих діодів, кількість яких з часом зросла до 16000. Це був перший комп'ютер, більшість логічних компонентів якого було реалізовано на напівпровідникових пристроях. Лампи використовувались як підсилювачі сигналів, інвертори і динамічні тригери[8].

Комп'ютер містив два види оперативної пам'яті: статичну у вигляді трубок Вільямса (швидка, але ненадійна) і динамічну пам'ять на 64-х лініях затримки (надійна, але повільніша), що зберігали 512 слів, кожне по 45 бітів. За допомогою перемикача можна було обирати яку саме пам'ять використовувати у даний момент.

Тактова частота становила 1 МГц.

Система команд SEAC — 4-адресна (2 адреси операндів, адреса запису результату, адреса наступної команди), складалась усього з 11 типів інструкцій: додавання, віднімання, множення і ділення цілих чисел, порівняння й команд введення-виведення, а згодом була розширена до 16. Час виконання операції додавання становив 864 мкс, а час множення — 2980 мкс (тобто майже 3 мс).

Застосування

[ред. | ред. код]

Іноді SEAC використовувався як віддалений телетайп, що зробило його одним з перших комп'ютерів з віддаленим доступом. У різних модифікаціях SEAC використовувався до 1964 року. Він використовувався для потреб таких галузей задач як:

  • Структурна схема SEAC
    Структурна схема SEAC
  • Схема пристроїв вводу/виводу SEAC
    Схема пристроїв вводу/виводу SEAC
  • Вхідний і вихідний носії для магнітного запису на сталевому дроті (вгорі) та касета для запису на магнітному дроті (внизу)
    Вхідний і вихідний носії для магнітного запису на сталевому дроті (вгорі) та касета для запису на магнітному дроті (внизу)
  • Перетворювач запису з магнітного дроту на перфострічку та принтер із стрічковим вводом
    Перетворювач запису з магнітного дроту на перфострічку та принтер із стрічковим вводом
  • SEAC сканер
    SEAC сканер
  • Перше зображення відскановане на SEAC – зображення сина Расселла Кірша[en]
    Перше зображення відскановане на SEAC – зображення сина Расселла Кірша[en]
  • Семюель Н. Александер[en] біля SEAC
    Семюель Н. Александер[en] біля SEAC
  • Горас Джозеф і Джордж А. Мур використовують сканер зображень SEAC для аналізу металургійних фотографій у 1960 році. Мур був незрячим[10]
    Горас Джозеф і Джордж А. Мур використовують сканер зображень SEAC для аналізу металургійних фотографій у 1960 році. Мур був незрячим[10]
  • Електропроводка SEAC
    Електропроводка SEAC
  • Етель Марден за пультом управління SEAC (1959)
    Етель Марден за пультом управління SEAC (1959)

Див. також

[ред. | ред. код]
  • SWAC — західний автоматичний комп'ютер Бюро стандартів
  • DYSEAC[en] — покращений варіант комп'ютера SEAC (1954 рік)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Williams, Michael R. (1997). A History of Computing Technology. IEEE Computer Society.
  • Metropolis, N; Howlett, J.; Rota, Gian-Carlo (editors) (1980). A History of Computing in the Twentieth Century. Academic Press. (The chapter «Memories of the Bureau of Standards' SEAC», by Ralph J. Slutz.)
  • Astin A.V. (1955), "Computer Development (SEAC and DYSEAC) at the National Bureau of Standards, Washington D.C. Архівовано жовтень 3, 2021 на сайті Wayback Machine., National Bureau of Standards Circular 551, U.S. Government Printing Office, January 25, 1955
  • Computer Development at the National Bureau of Standards. National Institute of Standards and Technology Special Publication (англ.). The Institute. 1988. с. 86—89.
  • The incorporation of subroutines into a complete problem on the NBS Eastern Automatic Computer. Mathematics of Computation (амер.). 4 (31): 164—168. 1950. doi:10.1090/S0025-5718-1950-0037593-9. ISSN 0025-5718.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 1950 | Timeline of Computer History | Computer History Museum.
  2. ↑ 1955 BRL report
  3. ↑ Obituary: Samuel Alexander, NBS Senior Research Fellow. Physics Today. 21 (4): 131. April 1968. doi:10.1063/1.3034910. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014.
  4. ↑ Lee, John A. N.; Lee, J. A. N. (1995). International Biographical Dictionary of Computer Pioneers (англ.). Taylor & Francis. с. 237. ISBN 9781884964473.
  5. ↑ 3. SEAC (Formerly called NBS Interim Computer). Digital Computer Newsletter (англ.). 2 (3): 1—2. 1 серпня 1950.
  6. ↑ News - National Bureau of Standards, 1950, с. 239.
  7. ↑ Kirsch, Russell (1 вересня 2000). Computer Development at the National Bureau of Standards. NIST Special Publication. 958: 86—89. Процитовано 23 травня 2018.
  8. ↑ Glen G. Jr. Langdon. Logic Design: A Review Of Theory And Practice. — Elsevier, 2012. — С. 7. — ISBN 032316045X.
  9. ↑ Kenneth W Ford. Building the H Bomb: A Personal History. — World Scientific Publishing Co, 2015. — ISBN 9814618799, Ch. 13, 15
  10. ↑ Metallography--past, Present, and Future: 75th Anniversary Volume, Issue 1165, George F. Vander Voort, p.14

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=SEAC&oldid=43206060