Salix brachycarpa

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Salix brachycarpa
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Вербові (Salicaceae)
Рід: Верба (Salix)
Вид:
S. brachycarpa
Біноміальна назва
Salix brachycarpa
Nutt.

Salix brachycarpa — вид квіткових рослин із родини вербових (Salicaceae).

Морфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Рослина 2–12 дм заввишки. Стебла прямовисні чи лежачі. Гілки сіро-коричневі чи червоно-коричневі, ворсинчасті чи коротко-шовковисті до майже голих; гілочки червоно-бурі, довго-шовковисті, ворсинчасті чи шерстисті. Листки на (0.5)1–3(4) мм ніжках; найбільша листкова пластина вузько видовжена, довгаста, вузько-еліптична, еліптична, вузько зворотно-ланцетна, яйцювата або зворотно-яйцювата; краї плоскі, цілі; верхівка округла, гостра чи опукла; абаксіальна поверхня (низ) (іноді закрита волосками), щільно ворсинчаста, шерстиста чи довго-шовковиста; адаксіальна — злегка блискуча, волосиста, ворсинчаста або довго-шовковиста до майже голої; молода пластинка дуже щільно довго-шовковиста абаксіально. Сережки: тичинкові 5.3–24 × 4–10 мм; маточкові 6–25 × 4–15 мм. Коробочка 3–6.5 мм[1].

Середовище проживання

[ред. | ред. код]

Канада й США (Альберта, Британська Колумбія, Колорадо, Манітоба, Монтана, Нью-Мексико, Північно-Західна територія, Нунавут, Орегон, Саскачеван, Юта, Вашингтон, Вайомінг)[2].

Використання

[ред. | ред. код]

Рослина збирається з дикої природи для місцевого використання в якості їжі та ліків. Можна використовувати в полезахисних насадженнях[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Salix brachycarpa. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 05.02.2023.
  2. Salix brachycarpa. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 05.02.2023.
  3. Salix brachycarpa. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 05.02.2023.