Перейти до вмісту

Sand Hills NGL (трубопровід для ЗВГ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Sand Hills NGL (трубопровід для ЗВГ). Карта розташування: Техас
Монт-Бельв’ю
Монт-Бельв’ю
Свіні
Свіні
A
A
В
В
Свіні
Свіні
Пункти, сполучені трубопроводом (А – басейн Перміан, В – формація Ігл-Форд)

Sand Hills NGL (трубопровід для ЗВГ) – трубопровідна система у Техасі, котра транспортує зріджені вуглеводневі гази (ЗВГ) до центрів фракціонування у Монт-Белв’ю та Свіні.

Стрімке зростання видобутку ЗВГ внаслідок “сланцевої революції» викликало необхідність створення нових систем доставки їх до центрів фракціонування. Одним з перших таких трубопроводів став Sand Hills, введений в експлуатацію у 2012 році. Особливістю цієї системи є те, що вона не просто сполучає басейн Перміан (суміжні регіони Техасу та Нью-Мексико) з узбережжям Мексиканської затоки, але на своєму шляху також описує вигнуту на південь дугу, проходячи через район багатої на ЗВГ сланцевої формації Ігл-Форд. Далі, перш ніж досягти Монт-Белв'ю, Sand Hills може передавати доправлену ним суміш зріджених газів на інший фракціонаторний майданчик у Свіні. З 2018-го трубопровід також почав живити установку фракціонування Робстаун, розташовану біля південнотехаського міста Корпус-Крісті, втім, це повинно припинитись після повноцінного запуску EPIC NGL.

На момент введення Sand Hills, виконаний в діаметрі 500 мм, мав довжину 720 миль та міг перекачувати 200 тисяч барелів на добу, з перспективою збільшення цього показника до 350 тисяч барелів. Втім, розвиток системи призвів до того, що в 2019 році її загальна довжина рахувалась вже як 1466 миль при пропускній здатності 485 тисяч барелів ЗВГ на добу.[1][2][3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. DCP Midstream, Phillips 66 and Spectra Energy Announce Major NGL Pipelines in Service. investor.phillips66.com (амер.). Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  2. DCP Midstream Announces Approval of Sand Hills Pipeline Providing NGL Access from the Permian and Eagle Ford to the Texas Gulf Coast. www.businesswire.com (англ.). 18 серпня 2011. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  3. 2019 FACT BOOK (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2020.