Sauravus

Sauravus; Період існування: пізній карбон — ранній пермський період, 305–286 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N
	Голотип Sauravus costei
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Ряд:	†Nectridea
Родина:	†Scincosauridae
Рід:	†Sauravus; Thévenin, 1906
Типовий вид
	†Sauravus costei; Thévenin, 1906
Види
	†S. costei Thévenin, 1906; †S. cambrayi Thévenin, 1910; †S. spinosus? Civet, 1982
Вікісховище: Sauravus

Sauravus — вимерлий рід нектрідових тетраподоморфів родини Scincosauridae.

Види

Типовий вид, Sauravus costei, відомий з Бланзі, міста в департаменті Сона і Луара у Франції^[1]. У цьому місті та прилеглій до нього громаді Монтсо-ле-Мін міститься велика кількість скам’янілостей кам’яновугільного періоду. Вважається, що ці скам'янілості походять зі стефанівського етапу B пізнього карбону, приблизно 305–304 мільйони років тому^[2].

Sauravus cambrayi відомий з Les Télots, шахти поблизу Отена, Сона і Луара, Франція^[3]. Télots є типовою місцевістю отонського етапу, періоду часу, який, як вважають, відповідає частині раннього пермського періоду. Геологічна формація, до якої належать скам'янілості відома як формація Міллері. Конкретна частина пермі, до якої належить це утворення, була неясною протягом багатьох років. У 2014 році Шнайдер та ін. припустили, що формація Міллері датується середнім артінскім віком, приблизно 290-286 мільйонів років тому^[4].

Sauravus spinosus — це перейменування Scincosaurus spinosus, сцинкозаврида Монтсо-ле-Мінс, описаного К. Сіветом у 1982 році^[5]. Хоча цей автор вважав вид належним до Scincosaurus, у 1994 році Жан-Мішель Дютюі та Д. Хейлер вважали його видом Sauravus^[6].

Примітки

↑ Thévenin, Armand (1906). Amphibiens et reptiles du terrain Houiller de France. Annales de Paléontologie. 1: 12—19.
↑ Lojka, Richard; Drábková, Jana; Zajíc, Jaroslav; Sýkorová, Ivana; Franců, Juraj; Bláhová, Anna; Grygar, Tomáš (2009). Climate variability in the Stephanian B based on environmental record of the Mšec Lake deposits (Kladno–Rakovník Basin, Czech Republic). Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology (англ.). 280 (1–2): 78—93. Bibcode:2009PPP...280...78L. doi:10.1016/j.palaeo.2009.06.001. ISSN 0031-0182.
↑ Thévenin, Armand (1910). Les plus anciens quadrupeds de France. Annales de Paléontologie. 5: 43—46.
↑ Spindler, Frederik (2015). The basal Sphenacodontia – systematic revision and evolutionary implications (PDF). Dissertation.
↑ Civet, C. (1982). Étude d'un nouvel amphibien fossile du bassin houiller de Montceau-les-Mines, Scincosaurus spinosus nov. sp. La Physiophile. Société d'Études des Sciences Naturelles et Historiques de Montceau-les-Mines. 96: 73—79.
↑ Dutuit, Jean-Michel; Heyler, D. (1994). Rachitomes, Lépospondyles et Reptiles due Stephanien (Carbonifere superieur) du basin de Montceau-les-Mines (Massif central, France). Mémoires de la Section des Sciences. 12: 249—266.

[1] Thévenin, Armand (1906). Amphibiens et reptiles du terrain Houiller de France. Annales de Paléontologie. 1: 12—19.

[2] Lojka, Richard; Drábková, Jana; Zajíc, Jaroslav; Sýkorová, Ivana; Franců, Juraj; Bláhová, Anna; Grygar, Tomáš (2009). Climate variability in the Stephanian B based on environmental record of the Mšec Lake deposits (Kladno–Rakovník Basin, Czech Republic). Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology (англ.). 280 (1–2): 78—93. Bibcode:2009PPP...280...78L. doi:10.1016/j.palaeo.2009.06.001. ISSN 0031-0182.

[3] Thévenin, Armand (1910). Les plus anciens quadrupeds de France. Annales de Paléontologie. 5: 43—46.

[4] Spindler, Frederik (2015). The basal Sphenacodontia – systematic revision and evolutionary implications (PDF). Dissertation.

[5] Civet, C. (1982). Étude d'un nouvel amphibien fossile du bassin houiller de Montceau-les-Mines, Scincosaurus spinosus nov. sp. La Physiophile. Société d'Études des Sciences Naturelles et Historiques de Montceau-les-Mines. 96: 73—79.

[6] Dutuit, Jean-Michel; Heyler, D. (1994). Rachitomes, Lépospondyles et Reptiles due Stephanien (Carbonifere superieur) du basin de Montceau-les-Mines (Massif central, France). Mémoires de la Section des Sciences. 12: 249—266.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]