Смілка поникла
| Смілка поникла | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Гвоздикові (Caryophyllaceae) |
| Рід: | Смілка (Silene) |
| Вид: | Смілка поникла (S. nutans)
|
| Біноміальна назва | |
| Silene nutans | |
| Синоніми [2] | |
| |
Смілка поникла (Silene nutans) — вид квіткових рослин родини гвоздичні (Caryophyllaceae).
Багаторічна трав'яниста рослина 20–80 см заввишки. Стебла прості або не дуже гіллясті, пухнасті, зверху залозисті й малолистяні. Прикореневі листки в розетці, лапчасті, стеблові — ланцетні і навіть лінійні; листки запушені. Суцвіття — довга однобока негусто але багатоквіта китиця. Квітки актиноморфні, пониклі, закриті вдень, розкриваються ввечері й пахнуть вночі. Пелюсток 5, кремово-білі або червонуваті, завдовжки 15–25 мм, глибоко 2-лопатеві. Чашечка зрощена, вузька, 5-лопатева, 7–15 мм завдовжки, з червонуватими жилками, волосисто-залозиста. Тичинок 10. Цвіте з травня по серпень. Плід — жовтувата овально-конічна коробочка 7–15 мм завдовжки, відкрита з 6 зубцями. Насіння від ниркоподібного до округлого, пласке, бічні грані від увігнутих до опуклих, рідше плоскі, 0.8–1 x 1.1–1.4 мм; поверхня без блиску, вкрита конічними сосочками, край колючий, інтенсивного сірого кольору, сосочки чорні. 2n = 24[3][4][5][6].
Поширена в лісовій і лісостеповій зонах Західної та Східної Європи та Сибіру. Росте в березових і соснових лісах, на узліссях, луках.
Всі частини рослини містять сапоніни. У народній медицині настій або відвар трави застосовують при розладі нервової системи, як заспокійливе, знеболювальне і як антитоксичний засіб.
-
Стебла й листки -
Квіти -
Плід -
Ілюстрація
.jpg)
- ↑ Silene nutans. Інтегрована система таксономічної інформації (ITIS). (англ.)
- ↑ Jaakko Jalas & Juha Suominen, ред. (1988). Atlas florae Europaeae: distribution of vascular plants in Europe, Volume 3. Cambridge University Press. с. 416. ISBN 978-0-521-34272-8.
- ↑ Silene nutans. Das nationale Daten- und Informationszentrum der Schweizer Flora. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 21.09.2021. (нім.)
- ↑ Silene nutans. Tela Botanica. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 21.09.2021. (фр.)
- ↑ Bojnanský, V.; Fargašová, A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 75. (англ.)
- ↑ Silene nutans. NatureGate. Процитовано 21.09.2021. (англ.)
|
Це незавершена стаття про гвоздикові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
