Silene uralensis

Silene uralensis
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Гвоздикові (Caryophyllaceae)
Рід:	Смілка (Silene)
Вид:	S. uralensis
Біноміальна назва
Silene uralensis (Rupr.) Bocquet, 1967

Silene uralensis — вид трав'янистих рослин родини Гвоздичні (Caryophyllaceae), поширений у Північній Америці, й Північній Євразії.

Таксономічні примітки

Tzvelev (2000b) визнає диплоїдні частини Silene uralensis як ряд видів, водночас більшість авторів вважає рослину одним поліморфним видом із двома або більше расами.

Опис

Це багаторічні трави, які формують килимки або ні. Стебла випростані, розгалужені або прості, 5–40 см, голі або запушені. Листя: базальних мало або багато, черешкові, пластини вузько обернено-ланцетні, лопатчасті, 1–13 см × 1–7 мм, краї війчасті, голі або запушені; стеблові сидячі, значно зменшуються дистально, пластини від лінійних до ланцетних, 0.1–4 см × 1–5 мм. Квітконіжки тонкі або товсті. Квітки випростані або пониклі, радіально-симетричні з 5 чашолистками й пелюстками. Чашечки зі зрощених чашолистків із короткими, від рожевих до бузкових чашолистків у квітковій стадії, в плодовій стадії стають все більш надутими, від сірувато до блідо-ліловими. Віночок брудно-рожевий, багряний, або червоний. Капсули рівні або трохи довші за чашечку, відкриваються з 10 загнутими зубами. Насіння коричневе або димчасто-коричневе, широко крилате, 1.5–2.5 мм в діаметрі, включаючи крило.

Відтворення

Статеве розмноження насінням; немає вегетативного розмноження. Майже замкнута квітка, в якій лише злегка сформовані пелюстки й повністю закриті тичинки передбачає високий рівень самозапилення у цього виду. Насіння мають крила і тому пристосовані до розсіювання вітром по землі (вони занадто великі й важкі, щоб літати високо). Стебла стають дуже жорсткими восени. Жорсткі стебла, прямостійні капсули та вершинні зуби капсули гарантують, що розповсюдження відбувається тільки, коли швидкість вітру вища певного рівня.

Поширення

Північна Америка (Ґренландія, Канада, США); Європа (Швеція, Норвегія [вкл. Шпіцберген], Фінляндія, Північна Росія); Азія (Росія).

Найбільш поширені в помірно вологих пустищах і луках, дрібних болотах, уздовж водних шляхів, і в помірних снігопокривних ділянках. Росте на помірно дренованих, змішаних або тонких ґрунтах зі слабо кислою чи основною реакцією ґрунту (рН).

Галерея

• 
• 

Джерела

• Germplasm Resources Information Network (GRIN) [Архівовано 19 березня 2017 у Wayback Machine.]
• Euro+Med Plantbase [Архівовано 19 березня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• The Flora of Svalbard [Архівовано 19 березня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Flora of North America [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
• Pan-arctic flora (англ.)