Sphodromantis viridis
| Sphodromantis viridis | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Sphodromantis viridis (Forskal, 1775) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Sphodromantis viridis — вид великих богомолів роду Sphodromantis, поширений у Західній та Північній Африці, на Близькому Сході та в Південній Європі. Екологічно пластичний вид, що на початку XXI століття розширює свій ареал. Зелені, жовтуваті чи бурі богомоли, добре літають.
Великі богомоли, розмір тіла самців 5,3-6,5 см, тіла самиць — 6-7,5 см. Забарвлення всупереч видовій назві «зелений» варіює від яскраво-зеленого до жовтого та темно-бурого. Передня поверхня передніх тазиків з 3-4 великими закругленими зубцями та численними шипиками. Шипи на передніх стегнах чорні на верхівках. На надкрилах велике біле вічко.[1]
Мешкає в теплих та сухих біотопах, обирає для засідки кущі.[2] Зустрічається й у пустелях, але частіше в оазах. Має високу екологічну пластичність.[1]
Поширений від Західної Африки до Аравійського півострова: Марокко, Алжир, Мавританія, Сенегал, Нігер, Буркіна-Фасо, Чад, Лівія, Єгипет, Судан, Ефіопія, Танзанія, Уганда, Сомалі, Ізраїль, Палестина, Йорданія, Сирія, Аравійський півострів. Також відомий з Намібії.[1]
На початку XXI століття поширився у Греції, Іспанії, Португалії[3][4], Сардинії[5], на Кіпрі.
Описано 5 підвидів, які відрізняються будовою геніталій та ареалом:
- S. viridis barbara La Greca, 1967 — північні береги Африки
- S. viridis inornata Werner, 1923
- S. viridis meridionalis La Greca, 1950
- S. viridis simplex La Greca & Lombardo, 1987
- S. viridis viridis Forskal, 1775 — східне Середземномор'я та Близький Схід
Вид зображений на марках Малі (1977), Руанди (2002), Сенегалу (2010), Південної Африки (2010)[6].
- ↑ а б в Battiston R., Picciau L., Fontana P., Marshall J. (2010). Mantids of the Euro-Mediterranean Area (PDF). WBA Books. с. 158. ISBN 978-88-903323-1-9. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 7 січня 2019.(англ.)
- ↑ Sphodromantis viridis (Forsskål, 1775). Orthoptera and their ecology [Архівовано 7 січня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Marabuto, Eduardo; Rodrigues, Ivo; Henriques, Sérgio (2014). Sphodromantis viridis (Forskal, 1775): New for Portugal and new records of the rare and small mantids Apteromantis aptera (Fuente, 1894) and Perlamantis allibertii Guérin-Méneville, 1843 in the country (Mantodea: Mantidae and Amorphoscelidae). Biodiversity Data Journal. 2: e1037. doi:10.3897/BDJ.2.e1037. ISSN 1314-2828.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Oliveira, D., & Ferreira, S. Extension of the known distribution of Sphodromantis viridis (Forskål, 1775) in Portugal (Mantodea: Mantidae) Boletín de la Sociedad Entomológica Aragonesa (S.E.A.), 65 (31/12/2019): 251–252(англ.)
- ↑ Battiston, Roberto, Andria, Simone, & Ruzzante, Gianpaolo. The silent spreading of a giant mantis: a critical update on the distribution of Sphodromantis viridis (Forskål, 1775) in the Mediterranean islands (Mantodea:Mantidae). Onychium. 13: 25–30. doi:10.5281/zenodo.546318.(англ.)
- ↑ Baltazar, E. H., Gómez, B. Los Mantodea en la filatelia (Insecta: Dictyoptera) // Dugesiana. — 2019. — Т. 26, вип. 2. — С. 71-76. Архівовано з джерела 23 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.(ісп.)
- Sphodromantis viridis. Mantodea Species File (Version 5.0/5.0) [Архівовано 7 січня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
- Battiston R., Picciau L., Fontana P., Marshall J. (2010). Mantids of the Euro-Mediterranean Area (PDF). WBA Books. с. 159-160. ISBN 978-88-903323-1-9. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 7 січня 2019.(англ.)