Spinolestes
| Spinolestes | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | †Gobiconodonta |
| Родина: | †Gobiconodontidae |
| Рід: | †Spinolestes Martin, 2015 |
| Вид: | †S. xenarthrosus
|
| Біноміальна назва | |
| †Spinolestes xenarthrosus Martin, 2015
| |
Spinolestes — вимерлий рід ссавців з ранньої крейди в Іспанії. Еутриконодонт гобіконодонтового типу, відрізняється чудовим ступенем збереження, що дозволяє глибоко зрозуміти біологію нетерійських ссавців[1].
Голотип Спінолестеса, MCCMLH30000A, походить з Лас-Хойяса, Іспанія. Довжина живої тварини становила близько 24 сантиметрів і важила десь від 50 до 70 грамів. Як зразок з Консерват-Лагерштеттен, він відомий тим, що чудово добре зберігся, включаючи не лише скелет, але й численні м’які тканини, як-от хутро, шкіру, внутрішні органи та вуха (як зовнішні, так і внутрішні), що є рідкістю серед ссавців мезозою. Окрім м'яких тканин, Spinolestes також примітний своїми ксенартрозними хребцями, що збігаються з хребцями неповнозубих і, меншою мірою, у землерийок.
Волосся дуже добре збережені, аж до клітинного рівня; серед викопних ссавців він є одним з найкраще збережених[1]. Шерсть спінолеста була схожа на хутро сучасних ссавців, маючи складні волосяні фолікули з первинним і вторинним волоссям. Захисне волосся — це протошипи, подібні до шипів сучасних колючих мишей. У деяких місцях на тілі волосся, схоже, обламалося близько до шкіри та змінило колір біля зламаного кінчика — можливі ознаки дерматофітозу, що робить його першим мезозойським ссавцем із чіткими записами про шкірну інфекцію. Окрім волосся, Spinolestes також мав ороговілі щитки.
Серед скам'янілостей мезозойських ссавців також збереглися внутрішні органи, відкладення заліза, що позначає положення печінки, і мікроскопічні структури, які інтерпретуються як бронхіоли. Вони розділені кривою лінією, яка вважається грудною діафрагмою.
Вухо дуже добре збереглося. Зовнішнє вухо досить велике і широке, як у миші. Внутрішнє вухо також винятково збереглося у формі меккелевого хряща, що може мати надзвичайно важливе значення для розуміння еволюції вуха ссавців.
Кладограма за Thomas Martin et al. 2015[1]:
| Eutriconodonta |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
