Перейти до вмісту

Зерноїд великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Sporophila frontalis)
Зерноїд великий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Зерноїд (Sporophila)
Вид: Зерноїд великий
Sporophila frontalis
(Verreaux, J, 1869)
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Callirhynchus frontalis
Посилання
Вікісховище: Sporophila frontalis
Віківиди: Sporophila frontalis
EOL: 916008
ITIS: 563082
МСОП: 22723399
NCBI: 1226213

Зерноїд великий[2] (Sporophila frontalis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[3]. Мешкає в Південній Америці.

Довжина птаха становить 12,5-13 см, вага 19,8-21 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова сіра, над очима білі "брови", горло біле, під дзьобом білі "вуса". Верхня частина тіла оливково-коричнева, нижня частина тіла сіра, на крилах дві світлі смуги. Забарвлення самиць переважно оливковокоричневе, візерунок на голові відсутній, на крилах дві нечіткі коричневі смужки.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Великі зерноїди мешкають на південному сході Бразилії (від південної Баїї, Мінас-Жерайсу і Еспіріту-Санту вздовж атлантичного узбережжя до півночі штату Ріу-Гранді-ду-Сул, переважно в штатах Ріо-де-Жанейро і Сан-Паулу), іноді трапляються на півдні Парагваю та на північному сході Аргентини (Місьйонес). Вони живуть в бамбукових заростях у вологих атлантичних лісах. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря. Живляться насінням, а також комахами та їх личнками. Гніздяться у липні-вересні.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція великих зерноїдів становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Sporophila frontalis. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 24 лютого 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 24 лютого 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]