Staatenverbund
Staatenverbund[note 1] — неологізм для системи багаторівневого управління, у якій держави співпрацюють більш тісно, ніж у конфедерації, але, на відміну від федеральної держави, зберігають власний державний суверенітет. Це поняття використовується в Німеччині для опису Європейської Унії, але воно не має прямого еквівалента в інших мовах. У німецькій юриспруденції Staatenverbund є наддержавною установою, яка може здійснювати суверенні дії (нормативно-правові акти, монетарна політика тощо), але не може самостійно визначати сфери, де вона може здійснювати ці повноваження без держав-членів.
Це поняття вперше було використано в 1992 році німецьким юристом Паулем Кірхгофом, хоча його початкове значення не було юридичним. Цей термін утвердився в судовій практиці Федерального конституційного суду Німеччини з його рішенням щодо Маастрихтського договору від 1993 року.[1]
Згодом це поняття було прийнято в юриспруденції та політичних науках — як правило, без будь-якого реального усвідомлення його початкового значення — і тлумачилося як центральне положення між конфедерацією та федеральною формою правління.
У рішенні Конституційного суду Німеччини щодо Лісабонської угоди в червні 2009 року поняття Staatenverbund було визначено в більш правових рамках.[2] Таким чином, стаття 23 Основного закону Німеччини уповноважує Федеративну Республіку Німеччина брати участь у розбудові та розвитку Європейської Унії, створеного як федерація. Ця концепція передбачає тісні та довгострокові відносини між суверенними державами. На основі договорів Європейської Унії, наддержавність фактично здійснює державну владу, а його основні рамки доступні лише державам-членам та їхнім народам, і, отже, демократична легітимність[en] може бути досягнута лише через громадян держав-членів.
Таким чином, Staatenverbund є наддержавною установою, яка може здійснювати суверенні дії, але не може самостійно визначати сфери, де вона може здійснювати ці повноваження. У Європейській Унії це відображається в принципі передачі[en] [повноважень державами-членами], згідно з яким інституції Європейської Унії не можуть видавати стандарти, якщо їм це не дозволено установчими договорами ЄУ.
- ↑ Німецький термін не має еквівалента в будь-якій іншій мові, хоча його можна частково перекласти як «конфедерація держав».
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюUrsprungне вказано текст - ↑ Federal Constitutional Court Press Release No. 72/2009 of 30 June 2009. Judgment of 30 June 2009: Act Approving the Treaty of Lisbon compatible with the Basic Law; accompanying law unconstitutional to the extent that legislative bodies have not been accorded sufficient rights of participation. Архів оригіналу за 22 October 2012. Процитовано 17 November 2012.
Due to this structural democratic deficit, which cannot be resolved in an association of sovereign national states (Staatenverbund), further steps of integration that go beyond the status quo may undermine neither the States' political power of action nor the principle of conferral. The peoples of the Member States are the holders of the constituent power. The Basic Law does not permit the special bodies of the legislative, executive and judicial power to dispose of the essential elements of the constitution, i.e. of the constitutional identity (Article 23.1 sentence 3, Article 79.3 GG). The constitutional identity is an inalienable element of the democratic self-determination of a people.
The original German uses the word Staatenverbund, which they translate as "association of sovereign states", rather than the word Staatenbund (confederation of states) or Bundesstaat (federal state).
- Auer, Andreas (20 серпня 2006). The constitutional scheme of federalism. Journal of European Public Policy. Routledge. 12 (3): 419—431. doi:10.1080/13501760500091166.