Stellaria humifusa
| Stellaria humifusa | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Гвоздикові (Caryophyllaceae) |
| Рід: | Зірочник (Stellaria) |
| Вид: | S. humifusa
|
| Біноміальна назва | |
| Stellaria humifusa | |
Stellaria humifusa — вид трав'янистих рослин родини Гвоздичні (Caryophyllaceae). Етимологія: лат. humus — «ґрунт», лат. i — сполучник, лат. fusus — «розстелений»[1].
Багаторічна трав'яниста рослина, яка утворює від малих до великих килимки, за допомогою тонких кореневищ. Стебла стеляться, вільно розгалужуються, квадратні, 2–20 см, голі, вкорінюються в проксимальних вузлах. Листя сидячі; пластини від еліптичних до еліптично-ланцетних, 0.4–1.5 см × 1–5 мм, м'ясисті, основи від клиноподібних до округлих, краї цілі, верхівки від гострих до тупих, голі або з невеликою кількістю війок уздовж країв. Суцвіття з поодинокими квітами в пазухах листя; приквітки відсутні. Квіти бл. 10 мм діам.; чашолистків 5, 4–5 мм; пелюсток 5, 4–6 мм; тичинок 10. Капсули блідо-жовті, яйцеподібні, 4–5 мм, верхівки тупі. Насіння світло-коричневе, широко- і косо-ниркоподібне, 0.8–1 мм діам., від гладкого до злегка зморшкуватого. 2n = 26.
Арктична Європа (Фінляндія, Ісландія, Норвегія (вкл. Шпіцберген), Росія); Азія (Далекий Схід Росії, Сибір); Північна Америка (Гренландія, Сен-П'єр і Мікелон, Аляска, Канада).
Населяє береги озер, пляжі, болота, солончаки.
- ↑ Dictionary of Botanical Epithets [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Euro+Med Plantbase [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Flora of North America [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- flora of Svalbard [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
|
Це незавершена стаття про гвоздикові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
