Stephanorhinus hemitoechus
| Stephanorhinus hemitoechus | |
|---|---|
| |
| Череп Stephanorhinus hemitoechus | |
| |
| Реконструкція Stephanorhinus hemitoechus | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Непарнопалі (Perissodactyla) |
| Родина: | Носорогові (Rhinocerotidae) |
| Рід: | †Stephanorhinus |
| Вид: | †S. hemitoechus
|
| Біноміальна назва | |
| †Stephanorhinus hemitoechus Falconer, 1859
| |
| Синоніми | |
| |
Stephanorhinus hemitoechus — вимерлий вид носорогів, що належить до роду Stephanorhinus, який мешкав у західній Євразії, включаючи Європу, а також у Північній Африці[1] під час плейстоцену. Вперше він з'явився в Європі ≈ 600 000 років тому під час середнього плейстоцену і зберігся там аж до 40 000 років тому.
Stephanorhinus hemitoechus був великою твариною, що досягала висоти в плечах до 2 метрів[2]. Його можна відрізнити від інших видів Stephanorhinus за дуже довгим і низьким черепом. Його ніс відносно низький, а основа рога розвинена слабо. Зуби зсунуті вперед[3].
Ймовірно, вид любив помірні відкриті місцевості, багаті низькорослою рослинністю. Він демонстрував багато схожості зі своїм більш відомим вимерлим родичем, шерстистим носорогом. Ймовірно, тварина харчувалася низькорослою рослинністю у відкритих місцях проживання, а раціон змінювався залежно від місцевих умов[3][4][5][6].
В Апулії на півдні Італії виявлено, що залишки S. hemitoechus середнього пізнього плейстоцену були меншими, ніж в інших регіонах, що вказує на те, що вони могли бути острівною формою[7].
Зразки S. hemitoechus із середнього плейстоцену (478 000–424 000 років тому) з Кауне-де-л'Араго на півдні Франції демонструє численні докази бійні, вчинені архаїчними людьми (імовірно, людиною Таутавеля, знайденою на тому ж місці). Співвідношення елементів скелета свідчить про те, що на місце були перенесені лише частини тіла з найбільшою кількістю м’яса. Профіль віку кісток носорогів у печері нагадує природні криві смертності, що свідчить про те, що вибіркового полювання не було, а той факт, що сліди інших м’ясоїдних є рідкісними, означає, що трупи були отримані під час полювання чи активного збирання[8]. Череп із Куева-Дес-Куб’єрта в центральній Іспанії, датований раннім-серединним пізнім плейстоценом (~71-43 000 років тому) демонструє розломи та сліди від порізів, які, ймовірно, вчинили бійню неандертальцями. Відсутні шматки черепа не були знайдені в печері, що свідчить про те, що він був вирізаний за межами території. Є припущення, що череп зберігався як мисливський трофей разом із черепами зубра та бізона[9].
- ↑ Faith, J. Tyler (2014). Late Pleistocene and Holocene mammal extinctions on continental Africa. Earth-Science Reviews. 128: 105—121. Bibcode:2014ESRv..128..105F. doi:10.1016/j.earscirev.2013.10.009.
- ↑ Narrow-nosed Rhinoceros(Stephanorhinus hemitoechus). Gibraltar National Museum.
- ↑ а б Fortelius, M.; Mazza, P.; Sala, B. (1993). Stephanorhinus (Mammalia: Rhinocerotidae) of the Western European Pleistocene, with a revision of S. etruscus (Falconer, 1868). Palaeontographia Italica, Pisa. 80: 63—155.
- ↑ Salari, L. (2019). The Late Pleistocene faunal assemblage from Cava Muracci (Latium, Italy): Palaeoenvironmental implications for coastal central Italy during MIS 3. Comptes Rendus Palevol. 18 (1): 51—71. Bibcode:2019CRPal..18...51G. doi:10.1016/j.crpv.2018.04.006. S2CID 135071773.
- ↑ Rivals, Florent; Lister, Adrian M. (August 2016). Dietary flexibility and niche partitioning of large herbivores through the Pleistocene of Britain. Quaternary Science Reviews (англ.). 146: 116—133. Bibcode:2016QSRv..146..116R. doi:10.1016/j.quascirev.2016.06.007.
- ↑ Pandolfi, Luca; Boscato, Paolo; Crezzini, Jacopo; Gatta, Maurizio; Moroni, Adriana; Rolfo, Mario; Tagliacozzo, Antonio (2017). LATE PLEISTOCENE LAST OCCURRENCES OF THE NARROW-NOSED RHINOCEROS STEPHANORHINUS HEMITOECHUS (MAMMALIA, PERISSODACTYLA) IN ITALY. Rivista Italiana di Paleontologia e Stratigrafia (Research in Paleontology and Stratigraphy) (англ.). 123: N. 2 (2017). doi:10.13130/2039-4942/8300.
- ↑ Pandolfi, Luca; Petronio, Carmelo (2011). The small-sized rhinoceroses from the Late Pleistocene of Apulia (southern Italy). Rivista Italiana di Paleontologia e Stratigrafia. 117 (3): 509—520. doi:10.13130/2039-4942/5989.
- ↑ Chen, Xi; Moigne, Anne-Marie (November 2018). Rhinoceros ( Stephanorhinus hemitoechus ) exploitation in Level F at the Caune de l'Arago (Tautavel, Pyrénéés-Orientales, France) during MIS 12. International Journal of Osteoarchaeology (англ.). 28 (6): 669—680. doi:10.1002/oa.2682. S2CID 80923883.
- ↑ Baquedano, Enrique; Arsuaga, Juan L.; Pérez-González, Alfredo; Laplana, César; Márquez, Belén; Huguet, Rosa; Gómez-Soler, Sandra; Villaescusa, Lucía; Galindo-Pellicena, M. Ángeles; Rodríguez, Laura; García-González, Rebeca; Ortega, M.-Cruz; Martín-Perea, David M.; Ortega, Ana I.; Hernández-Vivanco, Lucía (2023). A symbolic Neanderthal accumulation of large herbivore crania. Nature Human Behaviour (англ.). 7 (3): 342—352. doi:10.1038/s41562-022-01503-7. ISSN 2397-3374. PMC 10038806. PMID 36702939.