Перейти до вмісту

The King of Limbs

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
The King of Limbs
Студійний альбом
ВиконавецьRadiohead
Дата випуску18 лютого 2011
ЗаписанийТравень 2009 — січень 2011
ЖанрЕкспериментальний рок, електроніка
Тривалість37:34
Моваанглійська
Студія звукозаписуБудинок Дрю Беррімор, Лос-Анджелес, Каліфорнія
Radiohead studio, Оксфордшир
ЛейблСамовидання, XL, TBD
ПродюсерНайджел Ґодріч
Хронологія Radiohead
Попередній
←
 In Rainbows – From the Basement
(2008)
TKOL RMX 1234567
(2011)
Наступний
→

The King of Limbs — восьмий студійний альбом англійського рок-гурту Radiohead. Він вийшов самостійно для завантаження 18 лютого 2011 року, а згодом і як фізичний реліз 28 березня через XL Recordings у всьому світі та TBD Records у Північній Америці.

Після більш традиційного інструментарію у альбомі In Rainbows (2007), The King of Limbs показав, що Radiohead відійшли від стандартних пісенних структур і методів запису. Вони розробили його разом зі своїм продюсером Найджелом Ґодрічем за допомогою семплів і лупів. Вокаліст Том Йорк описав його як «вираження дикості та мутації». На обкладинці, створеній Йорком та його давнім співавтором Стенлі Донвудом, зображено природу та духів, натхненних казками.

Radiohead не випустили жодного синглу з The King of Limbs, але випустили відеокліп на пісню «Lotus Flower» з танцюючим Йорком, який породив інтернет-мем. У 2012 році гурт розпочав міжнародний тур, в рамках якого виступив на кількох фестивалях. Щоб виконувати складні ритми наживо, вони залучили другого барабанщика, Клайва Дімера. Європейський тур був відкладений після того, як в парку Даунсв'ю в Торонто обвалилася тимчасова сцена, вбивши техніка гурту Скотта Джонсона, також було поранено ще троє людей.

Незважаючи на те, що його нетрадиційний продакшн і коротка тривалість розділили слухачів, The King of Limbs був названий одним з найкращих альбомів року такими виданнями, як The Wire, NME і PopMatters. Він був номінований у п'яти категоріях на 54-ту щорічну премію Ґреммі, в тому числі як Найкращий альбом альтернативної музики. За два місяці версія для скачування розійшлася накладом понад 300 000 копій, а вініл став бестселером у Великій Британії. Роздрібне видання дебютувало на сьомій сходинці UK Albums Chart і на шостій в американському Billboard 200, що зробило його першим альбомом Radiohead, який не отримав золотого статусу в США.

За The King of Limbs послідував альбом реміксів TKOL RMX 1234567, концертне відео The King of Limbs: Live from the Basement та позаальбомні сингли «Supercollider» і «The Butcher».

Запис

[ред. | ред. код]
Джонні Ґрінвуд написав програмне забезпечення для семплування, яке було використано для створення The King of Limbs.

Radiohead працювали над The King of Limbs з перервами, з травня 2009 по січень 2011 року, зі своїм давнім продюсером Найджелом Ґодрічем.[1] Сесії включали три тижні в будинку акторки Дрю Беррімор у Лос-Анджелесі на початку 2010 року.[2][3][4]

Radiohead хотіли уникнути повторення затяжного процесу запису свого попереднього альбому In Rainbows (2007).[5] За словами вокаліста Тома Йорка, вони відчували, що «якщо ми збираємося продовжувати, ми повинні робити це з нових причин».[6] Художник обкладинки, Стенлі Донвуд, сказав, що в той час як In Rainbows був «в значній мірі остаточною заявою», Radiohead хотіли зробити альбом, який був би більш «перехідним».[7] Мультиінструменталіст Джонні Ґрінвуд сказав «Ми не хотіли брати в руки гітари і писати послідовності акордів. Ми також не хотіли сидіти перед комп'ютером. Ми хотіли третього — грати і програмувати».[1]

У той час як Radiohead створили In Rainbows на основі живих виступів, над The King of Limbs вони працювали на основі студійних експериментів.[8] Йорк прагнув відійти від традиційних методів запису.[1] Після того, як вони з Ґодрічем зацікавилися діджеїнгом під час перебування в Лос-Анджелесі, Ґодріч запропонував двотижневий експеримент, під час якого замість звичайних інструментів гурт використовував програвачі та програмне забезпечення для емуляції вінілу.[1] За словами Найджела: «Той двотижневий експеримент перетворився на довбані півроку. І це той запис, вся історія всього цього».[9]

Radiohead зібрали більшу частину альбому, зациклюючи і редагуючи зразки своєї гри за допомогою програмного забезпечення, написаного Ґрінвудом.[1][10] Йорк писав мелодії і тексти поверх послідовностей,[11] що він порівнював з процесом монтажу фільму.[12] Гітарист Ед О'Браєн говорив: «Цегляні стіни, в які ми билися, були тоді, коли ми знали, що щось було чудовим, як 'Bloom', але не закінченим … Потім у [[[Коліна Ґрінвуд]]а] з'явилася басова партія, і Том почав співати. Ці речі раптово зробили пісню в сто разів кращою».[1] За словами Ґодріча, результатом сесій запису стала «гігантська плутанина, на розбирання якої у мене пішло близько півтора року».[13]

24 січня 2010 року Radiohead призупинили запис, щоб виступити в голлівудському театрі Генрі Фонда і зібрати кошти для благодійної організації Oxfam, яка займалася ліквідацією наслідків землетрусу на Гаїті у 2010 році. Виступ був випущений безкоштовно в Інтернеті в грудні 2010 року під назвою Radiohead for Haiti і включав виконання Йорком на акустичній гітарі майбутнього треку King of Limbs «Lotus Flower».[14]

Музика і тексти

[ред. | ред. код]
Назва альбому походить від імені Короля Кінцівок, стародавнього дерева у Савернейкському лісі, графство Вілтшир.

За словами Rolling Stone, The King of Limbs показав, що Radiohead відійшли від традиційної рок-музики та пісенних структур на користь «похмурої, важкої для ритму електроніки, льодовикових балад та ембієнтної психоделії».[15] Деякі критики відзначили вплив дабстепу.[16][17][18] Альбом містить велику кількість семплів, лупів та ембієнтних звуків,[19][20][21] в тому числі й природних, таких як пташиний спів та шум вітру.[22] Pitchfork писав, що він складається з «агресивних ритмів, зроблених з вишуканих шматочків цифрового сміття, роботоподібно повторюваних, але по-людськи нестерпних, пересохлих заростей барабанних партій, прикрашених швидкоплинними моментами мелодійного полегшення».[23] За словами О'Браєна: «Ритм — це король кінцівок! Ритм диктує запис. Це дуже важливо».[24]

За словами Йорка, The King of Limbs був «візуальним» альбомом, з текстами пісень та ілюстраціями про «дикість» і «мутацію», натхненними його екологічними проблемами.[25] Назва походить від імені Короля Кінцівок, стародавнього дуба у Савернейкському лісі у Вілтширі, недалеко від Тоттенхем-хаусу, де Radiohead записували In Rainbows.[26]

Перший трек, «Bloom», був натхненний документальним серіалом BBC про природу Блакитна планета.[27] Він відкривається фортепіанним лупом і містить валторни та складні ритми.[22][28] «Morning Mr. Magpie» містить «неспокійні гітари».[22] «Little by Little» поєднує «руйнування гітарних форм» і «брязкіт» перкусії.[28] «Feral» містить розрізнені вокальні семпли[20] і «мульчовані» барабани.[28] «Lotus Flower» особлива синтезаторним басом і фальцетом Йорка.[22] «Codex» — фортепіанна балада зі «спектральними» валторнами і струнними[22] і драм-машиною Roland TR-808.[3] «Give Up the Ghost» — балада під акустичну гітару з багаторівневими вокальними гармоніями.[22] Заключний трек, «Separator», містить гітари, «крихку» барабанну установку і ехо-вокал.[22]

The King of Limbs складається з восьми треків і триває 37 хвилин і є найкоротшим альбомом Radiohead.[29] О'Браєн пояснив, що ідеальний альбом Radiohead має тривати близько 40 хвилин, і навів як приклад альбом Марвіна Гея What's Going On 1971 року, який є класикою і коротший за The King of Limbs.[30]

Художнє оформлення та пакування

[ред. | ред. код]

Обкладинка The King of Limbs була створена Йорком спільно з давнім приятелем-художником Radiohead Стенлі Донвудом.[31] Як і в попередніх альбомах Radiohead, Донвуд працював під час запису гурту неподалік.[32] Він намалював олійні портрети учасників Radiohead у стилі Герхарда Ріхтера, але відмовився від них, оскільки «я ніколи раніше не малював олійними фарбами, і я не Герхард Ріхтер, тож це була просто серія намальованих катастроф».[33] Натомість музика наштовхнула Донвуда на думку про «величезні різнокольорові собори дерев, з музикою, що відлунювала від гілок, а дивна фауна ховалася в тумані».[32] Він і Йорк малювали дерева з очима, кінцівками, ротами та обличчями,[32] створюючи «дивних багаторуких істот», натхненних північноєвропейськими казками.[34]

Для спеціального видання The King of Limbs Донвуд хотів створити щось «у стані потоку».[32] Він обрав газету, яка вицвітає під сонячним світлом, через її пересихаючу властивість,[34] що відображає природну тематику альбому, віддзеркалюючи природний розпад живих істот.[32] Донвуд черпав натхнення з підпільних газет і журналів 1960-х років, таких як Oz та International Times.[32] Спеціальне видання включає аркуш з ілюстраціями на промокальному папері, який використовувався для розповсюдження ЛСД; Донвуд сказав: «Теоретично я не пропонував би щось таке незаконне, але хтось міг би… І я не думаю, що це робилося раніше як маркетингова річ.»[35] Спеціальне видання було номіновано на 54-ту церемонію вручення премії Ґреммі в категорії Найкраще пакування в коробці або спеціальна лімітована серія.[36]

Реліз

[ред. | ред. код]

Radiohead анонсували The King of Limbs на своєму сайті 14 лютого 2011 року.[37] Альбом вийшов 18 лютого, на день раніше, оскільки сайт був готовий раніше запланованого терміну.[15] Версія для завантаження продавалася за £6,[38] а спеціальне видання альбому, випущене 9 травня 2011 року, продавалося за £30.[38] Спеціальне видання містить альбом на CD і двох 10-дюймових вінілових платівках, додаткову обкладинку, спеціальний конверт і «кольоровий шматок пластикової упаковки, що розкладається».[38] The King of Limbs був випущений на CD і вінілі 28 березня 2011 року[39] лейблами XL Recordings у Великій Британії, TBD у США і Hostess Entertainment в Японії.[40]

16 квітня 2011 року Radiohead випустили ще два треки з сесій King of Limbs, «Supercollider» і «The Butcher», як подвійний сингл до Дня магазину звукозапису. Через кілька днів треки були випущені у вигляді безкоштовного завантаження для тих, хто придбав The King of Limbs на сайті Radiohead.[41] У червні 2011 року Radiohead анонсували серію реміксів на King of Limbs від різних електронних виконавців.[42] Йорк сказав, що гурт хотів експериментувати з музикою, віддавши її реміксерам, і йому сподобалася ідея, що вона не була «зафіксована і викарбувана на камені».[43] Ремікси увійшли до альбому TKOL RMX 1234567, який був випущений у вересні 2011 року.[44]

Radiohead виконали The King of Limbs повністю для проєкту The King of Limbs: Live from the Basement, що транслювався в липні 2011 року і вийшов на DVD і Blu-ray в грудні 2011 року.[45][46] Ґодріч сказав, що цей виступ був спробою знову записати «дуже механізований» альбом і показати його в новому світлі.[47] 11 лютого 2014 року Radiohead випустили додаток Polyfauna, що містить музику і зображення з The King of Limbs.[48] 2017 року Radiohead співпрацювали з кінокомпозитором Гансом Циммером для запису нової версії «Bloom» для документального природничого серіалу на BBC Блакитна планета II. Трек «(ocean) bloom» містить новий вокал Йорка, записаний разом з концертним оркестром BBC. У прес-релізі Йорк сказав, що «Bloom» був натхненний оригінальним серіалом Блакитна планета, і що це «чудово, що він зміг пройти повне коло з піснею».[27]

Промо

[ред. | ред. код]
Співак Том Йорк роздавав безкоштовну промо-газету The King of Limbs біля магазину Rough Trade у Лондоні

18 лютого Radiohead випустили на YouTube кліп на пісню «Lotus Flower»,[15] в якому показали чорно-білі кадри з танцюючим Йорком. Режисером кліпу став Гарт Дженнінгс, а хореографом — Вейн Макгрегор.[49] Відео надихнуло на створення інтернет-мему «Танцюючий Том Йорк», в якому фанати заміняли аудіо або відредаговували візуальний ряд,[50] а «#thomdance» став популярним гештегом у Твіттері.[51] Промо-трансляція кліпу на токійському переході Сібуя була скасована з міркувань безпеки.[52]

28 березня 2011 року, з метою просування роздрібного релізу The King of Limbs, Radiohead розповсюдили безкоштовну газету Universal Sigh у незалежних музичних магазинах по всьому світу.[53] Донвуд і Йорк особисто розповсюджували примірники газети у музичному магазині Rough Trade у східному Лондоні.[54] Universal Sigh — це 12-сторінковий таблоїд, створений під впливом таких безплатних газет, як LA Weekly або London Lite, надрукований як веб-офсетна літографія на газетному папері.[55] Газета містила ілюстрації, поезію та тексти пісень, а також оповідання Донвуда, Джея Гріффітса та Роберта Макфарлейна.[56]

Тур

[ред. | ред. код]

Radiohead не грали The King of Limbs наживо кілька місяців після релізу, оскільки Йорк хотів продовжити студійну роботу, а на аранжування альбому для виступу потрібен був час.[1] Для виконання складних ритмів вони залучили другого барабанщика Клайва Дімера, який працював з гуртами Portishead і Get the Blessing. Селвей сказав: «Це було захоплююче. Один грав у традиційній манері, інший майже імітував драм-машину. Це була штовханина, як гра дітей, дуже цікаво».[57] Дімер приєднався до Radiohead і у наступних турах.[58]

24 червня 2011 року Radiohead зіграли неанонсований виступ на сцені Park на фестивалі Ґластонбері 2011 року, виконуючи переважно новий матеріал. Критик The Guardian Розі Свеш дала змішану оцінку виступу, зазначивши, що публіка сподівалася на старі пісні.[59] У вересні Radiohead відіграли два концерти в нью-йоркському Roseland Ballroom,[60] а також виступили на прем'єрі сезону Saturday Night Live[61] і в годинному спеціальному випуску The Colbert Report.[62] У 2012 році Radiohead гастролювали Європою, Північною Америкою та Азією, виступивши на фестивалях Bonnaroo, Coachella і Fuji Rock.[63] Вони грали переважно на аренах, оскільки О'Браєн сказав, що «точний і детальний» матеріал King of Limbs не підходить для відкритих майданчиків.[64]

16 червня 2012 року під час підготовки до концерту в торонтському парку Даунсв'ю обвалилася сцена, в результаті чого загинув барабанний технік Скотт Джонсон і ще троє членів команди Radiohead отримали поранення.[65] Концерт було скасовано, а дати гастролей Radiohead в Європі перенесено.[66] Після перенесення туру Radiohead вшанували пам'ять Джонсона і сценічної команди на наступному концерті у французькому місті Нім у липні.[67] У 2013 році Live Nation Canada Inc, двом іншим організаціям та інженеру було пред'явлено 13 звинувачень.[68] Після затримки, спричиненої неправильним судовим розглядом, справу було закрито у 2017 році згідно з Правилом Джордана, яке накладає часові обмеження на справи.[68] Radiohead випустили заяву, в якій засудили це рішення.[69] Розслідування 2019 року винесло вердикт про смерть через нещасний випадок.[70]

Продажі

[ред. | ред. код]

На сайті Radiohead, де він був ексклюзивно доступний протягом майже двох місяців до виходу в роздріб, The King of Limbs було продано від 300 000 до 400 000 завантажених копій.[1] За оцінками співменеджера Radiohead Кріса Хаффорда, Radiohead заробили на The King of Limbs більше грошей, ніж на будь-якому з їхніх попередніх альбомів, оскільки більшість продажів було здійснено через їхній сайт без залучення звукозаписної компанії.[1]

Роздрібне видання дебютувало на сьомій сходинці UK Albums Chart,[71] перервавши серію із п'яти послідовних альбомів Radiohead номер один у Великобританії,[72] і розійшлося тиражем 33,469 копій за перший тиждень.[71] Вінілове видання, не враховуючи продаж спеціальних видань, було продано понад 20 000 копій у Великій Британії в першій половині 2011 року, що склало 12 % від усіх проданих за цей період вінілів,[73] і стало найбільш продаваним вініловим альбомом 2011 року.[32] Станом на квітень 2015 року це був другий найбільш продаваний вініл десятиліття у Великій Британії.[74]

У США роздрібне видання дебютувало на шостому місці в чарті Billboard 200, продажі за перший тиждень склали 69 000 копій.[75] Наступного тижня воно досягло третього місця, найвищої позиції, продавши 67 000 копій.[76] До квітня 2012 року було продано 307 000 роздрібних копій The King of Limbs у США, що зробило його першим альбомом Radiohead, який не отримав там золотої сертифікації.[1] Це було пов'язано з несподіваним релізом; спів-менеджер Radiohead Брайс Едж сказав, що деякі шанувальники навіть не здогадувалися про випуск нового альбому Radiohead.[1]

Відгуки критиків

[ред. | ред. код]
Професійні огляди
Сукупні оцінки
Джерело Рейтинг
AnyDecentMusic? 7.6/10[78]
Metacritic 80/100[77]
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 3.5/5 зірок[19]
The A.V. Club B+[79]
Entertainment Weekly B[80]
The Guardian 4/5 зірок[81]
The Independent 4/5 зірок[82]
NME 7/10[83]
Pitchfork 7.9/10[28]
Q 4/5 зірок[84]
Rolling Stone 4/5 зірок[85]
Spin 8/10[86]

На сайті Metacritic, який агрегує оцінки мейнстрімних критиків, The King of Limbs отримав середній бал 80 на основі 40 рецензій, що означає «загалом схвальні відгуки».[77] Майкл Бродо з The Boston Globe похвалив «напружений спокій, який підтримують ці вісім пісень — спокій, який, здається, постійно готовий тріснути», і написав, що «там, де In Rainbows був м'яким, але жвавим — альбомом, який, здавалося, кудись рухався, — ці пісні моторошнуваті і підступні, вони повзуть, як тіні».[87] Корі Біслі з PopMatters писав: «The King of Limbs — прекрасний альбом, який вимагає більш усвідомленого прослуховування, ніж його попередник, але при цьому викликає не менше — якщо не більше — захоплення».[88]

Франсуа Маршан з Vancouver Sun сказав, що The King of Limbs «поєднує багато різних стилів Radiohead» і «вартий уваги».[89] Критик Роберт Крістгау нагородив його двозірковою «почесною згадкою» і рекомендував пісні «Little by Little» і «Bloom».[90] Критик Quietus Бен Грем вважав, що це може бути найкращою роботою Radiohead, написавши, що він повернувся до стилю альбомів Kid A і Amnesiac з «більшою зрілістю і вагою досвіду, який збагачує як пісні, так і процес».[91]

Дехто вважав, що The King of Limbs був менш інноваційним, ніж попередні альбоми Radiohead. Марк Питлик з Pitchfork писав, що це був «пройдений шлях для Radiohead, і хоча він продовжує приносити корисні результати, але не вистачає фірмового прагнення гурту змінити правила гри».[28] Редактор AllMusic Стівен Томас Ерлвайн описав його як «Radiohead роблять те, що вони роблять… без спалахів і претензій, плавно переходячи від ролі першопрохідців до ремісників».[19] Люк Льюїс з NME вважав, що це «альбом, який викликає повагу до ремесла, а не поклоніння перед його величчю».[83]

У Los Angeles Times Енн Пауерс писала, що The King of Limbs розділив слухачів: дехто вважав його занадто стриманим, абстрактним, «похмурим» або занадто схожим на попередні роботи Radiohead.[21] Деякі шанувальники, які роками чекали на продовження In Rainbows, були розчаровані коротшим альбомом, який здавався «відносно розрізненим». Поширилися безпідставні чутки про швидкий вихід другого альбому,[92] підкріплені текстом заключного треку «Separator»: «Якщо ти думаєш, що це кінець, то ти помиляєшся» («If you think this is over then you're wrong»).[93]

У статті 2015 року для Stereogum Раян Ліс дійшов висновку, що The King of Limbs був «дуже хорошою, місцями чудовою музикою ключового гурту, яка, тим не менш, відчувалася як певне розчарування, тому що це не був, зрештою, якийсь геніальний удар, якого ніхто з нас не очікував».[92] Багато слухачів віддали перевагу The King of Limbs: Live from the Basement,[93] зокрема Ліс, який писав: «Ви чуєте м'язи, рух і тіла, що існують там, де вичерпана винахідливість електронних імпульсів Radiohead почала робити їхню записану музику крихкою».[92]

У 2021 році критик Consequence of Sound Джордан Блюм і автор Stereogum Кріс Девілль написали, що The King of Limbs залишається найбільш суперечливим альбомом Radiohead.[93][94] Деякі фанати вважали його занадто коротким,[93] або занадто «поверхневим і ефемерним».[94] Блюм і Девілль пояснювали розчарування очікуваннями від «теплого і доступного» альбому In Rainbows,[93] чий новаторський реліз «плати скільки хочеш» посилив вплив Radiohead.[94] Девілль також припускав, що порядок виконання, з менш доступними піснями в першій половині, втратив частину слухачів.[93]

Нагороди

[ред. | ред. код]

King of Limbs був названий одним з найкращих альбомів 2011 року кількома виданнями, серед яких The Wire,[95] The Guardian,[96] Mojo,[97] NME,[98] PopMatters,[99] Uncut[100] та Rolling Stone.[101] На 54-й церемонії вручення премії Ґреммі він був номінований у категоріях Найкращий альбом альтернативної музики та Найкраще пакування в коробці або спеціальної лімітованої серії. «Lotus Flower» була номінована у категоріях Найкраще короткометражне музичне відео, Найкраще рок-виконання та Найкраща рок-пісня.[36]

Список композицій

[ред. | ред. код]

Всі пісні написані Radiohead.

#НазваТривалість
1.«Bloom»5:15
2.«Morning Mr Magpie»4:41
3.«Little by Little»4:27
4.«Feral»3:13
5.«Lotus Flower»5:01
6.«Codex»4:47
7.«Give Up the Ghost»4:50
8.«Separator»5:20
37:34

Персоналії

[ред. | ред. код]

Чарти

[ред. | ред. код]

Сертифікація та продажі

[ред. | ред. код]
Сертифікати продажів для The King of Limbs
Регіон Сертифікація Продажі
Канада (Music Canada)[117] Золотий 40 000^
Іспанія — 2,287[118]
Велика Британія (BPI)[119] Золотий 100 000^
США — 370,000[120]

^відвантаження, що базуються лише на сертифікаціях

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Fricke, David (26 квітня 2012). Radiohead reconnect. Rolling Stone. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 24 лютого 2024.
  2. ↑ Michaels, Sean (23 березня 2011). Did Radiohead record King of Limbs at Drew Barrymore's house?. The Guardian. London. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 24 лютого 2024.
  3. ↑ а б BBC Radio 6 Music - Gilles Peterson, Four Tet sits in. BBC. 17 листопада 2018. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 24 лютого 2024.
  4. ↑ Have Radiohead recorded a new album in Hollywood?. NME. 4 лютого 2010. Процитовано 24 лютого 2024.
  5. ↑ Rodrigo Davies (21 червня 2010). Ed O'Brien says band have changed direction with new material. BBC. Архів оригіналу за 25 червня 2010. Процитовано 24 лютого 2024.
  6. ↑ 'Everything in Its Right Place' interview outtake: "Outtake from my recent @npratc interview with Thom and Ed. About the weirdness of celebrity". All Things Considered. Архів оригіналу за 24 квітня 2012. Процитовано 24 лютого 2024.
  7. ↑ Take Cover: Radiohead: The King of Limbs. Pitchfork. Архів оригіналу за 5 травня 2011. Процитовано 24 лютого 2024. [Архівовано 2011-05-05 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Oliveira, Michael (20 вересня 2010). Radiohead going back to the studio to 'take stock' of new recorded material. The Canadian Press. Архів оригіналу за 7 липня 2011. Процитовано 24 лютого 2024. [Архівовано 2011-07-07 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Greene, Andy (8 червня 2017). 19 Things We Learned Hanging Out With Radiohead. Rolling Stone. Архів оригіналу за 8 червня 2017. Процитовано 24 лютого 2024.
  10. ↑ Buxton, Adam (7 липня 2013). Colin Greenwood, Jonny Greenwood and Adam Buxton sit in, Jarvis Cocker's Sunday Service. BBC Radio 6 Music. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 24 лютого 2024.
  11. ↑ Al tuntún (2 вересня 2011). Uno tiene que encontrar su voz. Архів оригіналу за 29 листопада 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  12. ↑ Everything In Its Right Place. All Things Considered. 7 October 2011. NPR.
  13. ↑ Snapes, Laura (25 лютого 2020). Nigel Godrich: your questions answered on Radiohead, Macca and Marmite. The Guardian. ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2024.
  14. ↑ Appleford, Steve (25 січня 2010). Radiohead Rock For Haiti at Small Los Angeles Benefit Show. Rolling Stone. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 24 лютого 2024.
  15. ↑ а б в Matthews, Perpetua (18 лютого 2011). Radiohead Release New Album The King of Limbs One Day Early. Rolling Stone. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 24 лютого 2024.
  16. ↑ McCormick, Neil (11 February 2011). «Radiohead: King of Limbs, Album Review» [Архівовано 21 листопада 2018 у Wayback Machine.]. The Daily Telegraph. Telegraph Media Group.
  17. ↑ Hermes, Will (18 February 2011). «Radiohead's 'The King of Limbs': A Track-by-Track Breakdown» [Архівовано 20 вересня 2017 у Wayback Machine.]. Rolling Stone.
  18. ↑ Downer, Adam (19 February 2011). «Radiohead — The King of Limbs (staff review)» [Архівовано 3 лютого 2013 у Archive.is]. Sputnikmusic.
  19. ↑ а б в Erlewine, Stephen Thomas. The King of Limbs – Radiohead. AllMusic. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 24 лютого 2024.
  20. ↑ а б Alexis Petridis (25 лютого 2011). Radiohead: The King of Limbs review. The Guardian. London. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 24 лютого 2024.
  21. ↑ а б Powers, Ann. Snap Judgment: Radiohead's The King of Limbs. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 5 березня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  22. ↑ а б в г д е ж Gill, Andy (19 лютого 2011). Listen: The King of Limbs, Radiohead – Reviews. The Independent. London. Архів оригіналу за 20 лютого 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  23. ↑ Harvell, Jess. Radiohead: TKOL RMX 1234567. Pitchfork. Архів оригіналу за 22 травня 2020. Процитовано 24 лютого 2024.
  24. ↑ O'Brien, Ed (12 квітня 2012). Radiohead: Amor y Luz. La Semana De Frente (Інтерв'ю). Інтерв'юери: Por Rulo.
  25. ↑ 'Everything in Its Right Place' interview outtake: "Another outtake from my @Radiohead interview on @npratc with Thom and Ed. What's The King of Limbs about?". All Things Considered. Архів оригіналу за 10 жовтня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  26. ↑ Goodwyn, Tom (16 лютого 2011). Radiohead unveil first King of Limbs band photo. NME. Процитовано 24 лютого 2024.
  27. ↑ а б The ultimate chill out song? Radiohead record new music for David Attenborough's Blue Planet 2. The Telegraph. Press Association. 14 вересня 2017. ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 12 квітня 2018. Процитовано 24 лютого 2024.
  28. ↑ а б в г д Pytlik, Mark (24 лютого 2011). Radiohead: The King of Limbs. Pitchfork. Архів оригіналу за 23 квітня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  29. ↑ Radiohead The King of Limbs Album Review. Rolling Stone. 17 березня 2011. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 24 лютого 2024.
  30. ↑ Radio 5 live Programmes – Fighting Talk, Music Special. BBC. 16 квітня 2011. Архів оригіналу за 24 квітня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  31. ↑ Goodman, Elizabeth (12 червня 2006). Radiohead's Secret Weapon. Rolling Stone. Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 24 лютого 2024. [Архівовано 2018-03-03 у Wayback Machine.]
  32. ↑ а б в г д е ж Bennett, Ross (29 листопада 2011). Radiohead Breathe New Life into Vinyl. Mojo. Архів оригіналу за 7 квітня 2012. Процитовано 24 лютого 2024.
  33. ↑ NME Blogs | Stanley Donwood on the Stories Behind His Radiohead Album Covers. NME.COM. 27 вересня 2013. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 24 лютого 2024.
  34. ↑ а б Stanley Donwood: Work on Paper. Creative Review. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 24 лютого 2024. [Архівовано 2012-09-30 у Wayback Machine.]
  35. ↑ Williams, Ezra (27 квітня 2011). The King of Limbs newspaper album by Stanley Donwood. Creative Review. Архів оригіналу за 19 березня 2015. Процитовано 24 лютого 2024. [Архівовано 2015-03-19 у Wayback Machine.]
  36. ↑ а б Nominess and Winners. Grammy.com. 1 грудня 2011. Архів оригіналу за 1 грудня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  37. ↑ Radiohead releasing new album The King Of Limbs on Saturday (19 Feb). NME. 14 лютого 2011. Архів оригіналу за 18 лютого 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  38. ↑ а б в Swash, Rosie (14 лютого 2010). Radiohead to release new album this Saturday. The Guardian. London: GMG. OCLC 60623878. Архів оригіналу за 25 грудня 2013. Процитовано 24 лютого 2024.
  39. ↑ Ela, Priya (22 березня 2011). Radiohead thank Drew Barrymore on The King Of Limbs sleeve. NME (брит.). Процитовано 24 лютого 2024.
  40. ↑ Comer, M. Tye (14 лютого 2010). Radiohead to Release New Album, 'King of Limbs,' on Feb. 19. Billboard. Billboard. Архів оригіналу за 9 вересня 2014. Процитовано 24 лютого 2024.
  41. ↑ Peoples, Glenn (20 квітня 2011). Radiohead thanks online buyers with two free tracks. Billboard (англ.). Процитовано 24 лютого 2024.
  42. ↑ O'Neal, Sean (6 червня 2011). Radiohead to repackage The King of Limbs again as a vinyl remix series. The A.V. Club. Архів оригіналу за 9 червня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  43. ↑ Radiohead's Thom Yorke: 'Remix culture is healthy for music' – audio. NME (брит.). 27 вересня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  44. ↑ Hyden, Steven (9 вересня 2011). Radiohead remix album set for release in September. The A.V. Club. Архів оригіналу за 22 жовтня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  45. ↑ Jonathan, Emma (3 травня 2011). BBC Worldwide takes exclusive Radiohead performance to the world. BBC. Архів оригіналу за 7 лютого 2012. Процитовано 24 лютого 2024.
  46. ↑ Radiohead: From the Basement – on DVD and BluRay. 9 листопада 2011. Архів оригіналу за 10 листопада 2011. Процитовано 24 лютого 2024. [Архівовано 2011-11-10 у Wayback Machine.]
  47. ↑ Nigel Godrich talks from the Basement's return, Radiohead webcasts, and more. Pitchfork (амер.). 2 серпня 2021. Процитовано 24 лютого 2024.
  48. ↑ Carrie Battan (11 лютого 2014). Radiohead Release PolyFauna App. Pitchfork. Архів оригіналу за 14 лютого 2014. Процитовано 24 лютого 2024.
  49. ↑ Young, Alex (18 лютого 2011). Watch: Radiohead – 'Lotus Flower'. Consequence of Sound. Архів оригіналу за 19 грудня 2018. Процитовано 24 лютого 2024.
  50. ↑ Adam Markovitz. Dancing Thom Yorke meme meets Lady Gaga, Guns N' Roses, 'Black Swan': Which is your favorite?. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 24 лютого 2024.
  51. ↑ Mike Diver (18 лютого 2011). Review of Radiohead — The King of Limbs. BBC. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 24 лютого 2024.
  52. ↑ Wilks, Jon (18 лютого 2012). Radiohead tweet Tokyo. Time Out Tokyo. Архів оригіналу за 20 липня 2012. Процитовано 24 лютого 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) [Архівовано 2012-07-20 у Wayback Machine.]
  53. ↑ Radiohead fans read all about it in the Universal Sigh. The Guardian. 28 березня 2011. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 24 лютого 2024.
  54. ↑ Stanley Donwood on Radiohead's Universal Sigh newspaper. NME. 4 квітня 2011. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 24 лютого 2024.
  55. ↑ Stanley Donwood on Radiohead's The Universal Sigh newspaper. NME. 4 квітня 2011. Архів оригіналу за 9 квітня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  56. ↑ Phillips, Amy (28 березня 2011). Read the Radiohead newspaper. Pitchfork. Архів оригіналу за 18 квітня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  57. ↑ Phil Selway and the evolution of rock drumming in the digital age. Mono. 9 листопада 2014. Архів оригіналу за 10 листопада 2014. Процитовано 24 лютого 2024.
  58. ↑ Monroe, Jazz (20 травня 2016). Radiohead in Amsterdam: a tour opener live blog. Pitchfork. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 24 лютого 2024.
  59. ↑ Swash, Rosie (24 червня 2011). Radiohead at Glastonbury 2011 — review. The Guardian (англ.). Процитовано 24 лютого 2024.
  60. ↑ Fusilli, Jim (29 вересня 2011). Radiohead rocks Roseland. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 31 жовтня 2011. Процитовано 26 жовтня 2011.
  61. ↑ Anderson, Kyle (27 вересня 2011). Radiohead drop woozy 'Lotus Flower' and 'Staircase' on SNL: What did you think?. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 24 лютого 2024.
  62. ↑ Freeman, Hadley (27 вересня 2011). Radiohead deliver a few surprises on The Colbert Report. The Guardian. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 24 лютого 2024.
  63. ↑ Young, Alex (5 травня 2012). Radiohead announces more U.S. tour dates. Consequence of Sound. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 24 лютого 2024.
  64. ↑ Garvan, Sinead (4 лютого 2011). Radiohead UK arena tour. BBC Radio 6 Music. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 24 лютого 2024.
  65. ↑ Radiohead stage collapse 'kills one' in Canada. BBC News. 17 червня 2012. Архів оригіналу за 6 червня 2015. Процитовано 24 лютого 2024.
  66. ↑ Radiohead Cancel Shows, Release Statement on Stage Collapse. 21 червня 2012. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 24 лютого 2024.
  67. ↑ Radiohead Honor Late Drum Tech at First Show Since Stage Collapse | Music News. Rolling Stone. 11 липня 2012. Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 24 лютого 2024. [Архівовано 2012-07-14 у Wayback Machine.]
  68. ↑ а б 'I feel so let down by Canada': Radiohead and drum tech's parents demand answers in his Toronto death. CBC News. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 24 лютого 2024.
  69. ↑ Monroe, Jazz (8 вересня 2017). Radiohead on stalled stage collapse case: "We are appalled". Pitchfork (англ.). Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 24 лютого 2024.
  70. ↑ Sodomsky, Sam (11 квітня 2012). Radiohead share statement following stage collapse inquest. Pitchfork. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 24 лютого 2024.
  71. ↑ а б в Jones, Alan (3 квітня 2011). Adele claims album record but loses to Lopez in singles. Music Week. United Business Media. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  72. ↑ Radiohead. Official Charts Company. Процитовано 24 лютого 2024.
  73. ↑ Lindvall, Helienne (22 липня 2011). Behind the music: Should the music industry put digital first?. The Guardian. London. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 24 лютого 2024.
  74. ↑ The Official Top 40 Biggest Vinyl Singles and Albums of the decade so far. Official Charts Company. 13 квітня 2015. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 24 лютого 2024.
  75. ↑ Caulfield, Keith (6 квітня 2011). Britney Spears Snares Sixth No. 1 on Billboard 200 with 'Femme Fatale. Billboard. Los Angeles: Prometheus Global Media. Архів оригіналу за 8 травня 2013. Процитовано 24 лютого 2024.
  76. ↑ а б в г д Caulfield, Keith (13 квітня 2011). Adele's '21' Hits 1 Million, Returns to No. 1 on Billboard 200. Billboard. Los Angeles: Prometheus Global Media. Архів оригіналу за 13 лютого 2013. Процитовано 24 лютого 2024.
  77. ↑ а б Reviews for The King of Limbs by Radiohead. Metacritic. Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 24 лютого 2024.
  78. ↑ The King of Limbs by Radiohead reviews. AnyDecentMusic?. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 24 лютого 2024.
  79. ↑ Hyden, Steven (22 лютого 2011). Radiohead: The King of Limbs. The A.V. Club. Архів оригіналу за 2 жовтня 2014. Процитовано 24 лютого 2024.
  80. ↑ Petrusich, Amanda (24 червня 2011). The King of Limbs. Entertainment Weekly. № 1144. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 24 лютого 2024.
  81. ↑ Petridis, Alexis (24 лютого 2011). Radiohead: The King of Limbs – review. The Guardian. London. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 24 лютого 2024.
  82. ↑ Gill, Andy (19 лютого 2011). First listen: The King of Limbs, Radiohead. The Independent. London. Архів оригіналу за 20 лютого 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  83. ↑ а б Lewis, Luke (26 лютого 2011). Album review: Radiohead – The King of Limbs (XL). NME. Архів оригіналу за 1 квітня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  84. ↑ Radiohead: The King of Limbs. Q (298): 106. May 2011.
  85. ↑ Dolan, Jon (24 лютого 2011). The King of Limbs. Rolling Stone. Архів оригіналу за 3 січня 2012. Процитовано 24 лютого 2024.
  86. ↑ Martins, Chris (22 лютого 2011). Radiohead, 'The King of Limbs' (Ticker Tape). Spin. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 24 лютого 2024.
  87. ↑ Brodeur, Michael (23 лютого 2011). Radiohead fans' patience pays off. The Boston Globe. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 24 лютого 2024.
  88. ↑ Beasley, Corey (21 лютого 2011). Radiohead: The King of Limbs. PopMatters. Архів оригіналу за 28 квітня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  89. ↑ Marchand, Francois (19 лютого 2011). Multi-faceted King of Limbs worth embracing. Vancouver Sun. Архів оригіналу за 23 лютого 2011. Процитовано 24 лютого 2024. [Архівовано 2011-02-23 у Wayback Machine.]
  90. ↑ Christgau, Robert (15 листопада 2011). Odds and Ends 002. MSN Music. Архів оригіналу за 3 січня 2012. Процитовано 24 лютого 2024.
  91. ↑ Graham, Ben (19 лютого 2011). A Track-By-Track Review of Radiohead's King of Limbs. The Quietus. Процитовано 24 лютого 2024.
  92. ↑ а б в Leas, Ryan (10 березня 2015). In defense of The King of Limbs. Stereogum. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 24 лютого 2024.
  93. ↑ а б в г д е Deville, Chris (18 лютого 2021). Radiohead's The King Of Limbs came out 10 years ago today. Stereogum (англ.). Процитовано 24 лютого 2024.
  94. ↑ а б в Jordan, Blum (18 лютого 2021). The King of Limbs remains a crucial piece of the Radiohead puzzle. Consequence of Sound (амер.). Процитовано 24 лютого 2024.
  95. ↑ 2011 Rewind: Releases of the Year 1–10. The Wire. № 335. London. January 2012. с. 32. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 24 лютого 2024 — через Exact Editions. (необхідна підписка)
  96. ↑ Jonze, Tim (1 грудня 2011). The best albums of 2011: 50–11. TheGuardian.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2013. Процитовано 24 лютого 2024.
  97. ↑ MOJO's Top 50 Albums Of 2011. Stereogum. 2 грудня 2011. Архів оригіналу за 5 грудня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  98. ↑ Chester, Tim (8 грудня 2011). NME's Top 50 Albums of the Year 2011. NME. Архів оригіналу за 21 грудня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  99. ↑ The 75 Best Albums of 2011, Page 7 of 8. Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 24 лютого 2024.
  100. ↑ Uncut's Top 50 Albums Of 2011. 29 листопада 2011. Архів оригіналу за 11 грудня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  101. ↑ 50 Best Albums of 2011. Rolling Stone. 9 грудня 2011. Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 24 лютого 2024.
  102. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Radiohead – The King of Limbs – hitparade.ch. Hung Medien. Архів оригіналу за 5 січня 2014. Процитовано 24 лютого 2024.
  103. ↑ Radiohead Album & Song Chart History. Canadian Albums Chart for Radiohead. Nielsen Business Media. Процитовано 24 лютого 2024.
  104. ↑ Chartverfolgung / Radiohead / Longplay. Media Control Charts (нім.). PhonoNet GmbH. Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  105. ↑ Chart Track. Irish Albums Chart. GfK. Архів оригіналу за 14 червня 2012. Процитовано 24 лютого 2024. [Архівовано 2012-06-14 у Wayback Machine.]
  106. ↑ 2011年04月第3週の邦楽アルバムランキング情報 (яп.). Oricon. 13 квітня 2011. Архів оригіналу за 24 жовтня 2012. Процитовано 24 лютого 2024.
  107. ↑ Official Scottish Albums Chart Top 100. Official Charts Company. Процитовано 24 лютого 2024.
  108. ↑ spanishcharts.com – Eric Clapton – Clapton. PROMUSICAE. Hung Medien. Архів оригіналу за 2 листопада 2012. Процитовано 24 лютого 2024.
  109. ↑ Jaaroverzichten 2011: Alternative Albums (нід.). Ultratop Flanders. Архів оригіналу за 16 вересня 2018. Процитовано 24 лютого 2024.
  110. ↑ Rapports Annuels 2011: Albums (фр.). Ultratop Wallonia. Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 24 лютого 2024.
  111. ↑ Top Albums annuel (physique + téléchargement + streaming) (фр.). SNEP. 2011. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 24 лютого 2024.
  112. ↑ End of Year Charts: 2011 (PDF). UKChartsPlus. с. 8. Архів (PDF) оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 24 лютого 2024.
  113. ↑ Billboard 200 Albums – Year-End 2011. Billboard. Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 24 лютого 2024.
  114. ↑ Alternative Albums – Year-End 2011. Billboard. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 24 лютого 2024.
  115. ↑ Independent Albums – Year-End 2011. Billboard. Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 24 лютого 2024.
  116. ↑ Top Rock Albums – Year-End 2011. Billboard. Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 24 лютого 2024.
  117. ↑ Canadian album certifications – Radiohead – The King of Limbs. Канадська асоціація компаній звукозапису (CRIA).
  118. ↑ Britney, 4.621 copias; Radiohead, 2.287. El Mundo (ісп.). 28 березня 2011. Процитовано 24 лютого 2024.
  119. ↑ British album certifications – Radiohead – The King of Limbs (Англійська) . Британська асоціація виробників фонограм (BPI).
  120. ↑ Radiohead's Digital Album Sales, Visualized. Forbes. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 24 лютого 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=The_King_of_Limbs&oldid=44032796