The New Sounds
The New Sounds | |
|---|---|
 | |
| Студійний альбом | |
| Виконавець | Майлз Девіс |
| Дата випуску | 1951 |
| Записаний | 5 жовтня 1951 |
| Жанр | Джаз |
| Тривалість | 23:35 |
| Студія звукозапису | Apex Studio, Нью-Йорк |
| Лейбл | Prestige |
| Продюсер | Боб Вейнсток |
| Хронологія Майлз Девіс | |
| Професійні огляди | |
|---|---|
| Оцінки оглядів | |
| Джерело | Рейтинг |
| The Encyclopedia of Popular Music |   [1]
|
The New Sounds — дебютний сольний студійний альбом американського джазового музиканта Майлза Девіса. Випущений наприкінці 1951 року на 10-дюймовій платівці, він став його першим альбомом як бенд-лідера і першим повноцінним альбомом для лейблу Prestige Records. Раніше Девіс записав три треки до компіляції Prestige Modern Jazz Trumpets та виступив як сайдмен на 10-дюймовому LP Lee Konitz: The New Sounds.[2]
Prestige буде лейблом Девіса протягом наступних п'яти років, з періодичними записами для Blue Note та Debut, доки він не підпише контракт з Columbia у 1955 році. Його попередній лейбл, Capitol, був розчарований продажами записів нонету, випущених у 1949-50 роках, і не пропонував Девісу більше роботи, коли з ним зв'язався Боб Вейнсток з Prestige. Вейнсток щойно заснував свій новий спеціалізований джазовий лейбл звукозапису і так хотів бачити Девіса на своєму лейблі, що розшукав його через усю країну, аж до Чикаго, де він виступав з Біллі Голідей, і запропонував йому контракт на один рік.[3]
Чотири треки цього альбому були записані в нью-йоркській студії Apex 5 жовтня 1951 року, разом з двома треками («Bluing» і «Out of the Blue»), які пізніше увійдуть до його наступного альбому Prestige, Blue Period, і сьомим треком, «Denial», який пізніше з'явиться на 12" LP Dig.[4] Друзі Девіса Чарлі Паркер і Чарльз Мінґус були присутні на цьому записі, причому Мінґус виконав партію баса в «Conception» без запису. Паркер спостерігав за процесом з інженерної будки, і його присутність, як кажуть, нервувала альт-саксофоніста Джекі Макліна, для якого це був його перший запис. Сонні Роллінз, улюблений тенор-саксофоніст Девіса в цей період, знову був залучений до запису.
В анотації Айра Гітлер підкреслює перевагу 10-дюймової платівки в тому, що вона дозволяє джазовому музиканту розслабитися. «Цей альбом дає Майлзу більше свободи, ніж він коли-небудь мав під час запису, оскільки часові рамки не були жорстко обмежені. Є можливість вибудовувати ідеї в певний кумулятивний ефект. Ці ідеї звучать набагато більше як постріли з повітря, ніж студійні записи».[5] Для Девіса це був перший запис з використанням нової технології мікрогруву, і він прагнув вийти за межі трихвилинного ліміту формату 78 об/хв і розтягнути свої соло так, як він міг під час виступів у клубах. Вейнсток запевнив його, що він буде одним з перших джазових музикантів, які скористаються потенціалом технології мікрогрув.[6]
Після того, як формат 10" LP був скасований у 1956 році, треки «Dig» і «It's Only A Paper Moon» знову з'являться на 12" альбомі Dig, а «Conception» і «My Old Flame» — на компіляції різних виконавців Conception.
| Сторона 1 | |||
|---|---|---|---|
| # | Назва | Автор | Тривалість |
| 1. | «Conception» | Джордж Ширінг | 4:03 |
| 2. | «Dig?» | Майлз Девіс | 7:33 |
| Сторона 2 | |||
|---|---|---|---|
| # | Назва | Автор | Тривалість |
| 3. | «My Old Flame» | Сем Кослоу, Артур Джонстон | 6:36 |
| 4. | «It's Only a Paper Moon» | Гарольд Арлен, Іп Гарбург, Біллі Роуз | 5:23 |
| 23:35 | |||
- Майлз Девіс — труба
- Джекі Маклін — саксофон-альт (1,2)
- Сонні Роллінз — тенор-саксофон
- Волтер Бішоп-молодший — піаніно
- Томмі Поттер — контрабас
- Арт Блейкі — drums
- ↑ Larkin, Colin (2007). The Encyclopedia of Popular Music (вид. 4th). Oxford University Press. ISBN 978-0195313734.
- ↑ Prestige 10" LP discography, the Jazz Discography Project
- ↑ «Miles: the Autobiography», Miles Davis with Quincy Troupe, 1989, pg.140
- ↑ October 5, 1951 Session Details, Miles Ahead: A Miles Davis Website
- ↑ The New Sounds liner notes [Архівовано 2016-03-21 у Wayback Machine.] Miles Ahead: A Miles Davis Website
- ↑ «Miles: the Autobiography», Miles Davis with Quincy Troupe, 1989, pg.147