Текодонтозавр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Thecodontosaurus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Текодонтозавр
Період існування: рет
~203.6–201.3 млн р. т.
Реконструкція скелета
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Архозаври (Archosauria)
Клада: Динозаври (Dinosauria)
Ряд: Ящеротазові (Saurischia)
Підряд: Sauropodomorpha
Родина: Thecodontosauridae
Lydekker, 1890
Рід: Текодонтозавр (Thecodontosaurus)
Riley & Stutchbury, 1836
Типовий вид
Thecodontosaurus antiquus
Morris, 1843
Синоніми
Вікісховище: Thecodontosaurus

Текодонтозавр (лат. Thecodontosaurus — «ящір із зібраними зубами») — рід рослиноїдних базальних завроподоморфних динозаврів, що жили в кінці тріасового періоду (ретський вік).

Названий через зуби, що сидять в дуже відмінних гніздах. Зовні схожий з анхізавром, за винятком довшої шиї та хвоста і деяких інших особливостей. Цей рід відомий за більш ніж сотнею екземплярів — як скелетів, так і окремих кісток, як підлітків, так і дорослих особин довжиною до 2 м і масою 40—70 кг. Це один з перших виявлених динозаврів і один з найдавніших з існуючих. Багато видів було названо в роді, але тільки типовий вид Thecodontosaurus antiquus вважається дійсним сьогодні.

Жив на території нинішньої Південної Англії (пізній тріас — рання юра, 215—195 млн років тому).

Історія відкриття

[ред. | ред. код]

Восени 1834 року хірург Генрі Райлі (1797—1848)[1] та куратор Бристольського інституту Семюел Статчбері почали розкопки «останків ящерів» у кар'єрі Дурдем-Даун у Кліфтоні, що нині є частиною Бристоля, який входить до складу геологічного Магнезійського конгломерату. У 1834 і 1835 роках вони коротко звітували про знахідки[2]. Вони надали свій перший опис у 1836 році, давши назву новому роду: текодонтозавр. Назва походить від грец. θήκή — «гніздо» та οδους — «зуб», що вказує на те, що корені зубів не були зрощені з щелепною кісткою, як у сучасних ящірок, а розташовувалися в окремих зубних ямках[3].

Текодонтозавр був п'ятим названим динозавром, після мегалозавра, ігуанодона, стрептоспондила[en] та гілеозавра, хоча Райлі та Статчбері не знали про це, оскільки сама концепція динозаврів була сформована лише в 1842 році. У 1843 році у своєму каталозі британських скам'янілостей Джон Морріс дав повну назву виду: Thecodontosaurus antiquus[4]. Видова назва «antiquus» у перекладі з латинської означає «стародавній».

Оригінальний голотип текодонтозавра, BCM 1, нижня щелепа, став жертвою важких бомбардувань під час Другої світової війни. Багато решток цього динозавра та інших матеріалів, пов'язаних з ним, було знищено в листопаді 1940 року під час Бристольського бліцу. Однак більшість кісток вдалося врятувати: сьогодні 184 викопні кістки є частиною колекції Бристольського міського музею та художньої галереї. Пізніше, неподалік від Бристоля, в Титерінгтоні, було знайдено ще більше решток. Наразі відомо близько 245 фрагментарних зразків, що представляють численних особин. У 1985 році Пітер Гальтон визначив ще одну нижню щелепу, праву зубну, як неотип, BCM 2.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Desmond, Adrian J (1992). The politics of evolution: morphology, medicine and reform in radical London. Science and its conceptual foundations (вид. Paperback ed). Chicago, Ill.: Univ. of Chicago Pr. ISBN 978-0-226-14374-3.
  2. Williams (1835). Discovery of Saurian Bones in the Magnesian Conglomerate near Bristol (англійською) . American Journal of Science and Arts 28. с. 389.
  3. Riley, H.; Stutchbury, S. (1836). A description of various fossil remains of three distinct saurian animals discovered in the autumn of 1834, in the Magnesian Conglomerate on Durdham Down, near Bristol (англійською) . London: Proceedings of the Geological Society of London, 2 видання. с. 397—399. ISSN 0954-6308. LCCN //r892 10031322 //r892. {{cite book}}: Перевірте значення |lccn= (довідка)
  4. Morris, J. (1843). A catalogue of British fossils. Comprising all the genera and species hitherto described; with reference to their geological distribution and to the localities in which they have been found (англійською) . London: John Van Voorst. с. 222.

Посилання

[ред. | ред. код]